Законодавчі аспекти регулювання прямих податків.

Прийняття Конституції України, Бюджетного та Податкового кодексів, а також коригування регіонального законодавства з метою приведення його у відповідність з новими принципами відносин та місцевого самоврядування сприяло підвищенню ролі нормативно-правового регулювання на всіх рівнях бюджетної системи України.

Доходи бюджетів України формуються відповідно до бюджетного законодавства України, законодавством про податки і збори і законодавством про інших обов'язкових платежах

Податок з доходів фізичних осіб – це плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з законом „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Платниками цього податку є:

а) фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

б) фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

в) податковий агент

Дохід з джерелом його походження з України будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

- процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;

- дивідендів, нарахованих резидентом емітентом корпоративних прав;

- доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

- доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної власності, отриманих від резидента;

- доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу транспортного засобу, який перебуває за межами території України;

- доходів від надання в оренду (лізинг): нерухомості, розташованої на території України; рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом;

- доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України;

- доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України;

- доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;

- доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;

- доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України.

Податок на промисел і його правові основи. Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів.

Обов’язки платників. Громадяни, які продають товари, повинні пред'являти на вимогу посадових осіб державних податкових інспекцій та органів внутрішніх справ одноразові патенти. У разі коли продаж товарів здійснюється протягом календарного року більше чотирьох разів, така діяльність вважається систематичною і зобов'язує громадян зареєструватися як суб'єкти підприємництва відповідно до чинного законодавства України.

Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається громадянином у декларації, поданій до державної податкової інспекції по району (місту) за місцем проживання, а громадянином, який не має постійного місця проживання в Україні, - за місцем продажу товарів.

Ставки податку на промисел встановлюється в розмірі 10 відсотків указаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи календарних днів ставка податку подвоюється.

Порядок сплати. Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платником сумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за невикористаним патентом поверненню не підлягає.

Мінімальний термін дії одноразового патенту - три, максимальний - сім календарних днів. Форма патенту встановлюється Головною державною податковою інспекцією України. Податок на промисел зараховується до місцевих бюджетів за місцем придбання одноразового патенту.

Податок на прибуток підприємств – це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Платники податку на прибуток підприємств. Суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

Об’єкт оподаткування податком на прибуток. Прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 – 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 – 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Ставки податку. Основна ставка податку становить 16 відсотків.

Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 розділу ХХ " Перехідні положення" цього Кодексу. За ставкою 0 відсотків прибутку від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, встановлених пунктом 156.2 статті 156 цього Кодексу. За ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 160 цього Кодексу.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Згідно Закону платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні власні транспортні засоби.

Об'єктами оподаткування є:

- колісні трактори;

- автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб;

- легкові та вантажні автомобілі;

- автомобілі спеціального призначення (крім автомобілів швидкої допомоги та пожежних автомобілів);

- мотоцикли, мопеди та велосипеди з установленим двигуном з об'ємом циліндра двигуна понад 50 куб. см;

- яхти, парусні судна з допоміжним двигуном, моторні човни та катери.

- Пільги щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів встановлені статтею 4 Закону.

Порядок обчислення і сплати. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується:

- фізичними особам – перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд;

- юридичними особами – щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Фіксо́ ваний сільськогоспо́ дарський пода́ ток — це інтегрований, або узагальнений податок, який стягують тільки з виробників товарів, сільськогосподарської продукції.

Фіксований сільськогосподарський податок, який не змінюється протягом визначеного терміну і справляється з одиниці земельної площі. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на прибуток підприємств;

- плати (податку) за землю;

- податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- комунального податку;

- збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

- збору на обов'язкове соціальне страхування;

- збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збору до Державного інноваційного фонду;

- плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

- збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Місцеві податки – це податки, які встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства, вони є обов'язковими до сплати в межах адміністративно-територіальних одиниць та зараховуються до їх бюджетів.

Податковий кодекс України у статті 10 до місцевих відносить такі податки та збори:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок;

- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір;