Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Антигіпертензивні засоби.
Антигіпертензивними називають лікарські засоби різної хімічної будови, які здатні знижувати підвищений артеріальний тиск. Гіпертонічна хвороба - найбільш поширене захворювання серцево-судинної системи. Нею страждає 10-30% населення світу, причому частота захворювання вища в Японії та у високорозвинених країнах Європи й Америки. Близько 80% всіх випадків підвищеного артеріального тиску припадає на частку есенціальної (первинної) гіпертензії, інші 20% становлять симптоматичні гіпертензії (ниркові, ендокринні та інші). Антигіпертензивні засоби викликають зниження системного AT. Препарати призначають хворим на гіпертепзивну (гіпертонічну) хворобу, зокрема при підвищенні AT. Установлено зв'язок між рівнем артеріального тиску і віком, статтю, расовими та етнічними особливостями, спадковістю, генетичними аспектами, особливостями неоиатального періоду, метаболічного синдрому, аліментарних та психосоціальних чинників, соціально-економічного статусу, ожирінням, палінням, фізичною активністю. Класифікація. Відповідно до національних програм профілактики артеріальної гіпертензії і лікування хворих та рекомендацій ВООЗ виділяють: І. Антигіпертензивні засоби основної групи: 1. Сечогінні. 1) похідні тіазиду (дихлотіазид, циклотіазид та ін.); 2) тіазидоподібні (клопамід, індапамід, хлорталідон та ін.); 3) «петльові» (фуросемід, кислота етакринова та ін.); 4) калійзберігаючі (спіронолактон та ін.). 2.ß -Адреноблокатори. 1) кардіоселективні; а) без внутрішньої симпатоміметичної активності (атенолол, метопролол, бісопролол, бетаксолол, небіволол); б) з внутрішньою симпатоміметичною активністю (ацебутолол, целіпролол, талінолол); 2) некардіоселективні; а) без внутрішньої симпатоміметичної активності (аиаприлін — пропранолол, надолол, тимолол); б) з внутрішньою симпатоміметичною активністю (піндолол, окспренолол та ін.); в) з a, ß -адреноблокуючою здатністю(карведілол, лабеталол). II. Інгібітори АПФ (каптоприл, еналприл, лізиноприл, фозиноприл та ін.). III. Антагоністи кальцію (верапаміл, ніфедипін — фенігідин, дилтіазем та ін.). IV.a1 a2 - Адреноблокатори (празозин, доксазозин, теразозин). До препаратів додаткової групи належать: 1. Агоністи центральних a2-адренорецепторів (клофелін, метилдофа). 2. Симпатолітики. 1) препарати раувольфії зміїної (резерпін, раунатин); 2) препарати периферичної дії (октадин). 3. Судинорозширювальні (пентоксифілін — агапурин, апресин — гідралазин, діазоксид, натрію нітропрусид, магнію сульфат, дибазол, папаверину гідрохлорид, но- 4. Агоністи імідазолінових (І) рецепторів (моксонідин — фізіотенс, рилменідин). За ефективністю та значенням у лікуванні гіпертонічної хвороби велику кількість антигіпертензивних засобів можна розділити на основні та допоміжні засоби. До групи основних антигіпертензивних засобів відносять: 1 b-Адреноблокатори. 2 Блокатори кальцієвих каналів. 3 Інгібітори ангіотензинперетворювальноого ферменту і блокатори рецепторів ангіотензину ІІ. 4 Сечогінні засоби. До групи допоміжних антигіпертензивних засобів відносять: 1 a-Адреноблокатори. 2 Центральні a2-адреноміметики. 3 Гангліоблокатори. 4 Симпатолітики. 5 Міотропні спазмолітики. 6 Агоністи імідазолінових рецепторів.
|