Типи економічних систем

В сучасних курсах по економічній теорії економічні системи поділяють на:

- система вільного або чистого ринку

- адміністративно-командна система

- традиційна система

- змішана система

Система вільного, або чистого ринку - це така економічна система, в якій держава здійснює найменше регулювання економічних процесів, а вільна конкуренція та ринкове саморегулювання досягають найбільшого розповсюдження.

Така економічна система існувала в розвинених країнах світу приблизно з другої половини 18 ст. до кінця 19 – початку 20 ст.

Основні характеристики системи вільного ринку:

- Приватна власність. Здійснюється право недержавної, приватної власності на економічні ресурси – капітал, землю, природні ресурси.

- Вільне підприємництво. Окремі групи людей за своєю ініціативою виступають в якості вільних підприємців, які беруть на себе функцію організації економічних сил: вони мобілізують необхідні ресурси, організують виробництво та реалізацію вироблених товарів.

- Особистий інтерес. Економічні суб’єкти діють згідно зі своїми особистими інтересами. Кожний прагне максимізувати свій дохід: підприємець – прибуток, найманий робітник – заробітну плату, землевласник – орендну плату та ін.

- Попит і пропозиція регулюються ринком. В попиті проявляються наміри споживачів, в пропозиції – можливості та бажання виробників, ціна – інструмент погодження їх рішень та дій.

- Вільна конкуренція. Вона припускає наявність багатьох незалежних як продавців, так і покупців кожного ресурсу та кінцевого товару або послуги. Кожний з цих економічних суб’єктів сам по собі не в змозі вплинути на ціну, за якою реалізується той чи інший товар.

- Мінімальне державне втручання. Державне втручання в економіку в основному обмежується захистом приватної власності та формуванням правового середовища діяльності економічних суб’єктів через закони, укази, постанови.

Централізовано – планова економіка - це економічна система, в якій основні економічні рішення приймаються державою, що бере на себе функції організатора економічної діяльності суспільства.

Основні риси централізовано – планової економіки:

- Жорстка централізація в розподілі ресурсів та результатів діяльності.

- Державна власність і повний державний контроль над економікою.

- Недопущення приватного підприємництва. Ініціативу в організації економічного життя бере на себе держава.

Традиційна система існує в слаборозвинених країнах і базується на відсталих технологіях, широкому розповсюдженні ручної праці, багатоукладності економіки.

Багатоукладність економіки означає існування при даній економічній системі різних форм господарювання. Зберігаються у ряді країн натурально-общинні форми, що засновані на общинному колективному веденні господарства та натуральних формах розподілу виробленого продукту. Велике значення має дрібнотоварне виробництво. Воно засноване на приватній власності на виробничі ресурси та особистій праці їх власника. В країнах з традиційною системою дрібне товарне виробництво представлене багаточисленними селянськими та ремісничими господарствами, які домінують в економіці.

Змішана економіка – це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринком, так і державою, без переважання одного з них.

Економічна система змішаного типу зберігає риси, що належать вільному ринку: приватна власність, вільне підприємництво, особистий інтерес, функціонування ринкового координуючого механізму. Разом з тим з’являються нові властивості економічного співробітництва людей. Вони пов’язані зі змінами в конкуренції та новою економічною роллю держави.

Змішані системи як новий тип суспільного устрою мають такі загальні риси:

1. Взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший. Саме тому змішане суспільство називають ще поліформічним.

2. Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей. Досягти цього можна лише на основі зростання регулюючої ролі держави, яка має, з одного боку, втручатись в економіку там, де ринок не може реалізувати певні потреби суспільства: захист недієздатних верств населення, розвиток охорони навколишнього середовища і обороноздатності країни, держава має регулювати економічні та соціальні процеси. А з іншого боку, діяльність певних господарських структур може бути ефективною лише за умов ринкового саморегулювання. В такому випадку держава не повинна втручатися в їхню діяльність. Отже, для поліформічного суспільства характерно поєднання саморегулювання і регулювання економіки.

3. Демократична форма управління.

В кожній системі існують свої національні моделі організації господарства, так як країни відрізняються історією, рівнем економічного розвитку, соціальними та національними умовами.

Американська, або ліберальна, модель ринку у своєму класичному вигляді існувала з початку XX ст. аж до кінця 20-х років (економічної кризи 1929—1933 рр.).

Характерними рисами американської моделі ринку:

- регулювання економіки здійснюється за залишковим принципом, тобто регулюються ті аспекти відтворення, які не піддаються ефективному регулюванню на основі вільної конкуренції. Залишковий характер має також соціальна політика, яка повинна поповнити те, що не може зробити ринок

- яскраво виявлений антициклічний, антиінфляційний характер втручання держави в ринкову економіку.

Німецька, або неоліберальна, модель ринку базується на наступних принципах:

- регулювання економіки через кредитно-грошову політику

- валютно-фінансове регулювання здійснюється через заохочення експорту як джерела валюти і сприяння такому імпорту, який через насиченість внутрішнього ринку і зміцнення купівельної спроможності марки забезпечує сприятливий валютний курс для марки

- бюджетно-податкова політика базується на тому, держава вилучає ту частину доходів, яка не може бути ефективно реалізованою на ринку без «перегріву» кон'юнктури і посилення інфляційного тиску

- держава заохочує доходи всіх виробників (власників і найманих працівників), які роблять внесок у зростання ринку, включаючи його експортну частину, прогресивні структурні зрушення в економіці.

