Ступінь стандартизації та уніфікація.

Зручність обслуговування і безпека (всі показники, пов'язані з охороною праці і технікою безпеки, ергономікою та інженерною психологією, зручністю виготовлення, роботи, контролю і ремонту, вимогами комфортабельних умов праці і високої культури виробництва).

10. Художньо-конструкторські (всі показники, що надають формам машини високі художньо-конструкторські якості — тектонічність, масштабність, цілісність, гармонійність, пропорційність та ін.).

Далі приведені основні групи типових прийомів технічної творчості.

1. Неологія (від латинського «знання нового», «новизна») полягає у використанні проектувальником процесів, конструкцій, форм, матеріалів, їхніх властивостей тощо, нових для даної галузі техніки, але не нових взагалі.

2. Адаптація передбачає пристосування проектувальником відомих процесів конструкцій, форм, матеріалів та їхніх властивостей до конкретних умов праці.

3. Мультиплікація полягає в примноженні функцій і деталей системи, причому примножені системи залишаються подібними одна одної, однотипними.

4. Диференціація полягає в поділі функцій і елементів системи: послабляються функціональні зв'язки між елементами системи, підвищується ступінь свободи їхнього взаємопереміщення, розносяться елементи конструкції і робочі процеси в просторі і в часі.

5. Інтеграція передбачає об'єднання, сполучення, скорочення і спрощення функцій форм і елементів та системи в цілому: зближаються елементи виробництва, конструкції і робочі процеси в просторі і в часі.

6. Інверсія полягає в обертанні функцій, форми і розташування елементів системи в цілому.

7. Импульсація охоплює групу конструкторсько-винахідницьких прийомів, пов'язаних зі зміною переривчастості процесів, що відбуваються.

8. Динамизація передбачає, що характеристики, параметри елементів системи або всієї системи повинні бути змінюваними й оптимальними на кожному етапі процесу або на новому режимі.

9. Аналогія полягає у відшуканні і використанні схожості, подібності в якомусь відношенні систем (предметів і явищ), в цілому різних.

10. Ідеалізація передбачає представлення ідеального рішення, від якого варто відштовхуватися.

Перераховані вище показники і прийоми зводять у матриці. Потім проводять послідовний аналіз обраного об'єкта. Мета роботи — занести в кожну клітку матриці (вона відповідає одному показнику й одному прийому) нове технічне вирішення. Автор вказує, що його методика ефективна при вирішенні «полярних» завдань, тобто пов’язаних зі зміною зовнішнього вигляду, дизайну об’єкта, а також із корінною зміною об’єкта, наприклад, пошуком нових принципів реалізації виконуваних ним функцій.