Наукові методи аналізу РПС і РЕ

Поряд з пошуками об’єкта і предмета дослідження у процесі становлення РЕ як науки важливе місце займають питання методів наукових досліджень. Поняття метод (від греч. – шлях до чогось) означає сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності. Відомий філософ 17 ст. Ф. Бекон порівнював метод з ліхтарем, який освітлює дорогу подорожуючому (путніку), який йде у темряві.

Метод наукового пізнання по ступені загальності можна поділити на такі групи: 1. Загальнонаукові 2. Спеціальні.

Загальнонаукові методи використовуються у різних областях науки, тобто мають міждисциплінарний спектр застосування. До них належать:

1. Діалектичний метод. Головна його особливість полягає у тому, що він потребує розглядати всі явища процеси у їх розвитку, взаємозв’язку, взаємозалежності і взаємообумовленості.

2. Системний аналіз. Його сутність – підхід до дослідження будь-якого об’єкта як до системи Це метод має особливе значення для вивчення територіальних аспектів економіки (економічного району, ТВК тощо) які є складовими структурами соціального і природного характеру. Тріада «природа - господарство - населення» головний предмет територіальних (регіональних) досліджень.

3. Історичний метод. Він переважає у регіональних дослідженнях Тому що, кардинальні зміни у розвитку господарства, населення, природи можливі тільки на протязі тривалого часу. Дослідження динамічних рядів у економіці звичайно охоплюють на менше як 5 років.

4. Порівняльний метод. Цім методом можна враховувати відносну ефективність різних об’єктів господарської діяльності (ефективність роботи підприємств однієї галузі, або визначення типу країни). Наприклад, Швейцарія (Берн) виділяється особливо високою концентрацією банківського капіталу, великими банками світового значення. Вона береться як модельна країна. Ряд країн зі подібними ознаками нерідко порівнюються з нею (Швейцарією); Уругвай (Монтевідево) - латиноамериканська Швейцарія,) Ліван (Бейрут) Швейцарія Близького Сходу.

5. Графічні методи є способом наглядного зображення об’єктів і явищ дослідження. Серед них важливим у територіальних дослідженнях є картографічний метод. Вивчення територіальних аспектів розвитку господарства і населення неможливо без картографічного матеріалу (карти, картосхеми, картодіаграми тощо). Н. Баранський доводив, що карта є альфа і омега (тобто початок і кінець) географії.

6. Методи техніко-економічних показників дозволяють кількісно і якісно вимірять будь які процеси і об’єкти. У територіальних дослідженнях важливішими є аналіз таких груп техніко-економічних показників.

- показники, які характеризують об’єми виробництва ( продукції, товарну (реалізовану) продукцію, динаміку виробництва (темпи росту, приріст, темпі приросту);

- показники, які характеризують технологічні особливості різних галузей господарства. Серед технологічних важливішими є показники ресурсоємності (паливо-, енерго-, водоємності, -материалоємності) працеємності, наукоємністі, фондоємністі, капіталоємністі, екологоємністі (відношення кількості забруднюючих речовин на виробництво одиниці продукції).

Аналіз технологічних показників у порівнянні їх до нормативних

(або середніми по галузі, країні, світу). Це дає можливість виявити ефективність використання ресурсів, рівень технологічності підприємств (відносно їх вимогам НТП). Наприклад, економіка нашої країни є дуже ресурсоємною (на виробництво кінцевої продукції у нас йде ресурсів у 3-5 разів більше, ніж у високо розвинутих країнах світу. Внаслідок чого вітчизняна продукція є дорогою і не конкурентоздатною на світовому ринку.

Показники ефективності виробництва, до яких відносяться:

- собівартість продукції (поточні витрати);

- об’єм капітальних укладень;

- прибуток; Прибуток в загальному економічному розумінні — це додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва, або іншими словами — це вартість, створена в процесі підприємницької діяльності понад вартість виробничо спожитих ресурсів і робочої сили.
З прийняттям стандарту бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» підприємства, в тому числі й аграрні, визначають прибуток на різних стадіях його формування, а саме: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності після оподаткування і чистий прибуток.

- продуктивність праці (співвідношення об’ємів виробництва до затрат праці);

- співвідношення темпів росту заробітної плати і продуктивності праці;

- фондоозброєність (скільки одиниць основних виробничих фондів припадає на одиницю продукції або одного робітника);

- фондовіддача (скільки одиниць продукції дає одиниця основних виробничих фондів);

- ефективність капіталовкладень (приріст об’ємів виробництва на одиницю інвестицій);

- термін окупності капітальних вкладень (співвідношення об’єм інвестицій до річного прибутку);

- рентабільність продукції (відношення прибутку підприємства до собівартості);

- рентабільність виробництва (відношення прибутку до вартості основних фондів).

Ці показники необхідні для аналізу розміщення виробництва, оскільки дають можливість виявити недоліки, помилки та диспропорції у територіальній організації господарства.

- показники, які характеризують особливості міжрайонних і внутрішньорайонних виробничих і інших зв’язків. Як правило, це данні про об’єми вивозу і в візу сировини, палива, матеріалів, готової продукції тощо. По цім показникам можна визначити рівень забезпеченості ресурсами, розподіл по території технологічних стадій виробництва, спеціалізацію і кооперування.

Пріоритетне значення вони мають також для розробки міжгалузевих балансів, оптимізацію моделювання територіальної організації господарства.