Класифікація ВЕЗ

1.Торгівельно – складські зони (це бушитні зони, в яких товари іноземного походження можуть зберігатися, продаватися, купуватися без звичайних митниць):

- зони вільної торговлі (обмежені або скасовані міста і спрощена процедура експортно-імпортного контролю над товарами, що надходять у зону)

- вільні порти (вантажно – розвантажувальні роботи + ремонт суден)

- митні склади (розміщення в місцях товарів або населення)

- зони дьютифрі (безмитний продаж товарів або у міжнародних аеропортах, або морських портах)

2. Промислово – виробничі з они (це зони, до яких ввозять не тільки товар, а й капітал; займ. не тільки торгівлею, а й виробн. діяльністю):

- експортно-виробнича зона (які орієнт. на зовнішню торгівлю)

- імпортно-виробнича зона (спрямована на імпорт)

- промислові зони(це поєднання підприємств з нац., іноземними і спільним капіталом, які перебувають на території однієї країни)

3. Науково-технічні зони (це частина території держави з високою концентрацією високотехнологічних вир-в, які розташовані поблизу крупних наукових центрів (інноваційні центри, технопарки, технополіси, науково-техн. парки))

4. Сервісні зони( це зони з пільговим режимом підприємницької діяльності для фірм і організацій, що надають різні фінансово-економічні, страхові та ін. послуги):

- офшорні зони(різновидність ВЕЗ, в яких підприємствам забороняється виробнича діяльність)

5. Вільні банківські зони (це зони пільгового банківського підприємства)

6.Рекреаційно – туристичні зони (це ВЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний потенціал з метою ефективного використання, а також активізації підприємницької діяльності)

43.Бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку. 1) Підвищення самостійності окремо взятого регіону; 2) Вирівнювання рівня розвитку регіонів. Бюджетна си-ма – сукупність бюджетів різних рівнів. Завдання: ств такого механізму касового регулювання бюджету, що забезпечив ефективність її використання у використанні коштів.

Історія формування: 1990 – «Про бюджетну систему УРСР»; дворівнева: держ, місцевий. 1995 – «Про бюджетну си-мі Укр»; трьохрівнева: держ, місцевий, АРК. 1997 – «Про місцеве самоврядування». 2001 – «Бюджнтний кодекс Укр»; дворівнева: держ, місцевий (бюджет АРК, Києва, Севастополя, обласні, районні, бюджети територіальних громад (міські, сільські, селищні)). Системи: банківська, казначейська, змішана. Мета бюджетної політики: перерозподіл фінансових рес-ів на користь менш розвинених регіонів. Завдання: підвищення ролі місцевих податків і зборів, збільшення питомої ваги доходів у бюджетну си-му, видання субсидій,, дотацій, субвенцій. Міжбюджетні трансферти – кошти, які безповоротно передаються із одного бюджету до іншого.

Прогнозування і програмування. Прогнозуванн регулюється законом Укр «Державне прогнозування та розроблення програм розвитку Укр».

Прогноз – науково обґрунтоване бачення певного соц.-ек процесу, а також шляхів досягнення визначених цілей. Класифікація: 1) за термінами (оперативні, довгострокові, середньо-, короткострокові); 2) за функціональною ознакою (нормативні). Етапи прогнозування: аналіз і систематизація всіх регіональних проблем; побудова дерева цілей, прив*язка фінансових рес-ів до всіх проблем; модель розвитку (побудова)

Регіональна програми – комплекс заходів, узгоджених стосовно рес-ів, виконавців і термінів здійснення, які поребують вирішення завдань регіонального розвитку у різних сферах. Принципи регіональних програм: висока цільова спрямованість на кінцевий результат; чітке визначення пріоритетів, узгодження щодо завдань використання рес-ів; комплексні розробки і виконання програм; контроль. Класифікація: 1) За рівнем (деж, районні, місцеві); 2) За тривалістю (довго-, середньо-, коротко-); 3) За характером вирішення проблеми (комплексні, раціональні)