Тестовий контроль.

1.Які з перелічених нижче потреб відносяться до базових?

А)потреби в освіті;

Б) потреби в їжі;

В) потреби в центральному опаленні квартири;

Г) потреби в воду;

Д) потреби у власному автомобілі;

Е) потреби в житлі;

2. Які з перелічених потреб можуть бути задоволені лише колективно?

А) ранкова чистка зубів;

Б) освітлення вулиць;

В) читання книги;

Г) робота міського суспільного транспорту;

Д) прикордонні війська;

Е) білизна.

3. До споживчих благ виробничого призначення відносяться:

а) залізничні вагони;

б) відеомагнітофони;

в) зубна щітка;

г) верстати;

д) приміщення складу;

е) літак;

4. До особистих послуг відносяться:

а) послуги перукаря;

б) страхування життя;

в) страхування морських вантажів;

г) послуги лікаря травматолога;

д) послуги шоу - балета;

е) поточні банківські операції підприємства;

Тема.4.Економічна система суспільства як сукупність видів економічної діяльності.

Мета: визначити основні елементи економічної системи, роль соціальної системи; ознайомити студентів з можливими критеріями класифікації економічних систем; на основі ознак визначити тип національної економічної системи.

План.

1. Економічна система та її структурні елементи.

2. Види економічних систем.

3. Національні моделі економічних систем. (СРС).

1) Економічна система та її структурні елементи

Система – це сукупність взаємопов’язаних елементів, взаємодія яких породжує інші структурні елементи.

Система характеризується такими рисами: цілісність, організованість, керованість, цілеспрямованість.

Соціальна система – це складно організована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти, які об’єднанні різноманітними зв’язками і взаємовідносинами специфічними за своєю природою.

Економічна система – це сфера функціонування продуктивних сил і економічних відносин, взаємодія яких характеризує сукупність організаційних форм та видів господарської діяльності.

Економічна система має такі елементи:

1. продуктивні сили – це сукупність економічних факторів, які в процесі суспільного поділу праці забезпечують перетворення навколишнього середовища, створюють блага для задоволення потреб людини і суспільства, визначають рівень продуктивності суспільної праці

2. економічні відносини – це сукупність соціально-економічних та організаційно-виробничих зв’язків між господарюючими суб’єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ.

3. господарський механізм – це елемент, який узгоджує функціонування і розвиток ланок економічної системи. Приводить у відповідність продуктивні сили і економічні відносини.

Структура економічної системи.

I. Глобальний рівень

Світова економіка

(планетарна) міждержавних

економіка об’єднань

Суб’єкти: міжнародні і міждержавні фінансово-економічні інституції(світовий банк і МВФ); транснаціональні корпорації.

II. Макроекономічний рівень.

Національні економіки Економіка Галузева

територіально –екон. економіка

комплексів

Суб’єкти: суспільно-державні економічні інституції; територіально-регіональні об’єднання; вільні економічні зони; територіально-виробничі комплекси.

III. Мета економічний рівень.

Економіка окремих економіка ринкових

Ринків інфраструктурних підсистем.

Суб’єкти: інфраструктурні інституції окремих ринків; банківські, біржові, податкові та інші установи і об’єднання.

IV. Мікроекономічний рівень.

Локальна Індивідуальна

Економіка економіка

Суб’єкти: підприємства, установи, організації, фірми; сім'ї та домашні господарства.

2) Види економічних систем.

Головними критеріями класифікації економічних систем є: домінуюча форма власності; технологічний спосіб виробництва; спосіб управління і координації економічної діяльності.

Багатокритеріальним є поділ економічної системи на:

1. систему вільного (чистого) ринку;

2. систему централізовано-планової економіки;

3. сучасну ринкову систему;

4. систему змішаної економіки.

Система чистого ринку. Характерні особливості:

a. приватна власність на капітал, землю і засоби виробництва;

b. ринковий механізм регулювання макроекономічних процесів;

c. вільне підприємництво.

