Поняття ринку цінних паперів та його місце в ринковій економіці

Тема 1. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ ЯК ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ

1. Поняття ринку цінних паперів та його місце в ринковій економіці

2. Правова природа відносин на ринку цінних паперів

3. Види ринків цінних паперів, загальні засади тапринципи їх функціонування

4. Історія виникнення та розвитку ринку цінних паперів

5. Нормативно-правова основа функціонування ринку цінних паперів в Україні

Поняття ринку цінних паперів та його місце в ринковій економіці

В Україні, яка розвивається шляхом ринкових перетворень, активно відбувається становлення і послідовний розвиток ринку цінних паперів. Достатньо вказати, що вже нині обсяги торгів на вказаному ринку співставні з обсягами реалізації промислової продукції (робіт, послуг). Так у 2007 р., характерному тим, що передував початку світової фінансової кризи, в Україні обсяг торгів на ринку цінних паперів складав 754, 31 млрд. грн., а обсяг промислової продукції, продукції сільського господарства та виконаних будівельних робіт разом – 763, 58 млрд. грн.

Ринок цінних паперів, його ще називають фондовим ринком, виступає одним з важливих складових елементів ринкової економіки. Вказаний ринок забезпечує акумуляцію тимчасово вільних коштів підприємств і населення та їхній перерозподіл у формі інвестицій на розвиток виробництва і сфери послуг, передбачає встановлення необхідних контактів між суб’єктами господарювання, які мають потребу в таких коштах, і тими, хто хотів би інвестувати надлишковий доход.

Світовий досвід підтверджує, що розвиток національної економіки багато в чому визначається розвитком ринку цінних паперів. Так само як і гроші, цінні папери виступають засобом організації виробничої діяльності, й ефективність їхнього використання, оптимізація руху в рамках як національної фінансової системи, так і в міжнародному масштабі визначають кінцевий ефект усякого господарства. Формування в сучасній Україні розвиненого, цивілізованого, ефективного ринку цінних паперів, привабливого для внутрішніх та зовнішніх інвесторів – найголовніше завдання у цій сфері.

Слід підкреслити, що формування ринку цінних паперів в Україні по суті спрямовано на створення нової, ринкової моделі інвестиційного процесу. Раніше, у період доринкової економіки цей процес здійснювався централізовано, на планових засадах і переважною мірою був монополією держави. У країнах з ринковою економікою більшість господарюючих суб’єктів самостійно або через відповідних фінансових посередників знаходять грошові ресурси на фінансових ринках у необхідних їм обсягах, формах і за прийнятною ціною. Нині в сучасній Україні з переходом до ринкової системи господарювання до інвестиційної діяльності все більш активно залучаються приватні інвестори, а їхні інвестиції спрямовуються як у державний, так і недержавний сектори економіки. Однією з важливих і перспективних ринкових моделей такого інвестування і виступає ринок цінних паперів (фондовий ринок), який з урахуванням сказаного на сьогодні реально складає серцевину механізму інвестування.

Економічною наукою ринок цінних паперів найчастіше розглядається як складова частина ринку фінансових ресурсів, іншими частинами якого називають ринок банківських кредитів, валютний ринок а інколи й страховий ринок. Найбільш тісно ринок цінних паперів межує саме з ринком банківських кредитів, їх інколи разом іменують ринком позичкових капіталів, або ринком інвестицій, де акумулюються вільні засоби виробництва підприємств і корпорацій у грошовій формі. Та й історично фондовий ринок починає розвиватися на основі позичкового капіталу, оскільки купівля цінних паперів означає не що інше, як передачу частини грошового капіталу у позику. Стосовно нашої держави приватизація та акціонування приватної власності, розвиток підприємництва та банківсько-кредитних інститутів призвели до інтенсивного розвитку грошових і кредитних відносин, виникнення ринку позичкових капіталів, структура якого складається в основному з двох елементів: кредитно-фінансових інститутів та інститутів ринку цінних паперів. Тобто, можна сказати, що ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту, а також тісно взаємодіє з нею. В деяких європейських країнах, і значною мірою в Україні, основну посередницьку роль на ринку цінних паперів відіграють саме найбільші комерційні банки.

