![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Ablatīvus absolūtus
Ablatī vus absolū tus (орудний незалежний або самостійний) – це незалежний виокремлений дієприкметниковий зворот, який виконує у реченні функцію розгорнутої обставини часу, причини, допусту, умови, способу дії. Він складається з двох частин, узгоджених між собою в орудному відмінку: іменника (субстантивованого прикметника чи займенника), який виконує функцію логічного підмета звороту, та дієприкметника, що є логічним присудком звороту. Зворот називається незалежним (absolū tus) тому, що іменник, з яким узгоджується дієприкметник, не залежить від жодного члена речення. У звороті вживаються два види дієприкметників: participium praesentis actī vi (дієприкметник теперішнього часу активного стану) для вираження одночасної дії з дією дієслова-присудка та participium perfecti passī vi (дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану) – для попередньої дії. 1. Рarticipium praesentis actī vi: Romŭ lo regnante bellum cum Sabī nis fuit. – Коли царював Ромул, була війна із сабінянами (За царювання Ромула була війна із сабінянами). 2. Рarticipium perfecti passī vi: Imperā tor hostĭ bus victis in castra properā vit. – Коли вороги були переможені, полководець поспішив до військового табору (Після перемоги над ворогами полководець поспішив до військового табору. – Перемігши ворогів, полководець поспішив до військового табору). Зворот аblatī vus absolū tus може вживатися без дієприкметника. В такому випадку до його складу входять: 1) два іменники: Cicerō ne consŭ le, coniuratio Сatilī nae reperta est. – За консульства Цицерона була розкрита змова Катіліни; 2) іменник та прикметник: Caesă re vivo Romā ni multas victorias paravē runt. – За життя Цезаря римляни здобули багато перемог; 3) займенник та іменник (прикметник): Te auctō re hoc fecĭ -mus. – Ми зробили це під твоїм керівництвом; 4) тільки іменник або субстантивований дієприкметник: Auspicā to tribū ni creā ti sunt. – Після ворожби з лету птахів вибрали трибунів. Перше слово виконує роль логічного підмета, друге – виступає іменною частиною логічного присудка звороту. Дієслівна частина складеного присудка відсутня, оскільки, дієслово “ sum, fui, esse ” не утворює дієприкметників, що входять до складу звороту. Ablatī vus absolū tus перекладається: 1) підрядними обставинними реченнями (часу, причини, допус-ту, умови, способу дії); 2) віддієслівним іменником із прийменником; 3) дієприслівниковим зворотом, коли до складу звороту входить рarticipium perfecti passī vi та граматичний підмет в основній частині речення і логічний підмет у звороті один і той. 1. Bello Helvetiō rum confecto, totī us Galliae legā ti ad Caesă rem con-venē runt. – Після того, коли війна з гельветами закінчилась, посли всієї Ґаллії зійшлися до Цезаря (перекладається підрядним реченням часу); 2. Galli, nec portis urbis clausis, nec stationĭ bus pro muris et portis disposĭ tis, in urbem intraverunt. – Так як ворота міста не були зачинені і не були розміщені вартові перед стінами і воротами, ґалли увійшли в місто (перекладається підрядним реченням причини); 3. Omnĭ bus rebus amissis, vir sapiens non desperā vit. – Хоч все майно було втрачене, розумна людина не зневірилась (перекладається підрядним допустовим реченням); 4. Te adiuvante opus celerĭ ter finiam. – Якщо ти допомагатимеш, я швидко закінчу роботу (перекладається підрядним умовним речен-ням). Відкладні дієслова (Verba deponentia) Відкладними називаються дієслова, які мають пасивну форму, а значення активне. Відкладні дієслова мають три основні форми: 1) praesens, 2) perfectum, 3) infinitī vus praesentis: I. moror, morā tus sum, ā rі – зволікати; II. vereor, verĭ tus sum, ē ri – боятися; III. sequor, secū tus sum, sequi – переслідувати; IV. orior, ortus sum, ī ri – виникати. Відкладні дієслова мають деякі форми активного стану: рarticipium praesentis, рarticipium futū ri та ін. Відкладні дієслова відмінюються як звичайні, але у пасивному стані. Напіввідкладні дієслова (Verba semideponentia) Напіввідкладними називаються дієслова, які часи системи інфекта утворюють в активному стані, а часи системи перфекта – у пасивному, або навпаки: gaudeo, gavī sus sum, ē re – радіти; soleo, solĭ tus sum, ē re – мати звичку; confī do, confī sus sum, ĕ re – довіряти; revertor, reverti, reverti – повертатись.
|