Об’єкт та предмет дослідження регіональної економіки

Тема 1

Предмет, метод і завдання дисципліни

1. Об’єкт та предмет дослідження регіональної економіки
2. Історія розвитку регіональної економіки
3. Методологія регіональної економіки
4. Основні завдання регіональної економіки як науки
5. Проблеми функціонування регіональної економіки в Україні

Об’єкт та предмет дослідження регіональної економіки

Основними характеристиками будь-якої науки є об´ єкт дослідження, предмет дослідження та об´ єкт пізнання. Об´ єкт дослідження, це об’єкт на який спрямована пізнавальна або практична діяльність, тобто це те, що вивчає і досліджує дана галузь науки. Предмет це ті аспекти, властивості і відношення, які вивчає дане дослідження, це все те, на що спрямована діяльність науки. Об´ єкт пізнання дослідника, це те що протистоїть йому як об´ єктивна реальність, це галузь економічної науки. Регіональна економіка вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об´ єктом їхніх досліджень є продуктивні сили. Предметом дослідження є територіальний стан і розвиток. Подібний об´ єкт дослідження властивий багатьом галузям економічної науки (табл.1.1).
Таблиця 1.1

Об´ єкт та предмет дослідження різних галузей економічної науки

При цьому розміщення продуктивних сил як наука вивчає загальні і часткові закономірності розміщення продукивних сил. При цьому такі територіальні закономірності носять як регіональний, так і міжрегіональний і глобальний характер. Регіональна економіка є наукою про конкретні прояви загальних і часткових закономірностей розміщення продуктивних сил. Продуктивні сили це система суб´ єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. Продуктивні сили взаємодіють наступним чином (див. рис.1.1). Розміщення продуктивних сил як явище характеризує поділ продуктивних сил на території згідно з природними, соціальними та економічними умовами окремих регіонів і визначається особливостями територіального поділу праці, властивими даній соціально-економічній системі. У даному аспекті розміщення продуктивних сил є предметом дослідження регіональної економіки.

Рис.1.1 Схема взаємодії продуктивних сил

2. Історія розвитку регіональної економіки

Першим напрямом розвитку регіональної економіки була “камеральна статистика”, яку розвивали в своїх працях Г.Ахенваль (1749) і А.-Ф.Бюшинг (1754). Основним методом цієї науки було нагромадження статистичних даних щодо природних ресурсів, розвитку економіки, політичного устрою, збройних сил певної території. З розвитком міжнародного поділу праці й

міжнародної торгівлі зросли вимоги до знань про країни, сировинні, паливні ресурси, фінанси, внутрішній ринок, що викликало народження “комерційної географії”, яка виникла у Франції. У 1740 році вийшов у світ перший підручник з комерційної географії, автором якого був Ж.-Ж. Саварі.
У другій половині XVIII та першій половині XIXсторіччя у економічній географії посилився вплив політичної економії. К.Ріттер створив концепцію, за якою історія народів залежить від розвитку природного середовища. Новий напрям в економічній географії створив І. Тюнен. 1 1826 році він опублікував працю “Ізольована держава в її ставленні до сільського господарства й національної економіки. Дослідження про вплив хлібних цін, багатства грунту і податків нка землеробство”. І.Тюнен створив модель просторового розміщення систем сільського господарства навколо центру споживання. Послідовником І.Тюнена був А.Вебер, що довів, що промислові підприємства розташовуються з урахуванням мінімізації витрат на транспорт, оплату праці, а також агломерування промисловості.
В російській імперії представниками економічного напряму в географії бути І.К.Кирилов, В.М. Татищев, М.В. Ломоносов. Наприкінці ХІХ на початку ХХ сторіччя закладаються підвалини міжнаціональних і національних наукових шкіл. Їх засновниками виступають Ф.Ратцель (Германія), Ж.Ж.Е.Реклю і П.Відаль де ла Бланш (Франція). У своєму подальшому розвитку наука про територіальне розміщення продуктивних сил мала кілька наукових напрямів:

• географічний детермінізм. Зміст даного напряму полягає в тому, що визначальною силою у розвитку економіки (людського суспільства) вважають природне середовище і географічне розташувавння тієї чи іншої країни. Представниками даного напряму були Монтеск´ є Ш., Реклю Ж., Гантингтон Е., Ратцель Ф., Соловйов С., Ключевський В., Мечников Л.;
• енвайроменталізм, представники якого (Симпл Е., Сміт Р., Тейлор Г.) вважали, що міжнародний поділ праці визначається відмінностями у природному середовищі. В межах даної наукової течії довгий час популярною була теорія “кліматичних оптимумів” Гантингтона Е., за якою найсприятливіші умови для розвитку виробництва мають країни, розташовані в помірному поясі;
• просторова економіка. В межах даної теорії простір абстрагували як самостійний фактор, що визначає розвиток економіки, економічний простір роглядали як ідеально рівну поверхню з рівномірно розташованими об´ єктами народного господарства й населеними пунктами. Представниками даного напряму були Тюнен І., Вебер А.,

Леш А., Кристалер В., Ізард У.; марксизм виходив з того, що розміщення продуктивних сил обумовлюється перш за все способом виробництва і їх територіальна організація істотно залежить від соціального ладу

• загальний детермінізм. Є сучасним науковим напрямом у розвитку регіональної економіки. Основною є теза про те, що економічні закони і закономірності мають загальний характер, проте можуть мати певні відмінності у проявах залежно від соціально-економічного ладу. Провідну роль у розміщенні продуктивних сил при цьому відіграє територіальний поділ праці.