У той же час істотною перевагою ринку цінних паперів перед ринком банківських кредитів є те, що банки рідко й неохоче видають кредити більше ніж на рік, при чому під досить високі відсотки. Випускаючи ж цінні папери підприємці можуть отримати необхідні для здійснення господарської діяльності грошові кошти значно дешевше і на більш тривалий термін – на декілька десятиліть (облігації) або навіть у безтермінове користування (акції).

Належність ринку цінних паперів (фондового ринку) України до фінансових ринків логічно знайшла офіційне підтвердження й у чинному законодавстві. Так, відповідно до Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. до ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських та інвестиційних послуг, операції з цінними паперами та інші види ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. Тобто, ринок цінних паперів (фондовий ринок) офіційно розглядається як один з ринків фінансових послуг.

Щодо самої назви „ринок цінних паперів” і „фондовий ринок” доречно зауважити таке. Відомо, що слово „фонд” широко використовується для визначення різних за змістом економічних понять, але найчастіше для визначення суми грошових або матеріальних цінностей, що мають цільове призначення (основні та оборотні або обігові фонди, фонд заробітної плати, фонд розвитку виробництва, фонд накопичення, амортизаційний фонд, пенсійний фонд і т. д.). Так само називають і сукупність цінних паперів, тобто, об’єкти, що обертаються на вказаному ринку. Звідси загалом і пішли терміни „фондовий ринок”, „фондова біржа”. Але, оскільки не всі цінні папери мають своє походження від грошових капіталів, поняття „ринок цінних паперів” у суворому розумінні не в повному обсязі співпадає з поняттям „фондовий ринок”, воно дещо ширше за останнє. В тій частині, в якій ринок цінних паперів має основу на грошах як на капіталі, він називається фондовим ринком, і в цій якості виступає як складова частина фінансового ринку. Фондовий ринок складає більшу частину ринку цінних паперів. Частина, яка залишається, не має самостійної назви, і тому частіше за все поняття ринку цінних паперів та фондового ринку розглядаються як синоніми. Як справедливо відзначається в економічній науці, поділ категорій „фондовий ринок” і „ринок цінних паперів” можливо й доречно для розвинутих ринків передових в економічному відношенні країн. Але в умовах ринків, що розвиваються (одним з яких є й вітчизняний ринок), такий поділ навряд чи доцільно робити, зокрема через нерозвиненість індустрії цінних паперів в Україні, структурну несформованість ринку цих інструментів. Крім того, у вітчизняних умовах усі цінні папери виступають єдиним об’єктом регулювання, і виділення з нього будь-яких частин в умовах нестійкості ринку може негативно позначитися на ефективності даного процесу.

Ідентичність категорій фондового ринку та ринку цінних паперів знайшла відображення й у законодавстві. Так, згідно ст. 2 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. терміни „фондовий ринок” та „ринок цінних паперів” вживаються як тотожні. Ця стаття дає таке визначення: фондовий ринок (або ринок цінних паперів) – це сукупність учасників такого ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). Саме на такому співвідношенні буде ґрунтуватися вивчення даного курсу, при чому перевага у вживанні буде надаватися більш широкому поняттю „ринок цінних паперів”.

У той же час не слід ігнорувати специфіку в зазначених поняттях, їхню категоріальну особливість, оскільки твердження про тотожність понять „ринок цінних паперів” і „фондовий ринок”, що сформувалося у вітчизняній літературі та знайшло закріплення у законодавстві, як відзначається в економічній літературі, вірне не за своєю сутністю, а за практичним застосуванням.

