Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами СНД і світу, шляхи їх вдосконалення
|
|
Міжнародні економічні зв'язки — це система господарських зв'язків між національними економіками країн на основі міжнародного поділу праці.
Саме ці зв'язки сприяють:
- зростанню національного доходу;
- прискореному розвитку науково-технічного прогресу;
- підвищенню рівня життя населення країни;
- впливають на загальну атмосферу довіри між країнами, на зміцнення їх партнерських відносин та взаєморозуміння і добросусідства.
Існують показники за якими можна визначити ступінь участі країни в міжнародному поділі праці, і в першу чергу це:
- експортна квота;
- імпортна квота;
- зовнішньоторгівельна квота.
Розрахунок експортної квоти:
,
де Ек – об’єм експорту даної країни;
Розрахунок імпортної квоти:
,
де Ік – об’єм імпорту даної країни;
При визначенні рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків певної країни використовують зовнішньоторгівельну квоту, яка визначається відношенням величини зовнішньоторівельного обігу країни до об’єму її валового внутрішнього продукту
Зовнішньоекономічні зв'язки - це взаємодія однієї країни з іншими країнами світу енергією, інформацією, товарами та іншими продуктами господарської діяльності. В сучасних умовах зовнішньоекономічні зв'язки будуються на основі:
- відкритої економіки; - міжнаціональної торгівлі; - міжнаціональних фінансів; - міжнаціональної економічної інтеграції.
Відкрита економіка та її атаки. У СВІТОВОМУ господарстві існує два види економічних систем:
- закрита економіка, в якій рух товарів здійснюється піше в межах державних кордонів:
В = С + Б + К,
де В - валовий випуск, С - споживання домашніх господарств. Б - споживання держави. К - капітальні вкладення;
- відкрита економіка, в якій рух товарів виходить за межі національних чи державних кордонів:
В = С + В + К+(Е І),
де Е - експорт. / *- імпорт. ЧЕ = Е І (чистий експорт).
Ознаки більшості відкритих економік:
- широкий спектр товарів зарубіжного виробництва на споживчому ринку;
- розвинутий валютний ринок, тобто вільний обмін національної та зарубіжної валюти;
- вільний рух капіталів, праці, ресурсів, товарів між країнами.
Існують наступні форми зовнішньоекономічної діяльності:
1. Міжнародна торгівля - це оборот товарів, який забезпечує рух товарних мас зі сфери виробництва у сферу споживання.
2. Кредитування та інвестування.
Кредитування - це надання кредиту у грошовій або товарній формі з виплатою процентів.
Інвестиції - це капіталовкладення. Іноземні інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками у галузі народного господарства.
3. Науково-технічна співпраця може бути наступних видів:
експорт продукції, яка є науковомісткою;
кооперація країн у створенні нової техніки, технології;
спорудження заводів " під ключ" та модернізація об'єктів;
використання лізингу, обмін передовим досвідом;
технічна допомога та науково-технічна співпраця;
4. Спільне підприємство. Сюди відноситься створення підприємств зі змішаним капіталом з самих різноманітних галузей народного господарства.
5. Експорт та імпорт послуг, куди відноситься міжнародний та транзитний транспорт, іноземний туризм, послуги банків, страхових компаній, охорони здоров'я, навчання і т. д.
Інжиніринг - це торгівля інженерно-консультаційними послугами. Туризм є рекреаційний, науковий та діловий.
За економічним потенціалом Україна входить до першої шістки, але частка України у міжнародному територіальному поділі праці та світовій торгівлі не надто висока. Таке протирічне положення посилюється низкою природних, демографічних, історичних, економічних, геополітичних причин. Україна не в змозі себе забезпечити мінеральними ресурсами, хоча і має значний природно-ресурсний потенціал. Україна використовує трудові ресурси і має потенційно великий ринок збуту споживчих товарів. Україна протягом століть захоплювалася тими чи іншими державами. Економіко-географічне положення України є досить вигідним для участі в міжнародному територіальному поділі праці.
Основними показниками зовнішньої торгівлі є:
- обсяг товарообігу,
- структура експорту та імпорту,
- сальдо зовнішньоторговельного балансу,
- географія торгівлі.
Структура товарообігу обумовлюється економічним потенціалом країни.
Зовнішньоекономічна політика - це система заходів уряду, яка направлена на зміцнення позицій країни у світовій економіці, в міжнародних економічних стосунках.
Особливості сучасного рівня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України:
1. Після розпаду колишнього Радянського Союзу відбувся розрив господарських зв'язків України з іншими країнами, і насамперед з Росією. Через це Україна втратила частину своїх традиційних ринків збуту, зупинилося чимало підприємств через відсутність комплектувальних виробів тощо. Більше того, Росія значною мірою втратила інтерес до виготовлених у нашій країні виробів, приладів, машин, а також виплавленого металу тощо внаслідок зростання їх енергомісткості та ціни. Тому навіть ті вироби, в яких вона зацікавлена, не можуть бути реалізовані на її ринку, оскільки вони дорожчі за зарубіжні аналоги на 30—50 %.
