Пожежна безпека

Пожежонебезпечною зоною називається простір всередині і поза приміщення, в межах якого постійно або періодично обертаються горючі речовини і в якому вони можуть перебувати при нормальному технологічному процесі або при його порушенні. [14]

Розрізняють 4 класи пожежонебезпечних зон:

1. П-I – перетворюються горючі рідини з температурою спалаху вище 61°С. Зони класу П-I розташовані в приміщеннях, в яких обертаються горючі рідини, що виключають утворення вибухонебезпечної суміші, при займанні якої розвивається розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

2. П-II - виділяється горючий пил або волокна з НКПВ більше 65 г/м. Зони класу П-II розташовані в приміщеннях, в яких виділяються горючі пил або волокна, що виключають утворення вибухонебезпечної суміші, при займанні якої розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

3. П-ІІА- містяться тверді горючі речовини. Зони класу П-ІІА розташовані в приміщеннях, в яких обертаються тверді горючі речовини.

4. П-III - розташовані поза приміщеннями, що містять горючі матеріали. Зони класу П-III розташовані поза приміщення зон, в яких перетворюються горючі рідини або тверді горючі речовини.

Зони в приміщеннях і зони зовнішніх установок в межах до 5 м по горизонталі і вертикалі від апаратів, в яких постійно або періодично обертаються горючі речовини, але технологічний процес ведеться з використанням відкритого вогню, розпечених частин, або технологічні апарати мають поверхні, нагріту до температури самозапалювання горючих парів, пилів і волокон, не відносяться по їх електроустаткуванню до пожежонебезпечних. Клас середовища в приміщеннях або середовища зовнішніх установок за межами зазначеної зони слід визначати залежно від технологічних процесів, застосовуваних у цьому середовищі.

Зони в приміщеннях і зони зовнішніх установок, у яких тверді, рідкі й газоподібні горючі речовини спалюються в якості палива або утилізуються шляхом спалювання, не відносяться по їх електроустаткуванню до пожежонебезпечних.

Зони в приміщеннях витяжних вентиляторів, а також у приміщеннях приточних вентиляторів (якщо приточні системи працюють із застосуванням рециркуляції повітря), що обслуговують приміщення з пожежонебезпечними зонами класу П-II, відносяться також до пожежонебезпечних зон класу П-II.

При розміщенні в приміщеннях і зовнішніх установках одиничного пожежонебезпечного обладнання, коли спеціальні заходи проти розповсюдження пожежі не передбачені, зона в межах до 3 м по горизонталі і вертикалі від цього обладнання є вогненебезпечною.

На електричній підстанції можливі три основні механізми виникнення пожежі маслонаповненних трансформаторів, які, коротко, полягають у наступному.

1. В результаті короткого замикання в трансформаторі може виникнути електрична дуга з великим струмом в межах рівним струму короткого замикання системи (наприклад, при пошкодженні ізоляції між лінійним відводом і землею (в системі з заземленою нейтраллю) або між лінійними відводами різних фаз). Під впливом високої температури дуги на трансформаторне масло утворюється велика кількість розпечених горючих газів, що створюють високий надлишковий тиск в баку трансформатора. Якщо швидкодії захистів на відключення трансформатора недостатньо, а механічна міцність бака невисока, то може статися розрив бака і самозаймання розжарених газів внаслідок зіткнення з киснем повітря.

2. Електричний пробой ізоляції конденсаторних вводів призводить до такої ж послідовності подій. Електрична дуга між струмоведучою трубою вводу і заземленим фланцем створює швидкий підйом тиску всередині вводу. У разі розриву нижньої фарфорової покришки подальші події не відрізняються від описаних у першому випадку. При розриві верхньої покришки гаряче масло виливається на кришку трансформатора. Висока температура палаючого масла може призвести до пошкодження порцеляни інших вводів, ущільнень радіаторів та інших охолоджуючих пристроїв і подальшому розвитку пожежі. Розрив верхньої покришки вводу може призвести до викиду окремих шматків фарфорової покришки на значну відстань, що представляє небезпеку для персоналу підстанції.

3. У разі встановлення перемикача в окремому відсіку ймовірність виникнення загоряння при пошкодженні перемикача зростає внаслідок відносно малого обсягу відсіку, більш схильного до розриву. Наприклад, зриву кришки. Це відноситься, головним чином, до перемикачів, розташованим на лінійному кінці обмотки СН в автотрансформаторі з регулюванням напруги в лінії СН. У цьому випадку струм замикання на землю є струмом короткого замикання системи.

Для запобігання вибуху чи загорання трансформаторів на них встановлюеться запобіжний клапан, а також вони обладнуються пристроями пожежогасіння. Вони встановлюються на більшості трансформаторів середньої та великої потужності. Призначення клапану - знизити тиск у баці, що виникає в результаті короткого замикання в трансформаторі, і тим самим запобігти розрив бака. Однак, як показує досвід, у деяких випадках спрацьовування клапана не запобігає розриву бака, а іноді спрацювання справного клапана не відбувається взагалі, хоча розрив бака стався. Це означає, що градієнт тиску в місці установки клапана і час спрацьовування клапана занадто великі. Також на ПС встановлюються допоміжні засоби пожежогасіння: пісок, вогнегасники тощо.

До організаційних мір відносяться: навчання персоналу правилам пожежної безпеки; наявність необхідних інструкцій і плакатів, плану евакуації пер­соналу у випадку пожежі.