Тепер щодо поняття „ринок”? Загалом, ринок – це система товарно-грошових відносин виробників і споживачів певних матеріальних і нематеріальних благ, що керується економічними законами попиту, пропозиції та конкуренції. Сучасний світ характеризується високим рівнем поділу праці, в результаті чого обмін продуктами праці, торгівля стали суспільною необхідністю. Важливу роль у функціонуванні економіки відіграють фінансові ресурси, звідси випливає і важливе місце в економічному відтворенні процесу мобілізації, розподілу і перерозподілу цих ресурсів, створення, накопичення, розподілу і використання грошового капіталу. В ході цього процесу після того як горошовий капітал створений (вироблений), його необхідно розділити на частину, котра знову спрямовується у виробництво, і ту частину, котра тимчасово вивільнюється. Остання, як правило, і представляє собою вільні грошові кошти – засоби виробництва підприємств і корпорацій, що акумулюються на ринку позичкових капіталів кредитно-фінансовими інститутами та інститутами ринку цінних паперів. Структура ринку позичкових капіталів і складається в основному з двох цих частин: кредитно-фінансових інститутів та ринку цінних паперів.

Слід відзначити, що з появою цінних паперів (фондових активів) відбувається нібито роздвоєння капіталу. З однієї сторони, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами (підприємствами, будовами, машинами, механізмами тощо), з іншої – його відображення у цінних паперах. Поява цього різновиду капіталу пов’язана з розвитком потреби у залученні все більших обсягів кредитних ресурсів внаслідок ускладнення та розширення комерційної та виробничої діяльності.

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) в економіці виконує ряд функцій, серед яких виділяють загальноринкові, що притаманні кожному ринку, та специфічні, які відрізняють даний ринок від інших ринків. До загальноринкових функцій належать:

1) комерційна – торгівля та отримання доходу від операцій з цінними паперами;

2) цінова – забезпечення формування адекватних ринкових цін та їхньої динаміки, прогнозування цінової інформації;

3) інформаційна – формування і доведеня до учасників ринку інформації про об’єкти ринку, правила роботи на ньому, учасників і результати їхньої діяльності;

4) регулятивна – встановленя правил торгівлі та участі в ній, встановлення порядку розгляду спорів між учасниками, визначення органів регулювання і контролю та їх компетенції, визначення пріоритетів розвитку тощо.

Специфічними функціями ринку цінних паперів є ті, що пов’язані з виконанням головних завдань цього ринку: перерозподільна, спрямована на перерозподіл фінансових ресурсів між галузями і сферами економіки, регіонами, територіями й окремими об’єктами, та інвестиційна, яка відображає призначення вказаного ринку як ринкової моделі інвестування економіки та соціальної сфери.

Інвестиційна функція як одна з найголовніших функцій ринку цінних паперів знайшла офіційне відображення й у нормативно-правових документах. Так, у першому офіційному визначенні вказаного ринку, яке було надано у постанові Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 р. № 277 „Про Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні”, зокрема, відзначається, що ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку громадян за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин. В Основних напрямах розвитку фондового ринку України на 2001 – 2005 рр., схвалених Указом Президента України від 26 березня 2001 р. № 198, зазначалося, що головною метою функціонування та розвитку фондового ринку в Україні є залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення і забезпечення подальшого зростання виробництва.

