Переваги оздоровчої ходьби.

Доступність:

а) не потребує фінансових витрат:

Сьогодні в нашій країні успішно розвивається, так звана, «індустрія здоров’я» - будуються та відкриваються фітнес центри та клуби, штучні майданчики для спортивних ігор, льодові катки, басейни, фізкультурно-оздоровчі комплекси. На жаль, частіше за все, ці спортивні споруди є приватною власністю і за можливість користування ними треба сплачувати чималі гроші. Крім платні за абонемент, заняттях вимагають, як правило, грошових вкладень у відповідну екіпіровку, а також транспортних витрат.

«Економ-варіантом» для соціально незахищених верств населення може стати саме оздоровча ходьба, заняття якою не вимагають практично ніяких фінансових розходів, а оздоровчий ефект від занять може бути більшим, ніж після місяців наполегливих занять у найпрестижніших фітнес-центрах.

б) не потребує спеціального місця для занять (стадіону, спортзалу, певної траси, тощо):

Для оздоровчого бігу бажано використовувати стежини з м'яким ґрунтовим покривом, щоб уберегти ноги від ударів і травм, особливо за наявності у бігуна надлишкової ваги; знайти таку трасу в сучасному місті досить проблематично. При ходьбі, на відміну від бігу, немає фази польоту і, відповідно, моментів приземлення, які досить часто є причиною травматизму при бігу. М'яко, без польоту перекочуючись з фази у фазу руху, просувається пішохід вперед, не травмуючи суглоби і зв'язки, на покритті будь-якої жорсткості, включаючи і асфальтований тротуар.

б) не потребує виділення спеціального часу для тренування в режимі дня:

Сьогодні гіподинамія (дефіцит рухової активності) створює серйозну небезпеку для здоров'я сучасної людини, проте, знайти час для оздоровчого тренування досить складно. Ходьба ж дозволяє частину фізичних навантажень уклинювати в режим трудового дня – ходьба пішки на роботу і назад, прогулянка в обідню перерву, подолання швидким кроком невеликих відстаней протягом дня. І хоча для цілеспрямованого тренування серцево-судинної системи обов'язкові безперервність і високий темп рухів, але ходьба і на короткі дистанції приносить свою користь, передусім тим, що допомагає відпрацьовувати швидкість ходьби, яка в наступному дасть можливість збільшувати навантаження.

в) не потребує часу та зусиль для засвоєння техніки:

Ходьба – хіба що не єдиний вид рухової діяльності, технікою якої володіють практично всі люди. Отже, приступати до занять можна майже зразу після прийняття такого рішення.

г) дозволяє долати умовності та почуватися комфортно під час занять:

Далеко не кожна людина почуває себе достатньо впевнено для того, щоб одягти спортивну форму і вийти на вулиці міста для пробіжки чи прийти в зал фітнес-центру. Побоювання виглядати смішно та незграбно в очах оточення є перешкодою для досить великого числа людей при виборі виду оздоровчої діяльності; особливо це властиво людям зрілого віку, а також тим, що мають надлишкову вагу і, як слід, дефекти фігури.

Натомість, заняття оздоровчою ходьбою не вимагають спеціальної екіпіровки і виглядають досить природно: той, що швидко йде, частенько сприймається як людина, якій просто треба кудись встигнути. Така людина не буде комплексувати, відчуваючи на собі глузливі погляди (найчастіше, надумані) оточуючих і заняття буде супроводжуватися почуттям психічного комфорту.

д) дозволяє залучитися до оздоровчих занять всім верствам населення, незалежно від віку та стану здоров’я:

Сьогодні в нашій країні літні люди становлять значущу частку населення. Але, якщо діти, молодь і люди середнього віку ще мають можливість залучитися до занять фізкультурою та спортом, то люди похилого віку, як правило, надані самі собі. Заняття у ФОК та фітнес-центрах є для них неприйнятними з ряду причин, обговорених раніше, а «Групи здоров’я» та «Клуби любителів бігу» майже всі зникли разом із країною СРСР.

В такий ситуації саме ходьба може стати тим простим та доступним видом оздоровчої діяльності, яким може займатися будь-яка літня людина.

Обов'язковим правилом для початківців є те, що тільки лікар остаточно вирішує питання про допуск кожної окремої людини до занять. Проте, якщо, наприклад, біг категорично заборонений при вроджених вадах серця, ревматизмі серця, нещодавно перенесеному сердечному нападу, гіпертонії, деяких формах діабету, хворобах нирок, при яких не можна допускати трясіння організму, то ходьбу лікар може дозволити навіть і при цих захворюваннях.

Крім перелічених факторів, що характеризують ходьбу, як найдоступніший вид оздоровчої діяльності, вона має ще цілий ряд значущих переваг у порівнянні з іншими видами оздоровчих практик, а саме:

є) дає можливість регулювати навантаження і запобігати їх форсуванню:

Дуже часто новачки на заняттях оздоровчим бігом завдають собі шкоди надмірним навантаженням. У відмінність він цього, навички швидкої ходьби формуються дуже поступово. При ходьбі сама біомеханіка рухів є обмежувачем навантажень на початку занять. Якщо, наприклад, при бігу людина може теоретично весь час прискорюватися, то при ходьбі у кожної людини є своя гранична швидкість, при перевищуванні якої ходьба перестає бути ходьбою, тобто, стає іншим видом пересування – або спортивною ходьбою, техніка якої досить значуще відрізняється від «звичайної» ходьби, або, взагалі, людина починає бігти.

