Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Знос та амортизація основних фондів
|
|
У процесі експлуатації основні фонди піддаються зносу, втрачаючи свої виробничі якості. Прийнято виділяти два види зносу – фізичний та моральний.
Фізичний знос виражається втратою основними фондами технічних властивостей та характеристик в результаті експлуатації, атмосферних впливів, умов збереження. Під час цього деформуються деталі, метал піддається корозії, зношуються тертьові поверхні. Фізичний знос зменшує вартість основних фондів і робить їх непридатними до експлуатації.
Ступінь фізичного зносу залежить від активності та термінів експлуатації основних фондів, якості конструкцій та матеріалів, що застосовуються в їх виробництві, умов експлуатації, кваліфікації робітників, якості обслуговування тощо.
Фізичний знос відбувається нерівномірно навіть за однаковими елементами основних фондів. Розрізняють повний і частковий знос. При повному зносові діючі фонди ліквідуються та заміняються новими (капітальне будівництво чи поточна заміна зношених основних фондів). Частковий знос відшкодовується шляхом ремонту.
Ступінь фізичного зносу окремої одиниці основних фондів можна визначити двома розрахунковими методами:
– за даними обстеження технічного стану (обчисленням відносної величини економічного спрацювання, тобто відношення їх вартості, перенесеної на вартість готової продукції до загальної балансової вартості на кінець року);
– за строком експлуатації. Коефіцієнт фізичного зносу окремих видів основних фондів за строком експлуатації визначається:
, (2.4)
де Тф -фактичний термін служби, років;
Тн - нормативний термін служби, років.
Моральний знос основних фондів виражається в знеціненні їх вартості до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці своєї споживчої вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції.
Моральне старіння власне передусім знаряддям праці та транспортним засобам. Воно завдає реальних економічних збитків підприємствам.
Розрізняють 2 роди морального зносу:
1) знос першого роду полягає в зменшенні вартості діючих фондів, внаслідок скорочення витрат на відтворення аналогічних. Величина цього виду морального зносу визначається за формулою:
, (2.5)
де Фп - первісна вартість основних фондів;
Фв - відновна вартість основних фондів.
2) знос другого роду полягає в зменшенні вартості основних фондів у результаті появи сучасніших, продуктивніших та економічних видів.
Величина морального зносу другого роду розраховується за формулою:
, (2.6)
де ФПС, ФПН – відповідно первісна вартість застарілого (старого) та нового обладнання;
Пс, Пн – річна продуктивність старого та нового обладнання;
Тс, Тн - термін служби старого та нового обладнання.
Загальний коефіцієнт зносу основних фондів визначається за формулою
, (2.7)
де КФ - коефіцієнт фізичного зносу;
КМ - коефіцієнт морального зносу.
Відшкодування зносу основних фондів здійснюється шляхом амортизації. Амортизація - процес перенесення вартості основних фондів на вартість готової продукції з метою нагромадження коштів для повного їх відновлення. Грошовим виразом розміру амортизації є амортизаційні відрахування.
Амортизації підлягають витрати, пов'язані зі:
– придбанням та введенням в експлуатацію основних фондів;
– самостійним виготовленням основних фондів;
- проведенням певних видів ремонтів, реконструкції і модернізації основних фондів;
- поліпшенням земель.
Відношення річної суми амортизації до вартості основних фондів, виражене у відсотках, називається нормою амортизації. Норма амортизації показує, яку частку своєї балансової вартості щорічно переносять засоби праці на створювану ними продукцію.
Норма амортизації для певної групи обладнання визначається із залежності:
, (2.8)
де СП – первісна вартість основних фондів певної групи;
СЛ – ліквідаційна вартість основних фондів;
ТСЛ – термін служби основних фондів, визначений технічною документацією.
Для здійснення процесу нарахування амортизації відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [8] від 22 травня 1997 року основні фонди підприємства поділяють на такі групи:
група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини;
група 2 - транспортні засоби, меблі, офісне обладнання, побутові електромеханічні прилади та інструменти, інформаційні системи;
група 3 - інші основні фонди, що не ввійшли в групу 1, 2.
Амортизація основних фондів проводиться з застосуванням наступних норм:
група 1 – 5%;
група 2 - 25%;
група 3 - 15%.
Суми амортизації (А) визначаються як добуток балансової вартості основних фондів за станом на початок звітного періоду (СП) та встановленої для відповідної групи норм амортизації (СА):
. (2.9)
Амортизація проводиться:
– за основними фондами групи 1 – до досягнення балансовою вартістю такого об’єкту 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з подальшим внесенням залишкової вартості до складу валових витрат відповідного періоду;
– за основними фондами групи 2, 3 – до досягнення залишкової вартості нульового значення.
У країнах з розвиненою економікою підприємства мають можливість самостійного вибору методу амортизації та розробки на цій підставі амортизаційної політики.
Найбільш розповсюдженими в світовій практиці методами амортизації є:
– пропорційні (лінійні) передбачають, що щорічно протягом усього терміну функціонування амортизаційні відрахування розраховуються за однією й тією ж нормою від первісної вартості основних фондів;
– регресивні (методи прискореної амортизації), під час використання яких основна частина нарахувань концентрується в перші роки експлуатації основних фондів, скорочується амортизаційний період, створюються фінансові умови для прискореної заміни устаткування.