Про пріоритетність інвестиційної функції ринку цінних паперів, власне спрямованість вказаного ринку на забезпечення інвестиційного процесу, про його відповідне призначення свідчить і світова практика, де інвестиції переважно визначаються як вкладення саме у цінні папери. Відповідно, для зарубіжної економічної літератури характерним є визначення інвестора як особи, яка при купівлі цінних паперів зацікавлена передусім в отриманні регулярного дивідендного доходу, безпеці первісних капіталовкладень та, якщо можливо, у прирості вартості капіталу. Зокрема, в США під поняттям „інвестор” розуміється той, хто купує акції або облігації. Акції та облігації у законодавстві окремих держав позначаються терміном „інвестиційні цінні папери”, що наголошує на якості таких паперів бути засобом інвестування, здатним задовольняти відповідні потреби інвесторів. Так, Розділ 8 Єдиного комерційного кодексу США (Uniform commercial code) – одного з основних нормативних документів, що регулюють обіг цінних паперів у цій державі, носить назву „Інвестиційні цінні папери” („Investment securities”), під якими тут насамперед розуміються акції та облігації, що продаються на фондових біржах відповідно до стандартів, встановлених федеральною Комісією з цінних паперів та бірж. Аналогічне поняття знайоме і французьскому праву – valeurs mobilieres, яке охоплює собою емісійні цінні папери, в основному акції та облігації, що можуть обертатися на фондовій біржі при сприянні фондових маклерів.

Отже, головним завданням, яке має виконувати фондовий ринок є, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого у порівнянні з банківськими кредитами капіталу, тобто перелив заощаджень в інвестиції за взаємно прийнятною ціною.

Вирішення вказаного завдання – залучення інвестицій у виробництво базується на діяльності загальної структури фондового ринку, що складається з трьох підструктур:

1) цінних паперів, які є предметом торгівлі на цьому ринку (визначається, що саме продається й купується);

2) учасників (суб’єктів) вказаного ринку (визначається, хто саме купує і продає цінні папери);

3) процесу (технології) фондової діяльності (визначається, як саме відбувається обіг цінних паперів).

Саме така структура фондового ринку покладена в основу легального його визначення, закріпленого, як зазначалося, у ст. 2 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р.: фондовий ринок (або ринок цінних паперів) – це сукупність учасників такого ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). Учасниками фондового ринку згідно вказаного Закону виступають емітенти, інвестори, професійні учасники (торговці цінними паперами, організатори торгівлі – фондові біржі та ТІС, депозитарії, зберігачі та інші) а також саморегулівні організації професійних учасників.

Слід відзначити, що дане легальне визначення поняття фондового ринку, незважаючи на деяку його неповноту (не відображає відносини із зберігання цінних паперів) та окремі спірні положення (зокрема, щодо одностороннього, вузького трактування теоретичної категорії правових відносин), у цілому вірно визначає даний ринок як системне об’єктивне економіко-правове явище суспільного буття в єдності його статичних та динамічних елементів. Статику ринку цінних паперів складають насамперед самі цінні папери та їх похідні, кожний з видів яких має певну юридичну форму та певний правовий режим існування, а також учасники цього ринку з визначеним правовим статусом, обумовленим роллю, яку окремі учасники та відповідні групи учасників відіграють на вказаному ринку. Динаміка ринку цінних паперів полягає у сукупності різноманітних відносин між його учасниками щодо цінних паперів – їх розміщення, обігу, обліку тощо, які постійно виникають, змінюються, припиняються, і у своїй множинності утворюють те, що прийнято називати функціонуванням фондового ринку (ринку цінних паперів).

Існує й більш загальне офіційне визначення фондового ринку – у згадуваній постанові Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 р. № 277 „Про Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні”: “Ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку громадян за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин”. Дане визначення, як зазначалося, відображає основну функцію фондового ринку – залучення за допомогою відповідних фінансових механізмів та інструментів тимчасово вільних коштів підприємств і населення на потреби фінансування реальної економіки.

Слід відзначити, що в економічній і юридичній літературі існують розбіжності у поглядах науковців і практиків щодо сутності і наповненості поняття „фондовий ринок”.

Для подальшого вивчення нашого навчального курсу за основу візьмемо, ґрунтуючись на законодавстві, таке визначення даного поняття:

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) являє собою сукупність учасників такого ринку та врегульованих правом відносин з приводу розміщення, обігу та обліку цінних паперів, що складаються між цими учасниками з метою залучення інвестиційних ресурсів для потреб економіки і соціальної сфери.