На той час, коли можна буде розвивати достатньо високу швидкість ходьби без шкоди для здоров’я, багатокілометрова " база" пройдених кілометрів створить можливість поступово і з користю для організму витримувати все більші навантаження.

ж) дає можливість отримувати достатньо тривале навантаження з перших днів занять:

Ефективність тренування серцево-судинної системи залежить як від інтенсивності, так і від тривалості навантаження. Досягнення і підтримка хорошої фізичної форми вимагають 30 і більше хвилин безперервного руху. Непідготовлена людина в безперервному режимі може пробігти, у кращому разі, лише близько 5-10 хв. і тільки після досить тривалих тренувань буде здатна рухатись без перепочинку 20 і більше хвилин. Натомість, як показує практика, більшість людей досить легко можуть йти без зупинки протягом 25-45 хв., що відповідає вимогам до тривалості оздоровчої рухової діяльності.

з) дає можливість поєднувати творчу (розумову) діяльність і фізичні навантаження:

Багато робітників творчої праці відмічали, що ходьба не заважає, а навпаки, пожвавлює діяльність розуму. Наприклад, французький філософ XVIII віки Жан-Жак Руссо писав: " Ходьба надихає і пожвавлює мої думки. Залишаючись в спокої, я майже не можу думати, необхідно, щоб моє тіло знаходилось в русі, тоді розум також починає рухатися".

Л. Н. Толстой ще більш категорично говорив про користь ходьби і іншої " тілесної діяльності": "..при сидячей умственной работе без движений и телесного труда сущее горе. Не походи я, не поработай ногами и руками в течение хоть одного дня, вечером я уже никуда не гожусь: ни писать, ни читать, ни даже слушать других.".

Далекі прогулянки надихали і О. С. Пушкіна, який проходив пішки відстань від Царського Села до Петербургу, що складало приблизно 18 км.

Школа психіатрії при Королівському університеті Швеції притягнула до своїх експериментів 128 жінок середнього віку, що вели малорухомий спосіб життя. Вони пройшли ряд психологічних і інтелектуальних тестів, після чого погодилися взяти участь в програмі оздоровчої ходьби. Кожній учасниці була задана та чи інша кількість кроків в день. Через декілька тижнів тести повторили. Виявилася пряма залежність: чим більше жінки ходили, тим менше у них було ознак депресії, тим краще вони справлялися із стресом і швидше вирішували різні інтелектуальні завдання. Деякі з учасниць повідомили також, що перестали забувати різні дрібниці і успішніше тепер вирішують свої побутові проблеми.

Схоже дослідження провели в Лондонському університеті за участю 124 літніх людей. Частина їх упродовж 6 місяців займалася оздоровчою ходьбою по 45 хвилин 3-4 рази в тиждень, а ще частина - виконувала вправи на розтяжку або на силу. Після цього випробовувані виконували ряд тестів на інтелект. Ті, що ходили оздоровчою ходьбою, виконали їх набагато успішніше, ніж ті, хто тренував силу і гнучкість. Автори експерименту припустили, що посилена робота серця і легенів під час ходьби посилює кровообіг в усьому тілі, у тому числі і в мозку. Активніша циркуляція крові приносить більше кисню і глюкози, відповідно, мозок отримує більше ресурсів для роботи.

Чому ж саме ходьба надає сприятливу можливість одночасно поєднувати творчу роботу розуму і рух в набагато більшій мірі, ніж при заняттях іншими видами фізкультури? Річ у тому, що ходьба - високоавтоматизована навичка і не потребує контролю з боку ЦНС. Стопа проноситься низько над поверхнею землі, ставиться з п'ятки, що значно зменшує небезпеку підвернути ногу у порівнянні з бігом. До того ж доріжки парків чи тротуари не потребують напруженої зорової уваги, як це буває, наприклад, при бігу по путівцю або їзді на велосипеді.

і) дає можливість зняття стресу:

Напружена розумова робота, відповідальний іспит, життєві переживання ведуть до сильного нервового перенапруження - стресу.

У наш час швидка ходьба - один з найпростіших і доступніших способів розрядитися, набути цілющої фізичної втоми. При різних депресивних станах ходьба також може зіграти роль відмінного антидепресанту. Біг або, приміром, їзда на велосипеді теж можуть зняти напруження, але для цього потрібний час, щоб приїхати додому, переодягнутися, вийти на трасу. Крім того, наприклад, їхати на велосипеді, як в збудженому, так і в пригнобленому стані небезпечно.

Наука пояснює ефект поліпшення душевного стану під час вправ на витривалість виділенням в організмі гормону ендорфіну, так званого " гормону задоволення", який благотворно впливає на психіку людини.

