Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Україна і міжнаціональні фінанси
|
|
Країни світу пов'язані одна з одною не лише зв'язками міжнародної торгівлі. їх також пов'язують світові фінансові ринки, що дозволяють жителям однієї країни братії позички й надавати кредити жителям іншої країни. Україні варто якнайскоріше долучитися до міжнаціональних фінансів, щоб мати доступ до отримання кредитів та залучення прямих капіталовкладень. Для того Україні треба знизити інвестиційний ризик, що підвищить інвестиційну привабливість її економіки.
Україна і міжнаціональна інтеграція.
Світова економічна система розвивається иа базі національних економік політично незалежних держав. Інтеграція господарських систем цих країн у світову економічну систему не передбачає політичної інтеграції і позбавленням незалежності якоїсь із країн. Тому Україні для швидкої інтеграції у систему світової економіки необхідне створення як багатьох політико-правових умов усередині країни, так і відповідного ставлення світовою господарства.
До таких передумов належать:
1. Політико-правові передумови:
- політичне визнання України; - забезпечення територіальної цілісності і створення адекватної системи національної безпеки; - побудови демократичної держави; - незаперечне виконання міжнародних зобов'язань, особливо у сфері прав і свобод людини; - пряма участь у регіональних та глобальних політичних процесах; - формування відповідного законодавства і вироблення ефективних механізмів та інструментарію його виконання;
2. економічні передумови:
- забезпечення економічної та інституційної підтримки національного суверенітету; - проведення оцінки економічного потенціалу і визначення напрямів структурної перебудови; - розроблення та забезпечення реалізації програми переходу до ринку і соціального захисту населення; - оцінка експортного потенціалу і вироблення експортно-імпортної стратегії; - стабільність гривні і її включення у систему міжнародних розрахунків; - розв'язання проблем зовнішньої заборгованості;
3. соціально-культурні передумови:
- формування почуття власної національної гідності; - формування національно-економічного і національно-демократичного мислення; сформування сучасної, зорієнтованої на світові пріоритети системи національної освіти; - розвиток контактів з українцями, які мешкають за межами України;
4. інфраструктурні передумови:
- розвиток транспортних комунікацій і коридорів; - розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних систем з їх включенням до міжнародних систем.
Україні варто вибрати інтеграцію з розвинутими ринковими країнами Європи і світу загалом.
Вибір перший: Співдружність Незалежних Держав (СНД).
Питання про напрям економічної іи і сі рації дискутувалося відразу після проголошення незалежності України, але остаточним) рішення не ухвалено. Відсутність консенсусу між політичними силами різної орієнтації не дає змоги не лише визначити
цей напрям, а й перешкоджає кардинальним економічним реформам Прихильники інтеграції з Росією (підписання економічного союзу в межах (СНД) у 1993 р. заявляли, що українська економіка тримається на особистостях регіональних лідерів і управлінських команд, на директорському корпусі, що вихід на російський ринок і на ринки держав СНД для України є ЖИТТЄВОЮ необхідністю; що закріпитися на цих взаємопов'язаних ринках для українських виробників означає забезпечити собі однакові з російськими конкурентами стартові умови, зокрема щодо цін на енергоносії та іншу сировину.
Шістнадцятирічна практика існування СНД виявила неспроможність досягнення економічного зближення між її учасниками і спільного розв'язання складних соціально економічних проблем. Пропозиція України створиш зону вільної торгівлі і Росією постійно блокується тією ж Росією. Щоб схилити Україну до політичного союзу. Росія намагалася економічно (здебільшого використовуючи енергетичний фактор) утримувані її у сфері свого політичного та економічного впливу. Це виявлялося в ПОДВІЙНИХ стандартах щодо оцінки розриву економічних зв'язків між російськими га українськими підприємствами після розпаду СРСР.
Публічно відповідальність за це було покладено па українську сторону, насправді Росія обстоювала власні економічні та політичні інтереси. Оскільки багато українських підприємств виробляло напівфабрикату продукцію для підприємств Росії, звуження економічних зв'язків з боку Росії помітно ослаблювало внутрішні та зовнішні економічні потуги України, змушувало її бути податливішою при розв'язанні спірних питань.
Українське керівництво стоїть на позиції пріоритету економічної, а не політичної інтеграції у межах СНД. Упродовж шістнадцяти років Україна здійснювала полі гику зближення країн СНД через рівноправну економічну співпрацю. Вона поставила питання про створення у межах СНД зони вільної торгівлі як першої фази міжнаціональної економічної інтеграції (з того починали інтеграцію країни ЄС), але у вересні 2003 р. Росія нав'язала угоду про " ЄДИНИЙ економічний простір", в основі якого є політичне домінування тієї ж Росії.я
Вибір другий Європейський Союз (СС).