Отже, це така економічна система, в якій рівень державного регулювання екон. процесів є найменшим, а сили вільної конкуренції ринкового самоврядування досягають максимальних поширень.

Централізовано-плановоа економіка (СРСР):

a. суспільна (а в реальності державна) власність на всі засоби виробництва і економічні ресурси;

b. жорстка централізація в розподілі ресурсів і результатах виробничої діяльності;

c. суттєве обмеження, або навіть не допущення, приватної власності;

d. директивне планування затратне ціноутворення, цільові капіталовкладення.

Сучасна ринкова екон. система:

a. формування приватного сектору;

b. економічна відокремленість товаровиробників;

c. реформування державного сектору;

d. формування інфраструктури ринку;

e. ціни складаються в результаті співвідношення попиту і пропозиції.

Змішана екон. система:

a. співіснування різних форм власності;

b. вільне підприємництво;

c. прагнення в екон. діяльності найповніше реалізувати екон. інтерес.

d. Функціонування ринкового координаційного механізму.

Отже, змішана екон. система – це така екон. система, в якій регулювання екон. процесів здійснюється як ринком, так і державою без домінуючої переваги одного з них.

Питання винесені на самостійне опрацювання студентів.

3) Національні моделі економічних систем.

v Американська модель - має модифіковану ринкову економіку, де уряд відіграє дуже важливу роль. Втручання держави відбувається через фіскальну та монетарну політику.

Фінансова система - це індикатор участі держави в модифікованій ринковій економіці.

v Японська модель – за обсягом виробництва Японія посідає друге місце в світі. В країні розвиваються переважно нові наукомісткі галузі. Головними чинниками зміцнення екон. системи можна вважати:

§ Поразка Японії у Другій світовій війні, яка обернулася потужним імпульсом;

§ Демонтування великих монополій;

§ Земельна реформа;

§ Скасовано-безповоротне фінансування збиткових підприємств; поставлено під контроль грошову емісію; встановлено твердий курс національної грошової одиниці.

v Німецька модель. характерною особливістю є розумне поєднання соц. захисту людини з почуттям її соц. відповідальності, 50% продукції на експорт.

v Французька модель. Характеризується великою різноманітністю екон.інструментів, включаючи стратегічне планування, стимулювання конкуренції, регулювання, вона виходить з того, що ринок сам по собі не вирішує багатьох проблем, зокрема соц.захисту населення, не забезпечує проведення фундаментальних наук, досліджень.

Держава контролює ціни на продукти харчування, житло, мед.допомогу, а також на товари і послуги, що мають важливе соц.значення.

v Шведська модель. Характерний яскраво-виражений соц.аспект. побудована на таких формах власності як державна, корпоративна, комунальна і кооперативна.

Альтернативні джерела літератури.

1. Мочерний С. В. Політична економія: Навч. Посіб. - К.: Знання- прес, 2002./68-104/

2. Ніколенко Ю. В. Політекономія: підручник. - Київ: ЦУЛ, 2003./ 94- 119/

3. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Несторенко та ін. - К.: Вища шк.. - Знання, 1997. / 52-74/

4. Економічна теорія. Посібник вищої школи / нід заг. Ред. Воробйова Є. М. - Харків - київ, 2001. / 155 - 182/

Тематика рефератів.

1. Системна криза державного соціалізму.

2. Сутність економічної системи та її матеріальна основа.

3. Суспільний спосіб виробництва.

4. Командна економіка та її основні риси.

5. Ринкова економіка та її ознаки.

5. світова економічна система.

Запитання та завдання для обговорення.

1. На яких критеріях основані класифікації економічних систем?

2. У чому полягають особливості сучасної ринкової економіки у порівнянні з системою чистого(вільного) ринку?

3. Зіставте регулюючі функції держави в командно - адміністративній та ринковій економічній системі.