З метою пожвавлення процесу відтворення основних фондів та захисту накопичених амортизаційних сум від знецінювання підприємствам дозволено здійснювати прискорену амортизацію активної частини основних фондів.
Застосовується два основних методи прискореної амортизації, такі як:
1) залишку, що знижується;
2) суми чисел (кумулятивний метод).
Сутність першого полягає в тому, що норма амортизації, яка використовується під час рівномірного нарахування зносу, збільшується у 1, 5...2 рази, а амортизаційні суми обчислюються за цією нормою не від початкової вартості основних фондів, а від недоамортизованої їх частини.
Для визначення норми амортизації для будь-якого t-го року (НАt) служби устаткування за цим методом можна скористатися формулою:
, (2.10)
де НАП - підвищена норма амортизації, %;
t - рік служби устаткування, за який нараховується амортизація.
Приклад. Підприємство закупило устаткування вартістю 40 тис грн з нормативним строком експлуатації 5 років. Розрахувати щорічні амортизаційні відрахування методом залишку, що знижується. Проведемо розрахунки.
1. Норма амортизації під час рівномірного методу без урахування ліквідаційної вартості дорівнює:
.
2. Подвійна норма амортизації дорівнює 40%.
3. Результати розрахунків зводимо до таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 – Річні суми амортизаційних відрахувань
| Рік | Норма амортизації, % | Вартість на початок кожного року, грн | Недоамортизована вартість після розрахунку амортизації, тис грн | Річна сума амортизації, тис грн |
| 40000–16000=24000 | 40000  0, 4=16000
| |||
| 24000–9600=14400 | 24000 0, 4=9600
| |||
| 14400–5760=8640 | 14400 0, 4=5760
| |||
| 8640–3458=5187 | 8640 0, 4=3458
| |||
| 5184–2074=3060 | 5184 0, 4=2074
| |||
| Ліквідаційна вартість |
Недоамортизований залишок 3060 грн можна вважати ліквідаційною вартістю устаткування.
Кумулятивний метод характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду та поступовим їх зниженням у другій половині. Завдяки зазначеному методу підприємства дістали змогу значно прискорювати списання вартості нових активів у початковий або завершальний період експлуатації.
Визначення річних сум амортизації цим методом здійснюється в декілька етапів:
1. Додаються числові значення років експлуатації устаткування, наприклад, при шестирічному термінові служби:
1+2+3+4+5+6=21.
2. Обчислюються дроби типу 1/21; 2/21....6/21 і розміщуються в зворотному порядку 6/21; 5/21...1/21.
3. Обчислюються річні суми амортизації перемноженням дробів (пункт 2) на первісну вартість устаткування.
Приклад. Визначимо суму амортизації методом суми чисел для устаткування з первісною вартістю 40000 грн, ліквідаційною – 16000 грн і нормативним строком експлуатації 5 років.
1. Сума цілих значень дорівнює:
Тум = 1+2+3+4+5=15.
2. Для випадку прискореної амортизації дроби будуть такі: 5/15, 4/15, 3/15, 2/15, 1/15.
Річні відрахування мають такі значення, а саме:
Перший рік – А1 =5/15 (40000–1600)=12800 грн
Другий рік – А2 = 4/15 (40000–1600)=10240 грн
Третій рік – А3 = 3/15 (40000–1600)=7680 грн
Четвертий рік – А4 = 2/15 (40000–1600)=5120 грн
П’ятий рік – А5 = 1/15 (40000–1600)=2560 грн
Нині в Україні застосовуються два методи нарахування амортизації: прискорена амортизація та рівномірний метод нарахування. Про них йдеться в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Згідно з цим Законом, як зазначалося вище, для рівномірного методу нарахування амортизації основні фонди поділені на три групи. Для кожної з них розроблено свої норми амортизації. Під час розрахунку річних сум амортизаційних відрахувань за перший рік експлуатації норма амортизації помножується на первісну вартість основних фондів. Усі наступні роки для розрахунку річних сум амортизації її норма помножується на залишкову (недоамортизовану) вартість.
Використання прискореного методу нарахування амортизації дозволяється лише для основних фондів третьої групи. Норми амортизації розроблені на сім років. Вважається, що сім років для активів третьої групи є оптимальним строком експлуатації.
Відповідно до Закону, прискорена амортизація основних фондів групи 3, придбаних після 1 січня 1997 року, здійснюється за такими нормами (рік експлуатації, %):
1-й –15%;
2-й – 30%;
3-й – 20%;
4-й – 15%;
5-й – 10%;
6-й – 5%;
7-й - 5%.
У разі застосування прискореної амортизації сума амортизаційних відрахувань визначається як сума відповідних добутків первісної вартості окремих видів основних фондів групи 3 і норм амортизаційних відрахувань.
Вибір методу амортизації основних фондів базується на розробці бізнес плану діяльності підприємства протягом амортизаційного періоду та повинен враховувати такі фактори:
– темпи зростання обсягів діяльності та її доходності;
– темпи зростання поточних витрат;
– прогнозований період експлуатації об’єкта амортизації до його ліквідації або продажу, можливу ціну реалізації об’єкта амортизації;
– зміни в податковій політиці держави або податковому статуті підприємства тощо.