Знахідний відмінок з інфінітивом

(Accusatī vus cum infinitī vo)

Інфінітивний зворот аccusatī vus cum infinitī vo виступає поширеним додатком або підметом після дієслів і дієслівних сполучень зі значенням „говорити”, „повідомляти”, „відчувати”, „бажати” і т.д. Він складається з іменника, субстантивованого прикметника або займенника в аccusatī vus і дієслова в infinitī vus. Аccusatī vus виступає в ролі логічного підмета, infinitī vus – у ролі логічного присудка. Перекладається підрядними додатковими або з’ясувальними реченнями зі сполучником що (щоб, як), де аccusatī vus стає підметом, а infinitī vus – присудком. У звороті вживаються всі види інфінітива. Іnfinitī vus praesentis вказує на одночасну дію, іnfinitī vus perfecti – на попередню, іnfinitī vus futū ri – на майбутню:

1. Magister videt (vidē bat, vidē bit) discipŭ los littĕ ras scribĕ re. (infinitī vus praesentis) – Вчитель бачить (бачив, буде бачити), що учні пишуть букви. (дія одночасна).

2. Magister videt (vidē bat, vidē bit) discipŭ los littĕ ras scripsisse. (infinitī vus perfecti) – Вчитель бачить (бачив, буде бачити), що учні написали букви. (дія попередня).

3. Magister videt (vidē bat, vidē bit) discipŭ los littĕ ras scriptū ros esse. (infinitī vus futū ri) – Вчитель бачить (бачив, буде бачити), що учні напишуть букви. (дія майбутня).

Примiтка.

1. Іменна частина присудка стоїть в аccusatī vus і узгоджується з логічним підметом в роді, числі та відмінку. 2. У звороті при одному інфінітиві буває два знахідних відмінки: аccusatī vus логічного підмета і аccusatī vus прямого додатка. Аccusatī vusлогічного підмета перекладається називним відмінком, а аccusatī vus прямого додатка – знахідним: Scio puĕ rum librum legĕ re. – Знаю, що хлопець читає книжку.

Інфінітивний зворот аccusatī vus cum infinitī vo є залежною синтаксичною конструкцією активного стану. Він залежить від окремих груп дієслів і безособових зворотів.

Аccusatī vus cum infinitī vo у ролі поширеного додатка вживається після дієслів, що стосуються сфери духовної діяльності людини і мають значення:

1) думати, вважати (verba putandi): puto, ā vi, ā tum, ā re – вважати, cogĭ to, ā vi, ā tum, ā re – думати, мислити, credo, dĭ di, dĭ tum, ĕ re – вірити, scio, ivi, itum, ire – знати, spero, ā vi, ā tum, ā re – споді-ватися, iudĭ co, ā vi, ā tum, ā re – думати, судити, censeo, ui, nsum, ē re – вважати, оцінювати, intellĕ go, lexi, lectum, ĕ re – розуміти;

2) говорити, стверджувати (verba dicendi): dico, dixi, dictum, ĕ re – говорити, promitto, misi, missum, ĕ re – обіцяти, respondeo, ndi, nsum, ē re – відповідати, trado, dĭ di, dĭ tum, ĕ re – передавати, declā ro, ā vi, ā tum, ā re – заявляти, nuntio, ā vi, ā tum, ā re – повідом-ляти, affirmo, ā vi, ā tum, ā re – стверджувати;

3) відчувати (verba sentiendi): sentio, sensi, sensum, ī re – відчу-вати, audio, ī vi, ī tum, ī re – слухати, video, vidi, visum, ē re – бачити, animadverto, verti, versum, ĕ re – звертати увагу;

4) бажати, дозволяти, забороняти (verba studii et voluntatis): studeo, ē re, studui – прагнути, cupio, ī vi, ī tum, ĕ re – бажати, volo, ve-lle, volui – хотіти, nolo, nolle, nolui – не хотіти, malo, malle, malui – веліти, iubeo, iussi, iussum, ē re – наказувати, prohibeo, bui, bĭ tum, ē re – забороняти, veto, vetui, vetĭ tum, ā re – забороняти, sino, sivi, si-tum, ĕ re – дозволяти;

5) страдати, переживати, веселитися (verba affectuum): doleo, ui, ē re – сумувати, страдати, gaudeo, gavī sus sum, ē re – радіти, весе-литися, laetor, ā tus sum, ā ri – веселитися, maereo, ui, ē re – сумувати, тужити;

Аccusatī vus cum infinitī vo у ролі поширеного підмета вживається після безособових дієслів і зворотів зі значенням „говорити”, „відчувати”: constat – відомо, notum est – відомо, interest – важливо, fama est – існує чутка, oportet – треба, appā ret – очевидно, placet – подобається, decet – годиться, praestat – краще, necesse est – необхідно, proverbium est – існує прислів’я.

1. Iam antī qui putā bant victoriam amā re curam. – Вже античні люди вважали, що перемога любить турботу.

2. Romā ni tradunt multas urbes a Caesă re expugnā tas esse. – Римляни передають, що багато міст були завойовані Цезарем.

3. Audio sorō rem meam carmen cantā re. – Я чую, що моя сестра співає пісню.

4. Belgae nolē bant Germā nos diutius in Gallia versā ri. – Бельґи не хотіли, щоб ґерманці довше перебували в Ґаллії.

5. Gaudeo te in Britanniam profectum non esse. – Я тішуся, що ти не відпривився у Британію.

6. Vetus proverbium est gladiatō rem in arē na consilium capĕ re. – Існує старе прислів’я, що гладіатор приймає рішення на арені.