4. Охарактеризуйте специфіку основних національних моделей економічних систем.

5. Охарактеризуйте елементи економічної системи.

Тема 5. Відносини власності в економічному житті суспільства.

Мета: ознайомити студентів з категоріями " власність", " привласнення", " розпорядження", " володіння", " користування"; визначити суб’єкти та об’єкти різних типів власності; вчитися обґрунтовувати переваги та недоліки різних форм власності.

План.

1. Поняття відносин власності.

2. Типи види і форми власності.

3. Особливості розвитку відносин власності в Україні за роки незалежності. (СРС).

1) Поняття відносин власності

Власність за своєю екон.сутністю з одного боку відображає відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, а з іншого – це спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва. Отже, власність як екон.категорія є екон.основою виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ, становлення і розвитку певної системи виробничих відносин.

Сутність власності виявляється в її об’єктах і суб’єктах. Потенційно об’єктомвласності може бути все, що існує на Землі, найважливіші з них: земля, земельні ділянки, угіддя; приватні багатства; основні виробничі засоби; будинки і споруди; матеріально-майнові цінності; гроші, валюта, цінні папери; коштовності; праця, духовно-інтелектуальні об’єкти власності; інформаційні засоби. Суб’єктами власності є: людина (особистість), сім'я, соціальна група, населення регіону, населення країни. Отже, власність одночасно є і юридичною, і економічною категорією.

Економічний аспект власності полягає в тому, що від форм і відносин власності переважно залежать способи і методи господарювання.

У юридично-правовому розумінні власність характеризує відносини щодо присвоєння, володіння та використання людиною різних цінностей.

Внутрішня побудова відносин власності розкривається через такі процеси як привласнення та відчуження.

Привласнення – це процес, спосіб перетворення предметів, ресурсів, природи і суспільства, їхніх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності екон.суб’єктів.

Його складовими є:

o Володіння – це необмежена в часі належність об’єкта власності певному суб’єкту.

o Користування – процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об’єкта власності, а також створених за його допомогою благ.

o Розпорядження – це здійснюване власником або делеговане ним іншому суб’єкту право прийняття рішень з приводу функціонування і реалізації об’єкта власності.

Відчуження – це припинення права власності на об’єкти власності.

Право власності за Конституцією України є непорушним і припиняється у разі:

a) Добровільного відчуження власником свого майна;

b) Відмови власника від права власності;

c) Споживання та знищення майна;

d) Переробки майна для створення нових об’єктів;

e) Смерті власника;

f) Ліквідації юридичної особи.

2) Типи, види і форми власності.

Історично склалися 2 основних типи власності: приватна та суспільна.

Суспільна власність – це така, де її три функції (володіння, користування та розпорядження)належать не одному суб’єкту, а багатьом особам, групі, колективу чи суспільству в цілому.

Форма власності – це стійка система екон.власності і господарських зв’язків, що обумовлює сутність та механізм поєднання особи із засобами виробництва.

Вид власності характеризується конкретним способом привласнення майна.

Приватна власність громадян в Україні включає:

1. особисту власність, що формується за рахунок трудових доходів ведення власного господарства, коштів, вкладених в кредитні заклади та цінні папери;

2. власність трудового господарства – це власність членів суспільства та інших осіб, які спільно ведуть трудове господарство;

3. власність селянського і особистого підсобного господарства.

До державної власності України належать такі об’єкти:

1. земля, її надра та інші природні ресурси;

2. кошти держ.казначейства;

3. майно, що забезпечує діяльність ВРУ;

4. майно Збройних сил України;

5. єдина енергетична система;

6. система транспорту;

7. майно держ.установ;

8. атомно - енргетичні та космічні об’єкти;

9. кошти держ.бюджету та інше.

