![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Розташування компенсаційних пристроїв в електричних мережах та системах. Регулювання напруги
Для забезпечення номінальної (і вище) напруги на генераторах електростанцій в енергосистемах варто встановлювати компенсаційні пристрої. Їхня сумарна потужність
де
Рисунок 10.10. Розташування компенсаційних пристроїв з метою максимального зниження втрат
Для забезпечення оптимальної компенсації реактивної потужності необхідно математичним розрахунком встановити сумарну потужність компенсуючих пристроїв та їх розміщення (отримати оптимальний розв’язок) і здійснити організаційні заходи, що охоплюють комплекс дій з практичної реалізації теоретичного рішення. В процесі оптимізації необхідно розглядати всю електричну мережу енергосистеми: робота компенсаційного пристрою поліпшує показники функціонування мережі на всьому її протязі – від електростанції до місць установок компенсаційних пристроїв (в основному, на шинах 0, 4 кВ). При аналізі та синтезі великих систем користуються системним підходом. Однією з його відмінних сторін є ієрархічний принцип аналізу та керування системою. Стосовно до розглядуваного питання енергосистема подається двома мережними рівнями: перший (вищий) – це живляча мережа напругою 110...330 кВ, другий – множина N розподільних мереж (підсистем) напругою 6...35 кВ зазвичай безпосередньо незв’язаних, але впливаючих одна на одну через живлячу мережу. Ієрархічна структурна дозволяє декомпозитувати розв’язок за цими двома мережними рівняннями, тобто розв’язувати їх за частинами, але з урахуванням взаємодії між підсистемами. В системному розрахунку компенсації реактивної потужності розглядають два етапи. На першому етапі з використанням ЕОМ розв’язується задача балансу для живлячої мережі енергосистеми. Розподільні підсистеми враховується у вигляді еквівалентних опорів, за якими прикладені їхні сумарні навантаження. Опори підімкнені до кожного з N вузлів навантаження живлячої мережі. За критерієм мінімуму втрат активної потужності та електроенергії між N підсистемами розподіляється наявна (розташовувана) реактивна потужність
Величину Другий етап розрахунку виконується для кожної розподільної підсистеми без урахування живлячої мережі, але на основі отриманих на першому етапі результатів. Спочатку визначається сумарна потужність
Потім визначається оптимальна структура цієї потужності та її розміщення в розподільній мережі. Під структурою в цьому випадку розуміють співвідношення сумарних потужностей
|