Сучасний напрям розвитку регіональної економіки розпочато в 60-ті роки ХХ сторіччя, коли американські вчені В.Бунге, В.Ізард, П.Хаггет, Д. Харвей поєднали кількісні методи дослідження з традиційним просторовим розглядом об´ єктів регіональної економіки.

3. Методологія регіональної економіки

Методологія наукового пізнання це сукупність засобів дослідження, учення про методи і засоби пізнання які застосовують в науці. Основними засадами методології регіональної економіки є принципи наукови досліжень: принцип територіальності, принцип комплексності, принцип регіональної цілісності, принцип системності.

Принцип територіальності передбачає вивчення типу просторового групування ресурсів і природокористування, а також форм матеріалізації виробничого процесу на території регіону. Принцип територіальності уособлюється у континуальності соціально-географічного простору і дискретності його організації.
Принцип комплексності проявляється у взаємоузгодженості і взаєобумовленості розвитку елементів економіко-географічного простору.
Принцип регіональної цілісності обумовлює об´ єктивний взаємозв´ язок природних, соціальних та економічних процесів та явищ, що взаємодіють у певному територіальному ареалі.
Принцип системності розглядає регіон як сукупність елементів, які пекребувають у відношеннях і зв´ язках один із одним і утворюють певну цілісність, єдність.

Метод дослідження це певна послідовність підходів та операцій, котрі треба виконанти- для досягнення поставленої мети при вивченні певного явища чи процесу, а також особливі способи та методики дослідження. При

дослідженні регіонального розміщення продуктивних сил використовують наступні методи:

• методи першого рівня (філософські, загальнонаукові): системний та діалектичний;
• методи другого рівня (міждисциплінарні): аналіз, синтез, історичний, математичний; наукова систематизація (дедукція і індукція, типологія, класифікація)
• методи третього рівня (конкретнонаукові): статистичний, картографічний (регіональний аналіз, локаційний аналіз);
• методи четвертого рівня (методико-технічні): економіко-математичне моделювання, балансовий.

Процес пізнання у сфері регіональної економіки можна розбити на шість етапів:

• програмний: розробка програми наукового дослідження, в якій визначаються мета і завдання дослідження, дається обгрунтування теми, бзазначаються виконавці і етапи дослідження, кошторис робіт, очікувані результати тощо;
• інформаційний: збирання та обробка інформації на підставі статистичної вибірки, складання анкет чи паспортів досліджуваних об´ єктів для збирання необхідної інформації;
• аналітичний: аналіз і синтез добутої інформації, що дає змогу на новому рівні продовжити і поглибити дослідження об´ єкта на цьому етапі статистична інформація систематизується і обробляється задля її зручного представлення;
• модельний: розробка і реалізація системи моделей прогнозування й планування для різних рівнів і з різними часовими горизонтами;
• алгоритмічний: точно визначений порядок вироблення управлінських рішень, формування планів з урахуванням економічних можливостей і суспільних потреб, а також безполсередніх і довготривалих наслідків рішень, що приймаються;
• концептуально-конструктивний: розробка наукових концепцій, прикладних рішень, одержання пошукового результату.

4. Основні завдання регіональної економіки як науки

Головним завданням регіональної економіки є обгрунтування оптимального розміщення продуктивних сил на території регіону. При цьому

необхідно враховувати велику кількість факторів і, отже, постають завдання другого порядку, пов´ язані з оптимальністю розміщення продуктивних сил:

• визначення рівня витрат, доходу і прибутку у взаємозв´ язку із розміщенням елементу продуктивних сил на території регіону;
• визначення рівня доходів, витрат і прибутку у взаємозв´ язку із розміщенням всередині господарчого (галузевого) комплексу;
• визначення супутніх результатів діяльності функціонування елемента продуктивних сил (наприклад екологічних наслідків, додаткоих витрат від потреби розвитку інфраструктури чи додаткових доходів від експлуатації існуючої інфраструктури);
• врахування комплексного розміщення народного господарства;
• врахування можливості гнучкої перебудови галузевої структури під впливом науково-технічного прогресу та ринкової кон´ юнктури;
• врахування необхідності задоволення соціально-економічних потреб населення регіону;
• забезпечення екологічної безпеки регіону;
• забезпечення ефективності міжрегіональних економічних зв´ язків.

5. Проблеми функціонування регіональної економіки в Україні

У сучасний період, незважаючи на високий природно-ресурсний потенціал, наявність значних виробничих потужностей, висококваліфікованих кадрів у всіх галузях народного господарства, Україна істотно відстає за найважливішими економічними показниками від багатьох розвинутих країн. Основними причинами цього є:

• розрив існуючих господарчих зв´ язків, а, отже, руйнування налагоджених технологічних циклів;
• руйнування існуючої фінансової системи і необхідність побудови нової системи, а також необхідність її удосконалення у відпаовідності до сучасної фінансової практики;
• неврівноваженість галузевої структури народного господарства на території України, пов´ язана із переважанням виробництва засобів виробництва над виробництвом товарів споживання і домінуванням енерговитратних галузей виробництва при енергодефіцитності балансу країни

• нерівномірністю концентрації персоналу різних спеціальностей, що призвело до дисбалансу на ринку праці і високого рівня явного і прихованого безробіття;
• нерівномірність концентрації продуктивних сил за регіонами України із значним переважанням продуктивних сил у Донецькому та Придніпровському регіонах;
• нерівномірність екологічного навантаження на територію України, часткове вичерпання певних складових природно-ресурсного потенціалу у зв´ язку із їх посиленою експлуатацією;
• неефективна система регіонального управління, що не враховує можливості місцевого самоврядування у використанні економічного потенціалу регіонів;
• необхідність врахування сучасних світових тенденцій у розвитку господарчих комплексів та виникнення нових світогосподарчих зв´ язків.