До об’єктів комунальної власності належать:

1. майно, що забезпечує діяльність органів місцевого самоврядування;

2. кошти місцевих бюджетів;

3. земельний фонд;

4. майно комунальних підприємств;

5. майно установ, що перебувають на місцевому бюджеті та інше.

Питання, що виносяться на самостійне опрацювання студентами.

3.особливості розвитку відносин власності в Україні за роки незалежності.

З погляду власності в юридичному аспекті у процесі реформування власності кожному дорослому громадянинові України необхідно було надати рівні права стати власником значної частини державної власності, що створювалася працею багатьох поколінь і вважалася загальнонародною. Близько 35 - 40% стратегічних об'єктів власності(залізниці, порти, пошти, зв’язок, космос, ВПК та ін.) мали залишитися у власності держави й реформуватися щодо нових умов.

Формально такі права надавалися будь - якому громадянину країни шляхом видачі йому іменного приватизаційного сертифіката. Номінальна вартість останнього, за підрахунками деяких науковців мала становити в Україні не менше 10 тис. Дол.., у Росії близько 250 тис. Дол.. у цінах 1990 р. Згідно із законом України " Про приватизацію майна державних підприємств", майновий сертифікат мав випускати НБУ в купонній формі, завдяки чому він має перетворитися на справжній цінний папір. Проте закон було порушено, що стало першою важливою причиною знецінення майнового сертифіката.

Наступною основною правовою причиною цього процесу був випуск державою в обіг інвестиційних сертифікатів як цінного папера та його обмін на майновий сертифікат. Проте згідно з законом України " Про приватизаційні папери" майновий сертифікат мав обмінюватися на цінний папір, забезпечений часткою державного майна, а, отже, на акцію роздержавленого підприємства. По - третє, інвестиційні сертифікати були втрачені значною частиною громадян при їх вкладанні в різні фіктивні довірчі товариства

Наприкінці 1996 р. Загальна вартість основних фондів в Україні зменшилася за офіційним курсом НБУ порівняно з 1990 р. В 27 разів. Сумарна дія економічних та правових причин призвела до катастрофічного знецінення майнових сертифікатів громадян, які продавались у другій половині 90 - х. Рр.. приблизно за 20 грн. Таким чином, для переважної більшості працездатного населення були створені своєрідні " рівні стартові умови" для входження в ринок - їх перетворення на осіб, позбавлених засобів виробництва та засобів існування, а, отже, на продавців своєї робочої сили, до того ж за умов зростаючого масового безробіття.

В Росії ти в Україні процес приватизації отримав назву " чорної приватизації". За 1992 - 2001рр. В Україні змінили форму власності понад 600 тис. Об’єктів, частка державної власності скоротилась з понад 90% до майже 25%.

Альтернативні джерела літератури.

1. Мочерний С. В. Політична економія: Навч. Посіб. - К.: Знання- прес, 2002./122-129/

2. Ніколенко Ю. В. Політекономія: підручник. - Київ: ЦУЛ, 2003./62-94/

3. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Несторенко та ін. - К.: Вища шк.. - Знання, 1997.

4. Економічна теорія. Посібник вищої школи / нід заг. Ред. Воробйова Є. М. - Харків - київ, 2001. / 122-139/

Тематика рефератів.

1. Переваги та недоліки приватної власності.

2. Переваги та недоліки колективної власності.

3. Приватизація, роздержавлення та демонополізація.

4. Права власника.

Запитання та завдання для обговорення.

1. Чому необхідно розмежовувати типи, форми і види власності?

2. Прокоментуйте термін " ничия власність".

3. Приватна і суспільна власність антиподи чи єдність?

4. Охарактеризуйте основні положення Закону України " Про власність".

5. Розкрийте суть і основні відмінності понять роздержавлення та приватизація.

6. які основні суб’єкти економічної власності при капіталізмі?

7. Що таке власність на робочу силу?

8. У чому полягає сутність державної власності?

9. Назвіть найважливіші критерії класифікації економічної власності.