2. Низька конкурентоспроможністю продукції на світових ринках (навіть ті товари, на які є попит на зовнішніх ринках, дуже часто не відповідають міжнародним стандартам);
3. Переважання в експорті України паливно-сировинних ресурсів (більше 70 %);
4. Низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуальної власності (патентів, ліцензій, ноу-хау) в експорті (до 10 %);
5. Незначна частка в експорті товарів, які виробляють відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;
6. Висока частка бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності та господарській діяльності всередині країни;
7. Відсутність стабільного законодавства, науково обґрунтованої політики зовнішньоекономічної діяльності.
Правову основу зовнішньоекономічної діяльності створюють такі закони України:
- «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991);
- «Про вільні економічні зони» (1992);
- «Про іноземні інвестиції» (1993).
При аналізі зовнішньоекономічної діяльності велика увага приділяється експортному потенціалу.
Експортний потенціал держави визначається обсягами товарів і послуг, що можуть бути вироблені в економічній та соціальній сферах і реалізовані на світовому ринку з максимальною користю для країни.
Найбільша питома вага в українському експорті належить продукції металургійного комплексу (44, 1 %), машинобудування (15, 4%), агропромислового комплексу та харчової промисловості (12, 1 %), хімічної промисловості (10, 7%), мінеральним продуктам (9, 1 %).
Структура експорту:
1. Продукція металургійного комплексу України (прокат чорних металів, сталеві труби, залізорудна сировина, феросплави);
Скорочуються поставки чорних металів до країн СНД, скорочується внутрішній попит, але розширюються ринки далекого зарубіжжя. Значна частка продукції вже сертифікована і собівартість української продукції чорної металургії нижча ніж у західних країнах.
Експортний потенціал у чорній металургії зростає, але у нас є серйозні конкуренти, насамперед це Росія, яка має дешеві енергоносії, а це впливає на собівартість продукції.
2. Продукція хімічної і нафтохімічної промисловості. (кальцинована сода, азотні добрива тощо).60% продукції, яка виробляється в даній галузі йде на експорт, переважно до країн далекого зарубіжжя. Проблеми звичайно є: і найбільша – це низька конкурентоспроможність продукції і висока собівартість, а для покращення даних показників необхідна реконструкція і технічне переобладнання галузі.
3. Продукція машинобудування. Продукція, яка користується попитом на світовому ринку: літакобудування, суднобудування, виробництво космічної галузі, продукція оборонно-промислового комплексу, устаткування для нафтохімічної промисловості, енергетичне машинобудування, верстатобудування.
Україна має висококваліфікований науково-технічний і технологічний потенціал у літакобудуванні. Серед семи розвинених країн світу вона має повний цикл проектування й виробництва літаків. За останні роки випущено три принципово нові моделі літаків – АН-70, АН-140, АН-32, що вважаються перспективними моделями ХХІ ст.
Великі перспективи для виходу на міжнародний економічний простір має вітчизняна ракетно-космічна галузь. Вже нині реалізуються міжнародні програми ракетно-космічного комплексу морського базування «Морський старт» і «Глобалстарт», де застосовуватимуться українські ракети-носії «Дніпро», «Зеніт» і «Циклон».
Дев’ять (вісім) суднобудівних заводів України спроможні виконувати замовлення на будівництво сучасних суден (транспортних, рибопромислових), суден технічного флоту, військових кораблів, виконувати послуги по їх ремонту.
Реалізуються проекти розвитку танкобудування. Україна входить до п’ятірки країн світу із замкненим циклом виробництва цієї складної і високотехнологічної продукції. За своїми технічними характеристиками українські танки не лише не поступаються передовим світовим аналогам, а й за багатьма параметрами перевищують їх.
Великим попитом користується також продукція важкого машинобудування, зокрема енергетичне машинобудування.
Експорт продукції даної галузі в даний момент погіршується. Тому можна сказати, що першочерговим завданням для покращення структури експортного потенціалу – це підвищення конкурентоспроможності продукції машинобудівного комплексу.
Щоб покращити конкурентоспроможність даної продукції потрібна:
- структурна перебудова галузі;
- втілення новітніх досягнень науки і техніки;
- створення нових організаційних структур (спільних підприємств, промислово-фінансових груп, холдингових компаній із залученням іноземних і вітчизняних інвесторів тощо).
5. Експорт продукції легкої і харчової промисловості (на експорт ідуть товари, які виготовляються в обсягах, що перевищують власні потреби – шкірсировина, синтетичні і натуральні тканини, олія, цукор, зерно).