Можливість оздоровлення майже всіх систем організму.

Оздоровча ходьба є універсальною руховою дією, яка здійснює благотворний вплив, в тому чи іншому ступені, практично на всі системи організму людини. Завдяки ходьбі можна уповільнити процеси старіння, значно покращити свій функціональний стан, припинити прогресування хвороб, а від деяких з них і взагалі позбутися.

а) антисклеротичний ефект оздоровчої ходьби:

Якщо здійснити спробу розташувати за рангом оздоровчі впливи ходьби на системи організму людини, то в першу чергу, природно, буде стояти її благотворна дія на серцево-судинну систему.

Сьогодні саме серцево-судинні хвороби міцно утримують першість серед причин смертності у розвинених країнах. Завдяки розвитку цивілізації, невпинному прагненню людства до прогресу та комфорту значно знизалася рухова активність людей; надлишкове вживання «нездорових» харчових продуктів, шкідливі звички – куріння, споживання алкоголю і наркотиків, погіршення екології та багато інших «дарунків» цивілізації привели до того, що атеросклероз називають «хворобою № 1» в країнах Європи та США. Наслідками атеросклерозу є ішемічна хвороба серця в різних формах (стенокардія, серцева недостатність, інфаркт міокарду, аритмія), гіпертонія та ішемічна хвороба мозку, найтяжчим проявом якої є інсульт.

Як відомо, головною причиною атеросклерозу і ішемії є велика концентрація холестерину в крові, рівень якого, у свою чергу, пов'язаний з переважанням ліпопротеїнів низької або високої щільності.

Хворих атеросклерозом відрізняє від здорових людей мала кількість в крові ліпопротеїнів високої щільності. Займаючись циклічними вправами помірної інтенсивності можна позбавитися від цієї недуги і якісно поміняти склад своєї крові в кращу сторону. Характерно, що у спортсменів, які спеціалізуються в швидкісно-силових видах спорту (важка атлетика, гімнастика і т. д.), показники змісту ліпопротеїнів істотно не відрізняються від аналогічних показників у людей, що взагалі не займаються фізкультурою. Отже, залишається тільки один шлях до подолання склерозу - аеробні вправи. Але позитивного результату в боротьбі із склерозом можна досягти тільки систематично і в достатній мірі займаючись аеробними вправами.

Дослідження показали, що якщо чоловікам пробігати в тиждень не менше 56 км, а жінкам близько 48 км, то антисклеротичний ефект буде забезпечений: концентрація ліпопротеїнів високої щільності в крові починає зростати. Враховуючи те, що проблема атеросклерозу, в основному, вікова, отримувати таке бігове навантаження досить проблематично. Того ж ефекту можна досягти, займаючись оздоровчою ходьбою.

Фізіологи з Університету Стенфорду (США) провели експеримент з групою жінок-гіпертоніків, які вели малорухомий спосіб життя, мали зайву вагу і страждали від високого артеріального тиску. Їм було рекомендовано проходити 9700 кроків в день. Через півроку таких навантажень їх вага знизилася до вікової норми, а тиск нормалізувався.

У наступному експерименті були задіяні 11 тисяч чоловіків з аналогічними проблемами здоров’я. Дослідження показало, що представникам сильної статі для отримання такого ж оздоровчого ефекту потрібно ходити 1 годину в день швидким кроком. Це в 2 рази знижує ризик інсульту і інфаркту.

б) профілактика остеопорозу:

Ходьба укріплює та тонізує м’язи, зміцнює зв'язковий апарат і кісткову тканину, тим самим знижуючи хворобливі відчуття в суглобах і ризик переломів кісток. Медики з університету Роттердаму (Нідерланди) обстежили більше 30 тисяч чоловіків і жінок віком від 20 до 93 років. Виявилося, що ходьби по півгодини в день достатньо, щоб приблизно на 2% збільшити мінеральну щільність кісткової тканини (простіше кажучи, збільшити зміст кальцію, магнію і фтору в ній). Хоча відсоток невеликий, але цього вистачає, щоб на 24% понизити ризик перелому шийки тазостегнового суглобу  - найпоширенішої травми людей за 50, після якої багато людей похилого віку до кінця життя залишаються прикованими до ліжка.

в) профілактика порушень діяльності шлунково-кишкового тракту:

Люди, які ведуть малорухливий спосіб життя, займаються сидячою роботою, досить часто потерпають від шлунково-кишкових розладів, найпоширенішим з яких є запор. Оздоровча ходьба сприяє перистальтиці кишковика і тим самим значно сприяє безболісному та регулярному випорожненню.

г) активізація нервової та ендокринної системи:

Завдяки оздоровчій ходьбі покращується робота нервової системи: підтримується оптимальний тонус ЦНС, покращується координація рухів, активізується нервово-гуморальна регуляція внутрішніх органів. В психічній сфері відбувається зниження тривожності, емоційної напруги; нормалізується психоемоційна сфера, знижується агресивність, підвищується самооцінка та впевненість в собі.