Потужності

Передача електричної енергії від електростанцій до районних підстанцій енергосистеми і розподіл електричної енергії між потужними споживачами по довгих лініях передачі напругою 110 і 220 кВ; при відносно малих навантаженнях і довжині ліній використовують напругу і 35 кВ.

Для передачі енергії на великі відстані від потужних електростанцій до центрів споживання, для зв’язку між енергосистемами застосовують лінії надвисоких напруг 330, 500, 750 кВ і вище.

Орієнтовно можна вказати, що напруга 110 кВ застосовується при передачі потужності більш 12...15 МВт на відстань більшу, ніж 30...40 км. При потужності понад 50...70 МВт і відстанях 150...200 км доцільною буде напруга 220 кВ, а при потужності більш, ніж 200...250 МВт і відстанях 200...300 км – напруга 330 кВ. Вартість лінії зазвичай менша при більш високій напрузі, бо для передачі тієї ж потужності потрібна менша кількість ланцюгів. У випадку, коли є споживачі І категорії, кількість ланцюгів не має бути меншою двох. Так як при електропостачанні залізничних навантажень (тягових підстанцій, промислових підприємств та ін.) не застосовують, як правило, напругу вище 220 кВ, то лініям 110...220 кВ приділимо основну увагу.

Схеми заміщення лінії передачі подані на рис. 8.1.

Рисунок 8.1. П- та Т-подібні схеми заміщення (заступні схеми) лінії

При розрахунках лінії напругою 110 кВ і вище треба враховувати ємність ЛЕП. Так, зарядна ємність однієї лінії 110 кВ з проводами АС-70 протяжністю 100 км дорівнює біля 3100 квар, в той час, як реактивне навантаження лінії не перевищує квар. Зазвичай для розрахунків використовують спрощені заступні схеми: П-подібну (див. рис. 8.1, а) чи Т-подібну (рис. 8.1, б). Зручнішою є П-подібна схема. Відносні похибки при розрахунках втрати напруги та струмів лінії до 100 км незначні (). При довжині лінії 300 км ці похибки досягають 2...10% (більші значення відповідають х.х.). Лінії 330 кВ і більше розраховують як лінії з розподіленими параметрами.