Чи можливе було утворення кількох націй на території України у ХIХ?

Р. Шпорлюк вважає: що Україна була «окраїною» Росії і Польщі. Останні, у свою чергу, були також своєрідними «окраїнами» передового «Заходу». В модерну епоху, коли націоналізм перетворюється на засіб глобальної модернізації відсталих народів, починається трансформація російського і польського суспільств у національні, відбувається становлення модерних російської і польської націй. В конкретно-історичних умовах XIX ст. українці опинилися в ситуації, коли доводилося вибирати: або перетворитися з «окраїнного» суспільства на частину цих модерних націй, або самим трансформуватися в таку націю.
На мою думку, кілька націй не могло утворитися на території України у цей проміжок часу, не зважаючи на те, що українські землі знаходились під владою декількох країн: східні землі у Росії, а західні під владою Австро-Угорщини і що ці країни мали різний вплив на українців. Треба зазначити, що потрібен був час для того, чтоб українці почали об’єднуватись в одну державу, тому що українці в Австрії намагалися вижити поряд з поляками та українці в Росії намагалися зберегти свою народність у цій країні. Саме у 19 ст. відбувається відродження. Починається робота «Руської тріїці» та Кирило-Мифодіївського брацтва, хлопоманів, брацтва Тарасівців, народники, українське масонство, котрі намагались утворити спільну Україну, але якщо звернутись до початку то можна побачити, що саме галичани першими спрямували свій погляд на Україну, як цілу державу. Це відбувалося поступово, в декілька етапів. Спочатку, після 1772 p., коли в ці відносини втрутився Відень, стався частковий але вирішальний вихід з-під тотальної соціальної та культурної залежності від шляхти. «Рутенство», як з’ясувалося, виявилося неефективним засобом проти полонізації. На другому етапі відбувалася полонізація мас, оскільки «полонізм» уже мав інший зміст — він був схожий не лише зі старою польською аристократією, а й також із революційною програмою соціального визволення та культурною свободою. І лише на третьому етапі відбувся поворот до народу та його мови. Чинником, який прискорив це зрушення, було відкриття й визнання українців в Російській імперії. Цей етап розпочався лише у 1830 році. Треба відмітити, що цей процес не був ідеальним, звісно були і складні часи, наприклад, українці пережили періуд москвофільства.Але може повстати питання: чому галичани саме у цей час захотіли об’єднатись зі сходом?

На мою думку, це відбулося тому, що галичани прагнули відійти від Польщі, а якщо би вони увійшли у склад України, то вони би стали за чисельністю спільноти чимось більшим за Польшу. Ще відчуття того, що саме Україна дає їм шанс на виживання у протистоянні з поляками, підштовхнуло католиків-галичан до об’єднання з православним Сходом — проти католиків-поляків.

Українці цілком свідомо, енергійно та наполегливо працювали над створенням єдиної літературної мови; західні українці брали за зразок східноукраїнських авторів. Українці Росії та українці Австрії перетворилися на єдину націю не тому, що вони розмовляли однією мовою. Вони й почали розмовляти однією мовою, тому що спочатку вирішили стати єдиною нацією. Наткнутися на таке рішення їм допомогло досягнення Грушевського - його синтеза української історії. Грушевський створив певний ідеал і водночас окреслив шляхи його досягнення; він створив концепцію української історії, в якій українцям пропонувалася спільна політична стратегія, бачення майбутнього єдиної нації, а не лише окремих її частин