Незважаючи на намагання Росії і проросійських сил в Україні обмежиш нашу економічну інтеграцію межами СНД. Україна ще на початку 1993 р. розпочала офіційні переговори з країнами Заходу про залучення до процесу європейської інтеграції. Вони тривали майже рік (декілька раундів). На початку 1994 р. на засіданні Ради Міністрів ЄС було поширено мандат Європейської комісії (виконавчий орган ЄС) на переговори з Україною. На черговому раунді переговорів України з ЄС сторони відробили остаточний варіант Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС, яку 23 березня 1994 року парафував у Брюсселі український міністр закордонних справ, а 14 червня 1994 року Президент України у Люксембурзі підписав її. Україна стала першою з країн СНД, що підписала гаку угоду.
Угода заклала цілком нові засади економічних відносин між Україною і ЄС на принципах ринкової економіки, яка враховує особливості існуючого економічного стану України, а також новий характер ЄС. Вона передбачає поліпшення доступу України де ринків Західної Європи на основі принципу найбільшого сприяння; містить нові важливі положення, пов'язані з лібералізацією торгівлі й створенням стабільніших і передбачуваних умов комерційної діяльності, у тому скорочення кількісних обмежень, а також особливі положення про захисні заходи та антидемпінгові процедури, забезпечення здорової, чесної конкуренції.
Про зацікавленість розвинутих країн у співпраці з Україною в економічній галузі свідчать переговори зі США, Німеччиною. Великобританією та інтими країнами. Україна заявила, що вона дотримується чотирьох основних принципів реформування економіки:
- макроекономічнастабілізація;
- лібералізація;
- соціальний захистнаселення;
- здійснення структурних змін, у тому числі змін форм власності.
У червні 1995 р. у Брюсселі було підписано Тимчасову торговельно-економічну угоду, яка передбачає переведення зв'язків між Україною і Європейським Союзом у практичну площину.
Угода містить положення про надання Україні режиму найбільшою сприяння у торгівлі з ЄС, про створення сприятливих можливостей у торгівлі текстилем. сталлю, сільськогосподарською продукцією, іншими товарами. Отже, Україна першою серед республік СНД відкрила дорогу до вигідного співробітництва 5 ЄС. У листопаді 1995 р. вона стала повноправним членом Ради Європи.
До Європейського Союзу входять 27 країн Західної Європи: Австрія, Бельгія, Великобританія. Греція. Данія, Ірландія, Іспанія, Італія. Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, ФІНЛЯНДІЯ) Франція. Швеція та чимало країн Центральної та Південної Європи. На початкових етапах це об'єднання не ставило за мету політичне зближення країн. Акцент було зроблено на економічній інтеграції; послідовному і поетапному зближенню країн завдяки реальним економічним перетворенням у кожній з них. Таке зближення мало відбутися за кілька етапів:
- створення іони вільної торгівлі скасування митних бар'єрів у взаємній торгівлі між: країнами-учасницями;
- створення митного союзу вільний рух товарів країн-учасниць усередині інтеграційного угруповання та єдиний митний тариф для третіх країн;
- створення спільного ринку, в основі якого усунення бар'єрів на шляху переміщення товарів, капіталу, прані в межах країн-учасниць;
- формування економічного сонну, який, зберігаючи всі попередні принципи, передбачав здійснення єдиної економічної політики на основі створення системи міжнаціонального регулювання економічних процесів у межах інтеграційної групи.
Інтеграційна система країн Західної Європи складається з Європейського Союзу і Ради Європи. Це незалежні організаційні структури, об'єднані єдиними стратегією, метою, вартостями із Європейську співдружність, символом якої є синій прапор з 12 ЗОЛОТИМИ зірками, які символізують терпимість, свободу, демократію, права людини, справедливість, етику, довіру, солідарність, взаємоповагу, громадянськість, рівність — принципи, що визначають пріоритети загальнолюдських вартостей, є основою європейської інтеграції. Усі рішення приймаються колегіально, узгоджено, доводяться до країн-учасниць інтеграційної групи і регулюються управлінськими міжнаціональними структурами.
Україна здійснює заходи, спрямовані на зближення з Європейським Союзом. У квітні 2003 р. її офіційно було запрошено на саміт країн ЄС.