Англійська, або європейсько-кейнсіанська, модель ринку була найпоширенішою у повоєнній Великобританії, Франції, Італії. Для неї характерна наявність значної за масштабами і часткою державної власності, здійснення державних закупок у великих розмірах, значні державні інвестиції для підтримки зайнятості, вирішення соціальних завдань. Державний бюджет виконує значною мірою функції концентрації попиту в руках держави, яка отримує доходи через виробництво і реалізацію товарів і витрачає їх на монопольно установлених умовах. Характерною рисою англійської моделі ринку є державна власність на підприємства капіталоємних і малорентабельних галузей.

Шведська модель ринку була поширена у Скандинавських країнах, зустрічалась на окремих етапах реформи в Іспанії, Португалії, Греції. Для цієї моделі характерні:

- переважання соціал-демократичного підходу до економічної політики. Регулювання ринку здійснюється через регулювання трудових відносин на загальнонаціональному рівні (наприклад, встановлення тарифних ставок) і через державну власність на підприємствах, які забезпечують відтворення робочої сили і формування величини вартості робочої сили

- сильна соціальна політика, яка забезпечує найменшу диференціацію населення за рівнем доходів, і високий рівень зайнятості

- високий рівень задоволення соціальних потреб (такий тип економічної системи називають ще соціально орієнтованим).

Японська модель ринку. Для неї характерні такі ознаки:

- основним суб'єктом є корпорація зі специфічною внутрішньою структурою. Власником корпорації є юридична особа, представлена фізичними особами, які привласнюють доход у вигляді не підприємницького прибутку, а заробітної плати за виконання специфічних функцій

- для японських корпорацій характерні особливі методи закріплення робочої сили за підприємством: довгострокові трудові угоди, сприяння корпорації у вихованні своїх працівників, отриманні ними кваліфікації та освіти, набір пільг, створення умов для професійного розвитку і творчості

- перелив капіталу між корпораціями здійснюється через рух банківського капіталу

- групування дрібного і середнього бізнесу навколо корпорацій, які закуповують продукцію цих підприємств

- використовуються також і адміністративно-економічні методи регулювання (наприклад, встановлення строків і розмірів оновлення устаткування конкретним корпораціям із зазначенням штрафних санкцій за невиконання, прийняття державних рішень про перенесення підприємств тощо).

Авторитарно-бюрократична модель утвердилася в нашій країні наприкінці 20-х років і проіснувала до кінця 80-х років XX ст. Їй притаманні такі основні риси:

- насильницьке одержавлення засобів

- виробництва згортання товарно-грошових відносин

- утвердження позаекономічних, примусових методів організації праці

- зрівняльність інтересів усіх працівників

- бюрократизація всіх державних і партійних структур

Економічну систему сучасної України можна охарактеризувати як змішану економіку ринкового типу. Такий висновок було зроблено ООН в 2005 році на основі аналізу економічної ситуації в нашій країні. Було наголошено, що частка приватної власності в економіці складає більше 50%, за пріоритетний напрямок розвитку було визнано необхідність розвивати підприємства малого і середнього бізнесу, створювати державні програми сприяння їх розвитку.

Основні поняття і терміни:

Економічна система – це сукупність виробничих відносин, їх організаційних форм та інституцій, у межах яких відбувається господарська діяльність людей через механізми її координації і регулювання.

Система вільного, або чистого ринку (ринкова економіка) - це така економічна система, в якій держава здійснює найменше регулювання економічних процесів, а вільна конкуренція та ринкове саморегулювання досягають найбільшого розповсюдження.

Централізовано – планова економіка (адміністративно-командна) - це економічна система, в якій основні економічні рішення приймаються державою, що бере на себе функції організатора економічної діяльності суспільства.

Традиційна система існує в слаборозвинених країнах і базується на відсталих технологіях, широкому розповсюдженні ручної праці, багатоукладності економіки.

Змішана економіка – це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринком, так і державою, без переважання одного з них.

Питання для самоконтролю:

1. Визначальними характеристиками економічної системи є:

А) панівна форма власності і можливість державного впливу на

економічні процеси

Б) рівень розвитку продуктивних сил

В) особливості господарських відносин

Г) усі відповіді помилкові

2. Якого типу економічної системи не існує:

А) традиційної

Б) досконало конкурентної

В) ринкової

Г) змішаної

3. В якій економічній системі держава здійснює мінімальний вплив на економічні процеси, панує вільна конкуренція:

А) традиційна економіка

Б) ринкова економіка

В) змішана економіка

Г) адміністративно-командна економіка

4. В якій економічній системі існує повний державний контроль над економікою:

А) традиційна економіка

Б) ринкова економіка

В) змішана економіка

Г) адміністративно-командна економіка

5. В якій економічній системі можливий вільний розвиток усіх форм власності:

А) традиційна економіка

Б) ринкова економіка

В) змішана економіка

Г) адміністративно-командна економіка

6. Яка економічна система існує в слаборозвинених країнах і базується на відсталих технологіях:

А) традиційна економіка

Б) ринкова економіка

В) змішана економіка

Г) адміністративно-командна економіка

7. В якій моделі змішаної економіки держава регулює лише ті процеси, які не піддаються ефективному регулюванню на основі вільної конкуренції:

А) американська модель

Б) німецька модель

В) шведська модель

Г) японська модель