![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Визначення собівартості інформаційної продукції
Собівартість інформаційних продуктів чи послуг – це виражена в грошовій формі сукупність витрат на всі роботи, які виконуються інформаційним органом у процесі збору, переробки, збереження і реалізації інформації. Вона поділяється на планову і реальну. Планова собівартість передбачає вибір найбільш економічного способу виконання роботи, тобто визначення необхідної величини витрат на інформаційні процеси високої якості виконання при найбільш раціональному і ефективному використанні виробничих фондів, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Для її визначення необхідно дати грошову оцінку виробництва продукції. Таку оцінку можна здійснити двома способами: – шляхом розрахунку повних витрат або кошторисної вартості виробництва загального обсягу продукції за основними техніко-економічними факторами калькуляційного кошторису сумарних витрат. – шляхом встановлення внутрішніх цін виробництва одиниці кожного найменування продукту на основі одиничної калькуляції витрат з наступним підсумовуванням витрат по усьому виробництву. Показник собівартості продукції широко використовується в економічних розрахунках, враховується при плануванні НІД, при визначенні розмірів фінансування інформаційного органу і ціноутворенні. Зниження собівартості інформаційних процесів веде до підвищення рентабельності виробництва, до створення умов для зменшення витрат на НІД, а відтак, і до зниження цін. У практиці невеликих інформаційних органів для розрахунку собівартості використовуються два показники: 1. Показник собівартості кожного виду інформаційної продукції у відповідності з калькуляційними статтями витрат; 2. Кошторисна вартість всієї інформаційної продукції інформаційного органу за статтями витрат Найпростіший спосіб визначення собівартості продукції – калькуляція. Калькуляція – це вираховування собівартості одиниці товару чи послуги (або повного обсягу) на основі прогнозованих прогресивних норм витрат трудових і матеріальних ресурсів на всі технологічні процеси виготовлення і реалізації продукції. Калькуляція собівартості однієї книговидачі наведена в додатку 10. На основі калькуляції також розраховується кошторисна вартість, або внутрішня ціна будь-якого продукту чи послуги і їх сукупності. До складу типового кошторису включаються всі прямі і непрямі витрати, що мали місце при виготовленні, а саме: · основна і додаткова заробітна плата працівників, відрахування, витрати на відрядження, оплата робіт, які виконують сторонні організації; · вартість основних і допоміжних матеріалів; · амортизаційні витрати. · накладні витрати (комунальні платежі, витрати по оренді, капітальні вклади, спрямовані на створення продукції, проценти за позичках, деякі види податків тощо); · інші витрати (транспортні, на пересилку поштою, по електронній пошті, по телефону, факсу, модему тощо): · витрати управлінського характеру (основні і накладні) на одиницю продукції. Приклад кошторису витрат: 1. Прямі витрати на виробництво: 1.1. Основна і додаткова заробітна плата. 1.2. Матеріальні витрати: 1.2.1. Вартість основних і допоміжних матеріалів. 1.2.2. Амортизаційні відрахування. 2. Загальносистемні витрати: 2.1. Витрати на комплектування фондів. 2.2. Управлінські витрати. 2.3. Загальногосподарські витрати, в т. ч. і на утримання і експлуатацію обладнання. 3. Витрати по пересилці.
|