Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Словникова робота
Генетика — наука про спадковість і мінливість організмів та організацію спадкового матеріалу. Генетика є однією з галузей біології. Через універсальність генетичного коду генетика лежить в основі вивчення всіх форм життя від вірусів до людини. Короткий історичний нарис розвитку генетики Зародження генетики розпочалося ще в доісторичні часи. Початкові знання У 1750 р. французький лікар П. Мопертюї описав характер успадкування багатопалості (полідактилії). Проведений ним аналіз успадкування цієї ознаки багато У 1865 р. чернець Ґреґор Мендель вивчав гібридизацію рослин гороху Генетика людини як наука виникла завдяки працям англійського вченого Генетика — відносно молода наука. Датою її народження вважають 1900 рік, коли три ботаніки, які проводили досліди з гібридизації рослин — голландець Г. де Фріз, німець К. Корренс та австрієць Е. Чермак, незалежно один від одного знайшли забуту працю Менделя «Досліди над рослинними гібридами». Вчені були вражені тим, наскільки результати їхніх дослідів наближались до одержаних Ґ. Менделем. Згодом закони спадковості, встановлені Ґ. Менделем, сприйняли науковці різних країн, Слово «генетика» було вперше запропоновано, для того щоб описати знання про спадковість та мінливість, визначним британським ученим Вільямом Батесоном Прихильники менделівського вчення на початку ХХ ст. вивчали якісні ознаки, що визначаються окремими генами, і стверджували, що ці гени визначають характер спадковості людини. 1900 р.— К. Ланштейнер розробив систему груп крові AB 0 і саме цим заклав початок вивченню поліморфних ознак людини. 1908 р.— математик Д. Харді і лікар В. Вайнберг, незалежно один від одного, під час вивчення розподілу різних ознак у популяції людини заклали основи популяційної генетики і сформулювали закон, що носить їхнє ім’я, — закон Харді-Вайнберга.1918 р.— Р. Е.Фішер довів, що одні ознаки людини визначаються якістю, тобто окремими генами, а інші — кількістю. 1956 р.— Д. Тійло і А. Леван установили, що кількість хромосом у соматичних клітинах дорівнює 46, після чого були виявлені зміни хромосом при різних захворюваннях.1959 р.— І. Лежен відкрив зайву хромосому в 21-й парі при хворобі Дауна.1969 р.— Т. Каперсон запропонував диференціальне фарбування хромосом, що дало можливість розрізняти кожну з хромосом окремо і виявляти їхні зміни. В Україні питаннями медичної генетики займалися такі відомі вчені, як Т. І. Юдін, Б. М. Манківський. Юдін займався питаннями євгеніки, а Манківський — лікуванням хворих на спадкову м’язову дистрофію і спадкові захворювання нервової системи.Основними завданнями генетики є розроблення методів управління спадковістю та мінливістю з метою отримання необхідних людству форм організмів, регуляція формування їхніх природних і штучних популяцій, вивчення природи генетичних хвороб, розв’язання проблем стійкості природних і штучних популяцій видів. Основні напрямки досліджень генетики: • генетика людини; генетика рослин; генетика тварин; генетика мікроорганізмів; генетика індивідуального розвитку; молекулярно-генетичні механізми; цитогенетичні механізми; генетика адаптаційних процесів; генетика популяцій; еволюційна генетика; генетика соматичних клітин і клітинних популяцій; розроблення нових методів генетики; генетична інженерія. Генетика працює на стику з багатьма науками, такими як: фізика, кібернетика, математика, хімія, еволюційне вчення, біотехнологія, практична селекція, соціологія, медицина, молекулярна біологія тощо. 2. Основні поняття генетики (спадковість, мінливість, ген, генотип, фенотип, домінантний стан ознаки, рецесивний стан ознаки, алельні гени, гомозиготи, гетерозиготи) Словникова робота
|