Зовнішньоекономічна політика України щодо експорту зерна має враховувати велику конкуренцію на світовому ринку зерна. Це пов’язано з обмеженою місткістю світового ринку продовольчого й фуражного зерна – близько 185 млн. т. Із загального експорту пшениці 75% припадає на Аргентину, Австралію, Канаду і США та країни ЄС, у т. ч. на Францію, а на США – 64% всього експорту зерна кукурудзи. Серйозними конкурентами У країни на ринку зерна є Угорщина, Казахстан, Польща.
Сьогодні Україна повинна ставити за завдання щодо експорту 8-10 млн. т зерна і домагатись такої квоти в разі вступу до СОТ.
Основними імпортерами зерна нині є 20 країн світу. Найбільш вигідні партнери України: Грузія, Азербайджан, Узбекистан, Туркменістан, країни Африки. (на експорті зерна країна могла б щорічно мати мінімум $ 4 млрд..
Ринок цукру: основні виробники (Індія, Бразилія) останнім часом збільшили поставки на світовий ринок (25%). Нарощує виробництво Австралія, Мексика, США. Китай, Франція, Німеччина. Тому Україна змістилась на 11 місце по виробництву цукру серед найбільших його виробників.
На України припадає понад 7% світового виробництва соняшнику, та 6% картоплі.
Які проблеми є в Україні стосовно експортного потенціалу? Чим стримується його розвиток?
Основні причини, які стримують розвиток експортного потенціалу:
- низька ефективність виробництва, висока енерго- і матеріаломісткість;
- високий ступінь спрацьованості основних виробничих фондів;
- відсталість технологічної бази;
- велика залежність від імпорту енергоносіїв;
- складний вихід на світові ринки українських підприємств внаслідок протекціоністських заходів з боку країн світу щодо захисту власних ринків;
- недостатній розвиток системи сертифікації та контролю якості експортної продукції (продукція багатьох підприємств не відповідає міжнародним стандартам і нормам);
- відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості вітчизняних підприємств, низький рівень маркетингової діяльності;
- недостатність інвестування в експортно-орієнтовані підприємства.
Треба відмітити що Україна має всі можливості для покращення структури експортного потенціалу, але результат повністю залежить від ефективності проведення національної політики щодо нарощування експорту.
А можливості експортного потенціалу залежать від рівня розвитку окремих економічних районів.
У будь-якій країні повинен бути диференційований підхід до розвитку зовнішньоекономічних зв’язків у різних регіонах.
Якщо Україну розділити на три економічних макрорайони: Східний, Західний та Південний, то передумови розвитку та територіальні особливості зовнішньоекономічної діяльності будуть виглядати наступним чином.
- Західний макрорайон: має всі передумови для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків з країнами Західної і Центральної Європи;
-
За умов створення сприятливих умов (у тому числі за рахунок впровадження тут вільних економічних зон, і взагалі більш широких регіональних повноважень у галузі зовнішньоекономічної діяльності і посилення державного протекціонізму стосовно вітчизняних експортерів-виробників) у перспективі слід очікувати збільшення експорту продукції з цього регіону. У західних областях України поширені тенденції до подальшої лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, прискорення ринкової трансформації господарства, створення преференційного режиму в прикордонних областях.
- Східний макрорайон – з Росією. Більше половини українського експорту припадає на такі області: Донецька, Луганська Дніпропетровська, Запорізька. Основа експорту: чорні метали, металопродукція, машини і устаткування. На даний момент експорт вугілля скоротився: основна причина – висока собівартість
- Південний – з країнами Причорномор’я. За обсягами експорту виділяються Миколаївська і Одеська області. Основа експорту: продукція суднобудування + продукція хімічної промисловості.
Найбільша частка експортного потенціалу – 60% належить: Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській областям, м.Київ, м.Одеса (імпорту завозять 50%).
Найменша частка (аутсайдери) – Волинська, Закарпатська, Чернівецька, Рівненська, Тернопільська та Кіровоградська області
В Україні поки що не існує чіткої наукової класифікації форм економічного співтовариства. Найчастіше мають місце такі форми зовнішньоекономічних зв’язків.
• зовнішня торгівля;
• науково-технічне співробітництво;
• лізинг;
• залучення іноземної робочої сили;
• надання кредитів і позик;
• створення спільних підприємств за кордоном і іноземних підприємств на території України;
• прикордонна торгівля;
• співробітництво у банківській сфері;
• торгівля технологіями, або спеціалізація на виробництві комплектувального обладнання;
• спільна участь зацікавлених країн у розробці природних ресурсів;
• співробітництво у ВЕЗ;
• іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;
• бартерний обмін товарами;
• міжнародний туризм;
• культурні зв'язки між країнами світу.