Процес глобалізації світового господарства

Глобалізація - процес, який відо­бражає процес обміну товарами, послугами, капіталом, робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х рр. XX ст. набуває форми постійного й неухильно зростаючого міжнародного перетворення національ­них економік.

Тенденції глобалізації економіки:

- зростання матеріальної зацікавленості в постійному економічному співробітництві між країнами;

- формування світового економічного простору у зв'язку з переходом більшості країн до ринкової економіки;

- розвиток міжнародного поділу праці, що враховує природні, економічні та соціальні фактори країни;

- створення інфраструктури світового масштабу (транспортна система, мережа інформаційних комунікацій).

Класифікація країн, що входять до світового господарства:

1. Залежно від рівня економічного розвитку - головний критерій – ВВП на душу населення:

- високорозвинені (понад 10 держав);

- розвинені (приблизно 25 держав);

- середньорозвинені;

- слаборозвинені (приблизно 150 країн, у них ВВП на душу населення в 11-15 разів менше, ніж у розвинених);

- нерозвинені (Ангола, Шрі-Ланка).

2. За галузевою структурою:

- індустріальні;

- індустріально-аграрні;

- аграрно-індустріальні;

- аграрні.

3. За ступенем інтеграції у світове господарство:

- інтегровані;

- слабо інтегровані.

Зв'язки національної економіки із світовим господарством здійснюються через:

- торгівлю - частка національної продукції йде на експорт (продаж за кор­дон), а частина доходів йде на імпорт (закупки закордонних товарів);

- ціни на світовому ринку;

- фінанси - великі інвестори, такі як корпорації або банки, діють у міжнародному масштабі;

- міжнародні валютні відносини;

- обмін науково-технічною інформацією і технологічними розробками;

- переміщення робочої сили.

До міжнародних економічних організацій належать регіональні інтеграційні угруповання, що виникли й розвиваються на різних континентах:

- міжнародні фінансово-кредитні інститути (міжнародний валютний фонд
(МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) та ін.;

- Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), світова організація торгівлі (СОТ) та ін.

На сучасному етапі світове господарство все виразніше набуває ознак цілісності, цей процес зумовлений дією таких факторів:

- прагненням народів світу виживати в умовах нарощування ядерних потенціалів;

- розгортанням НТР;

- інтернаціоналізацією господарського життя, міжнародним поділом праці;

- необхідністю об'єднання країн для розв'язання глобальних проблем.

З проголошенням державної незалежності Україна стала суб'єктом світового господарства. Але є об'єктивні причини, що пере­шкоджають входженню України як рівноправного партнера до світового гос­подарства:

- низька конкурентоспроможність її продукції на світовому ринку;

- переважання в експорті України паливно-сировинної групи;

- низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуальної власності в експорті;

- незначна частка в експорті товарів, які виробляють відповідно до догово­рів про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;

- відсутність стабільного законодавства, науково обґрунтованої політики зовнішньоекономічної діяльності.