Етапи розвитку.

I. Система золотого стандарту.

1967р. була сформована в Парижі.

ОЗНАКИ:

Ä Золото визнано єдиною формою світових грошей;

Ä Окреслено напрям уніфікації національної грошової системи;

Ä Фіксація золотого вмісту національних валют;

Ä Їхня безпосередня конвертованість у золото;

Ä Наявність на цій основі фіксованих валютних курсів.

НЕДОЛІКИ ТА ОБМЕЖЕННЯ:

Ä Вона була занадто жорсткою, недостатньо еластичною і дорогою;

Ä Залежно від рівня видобутку монетарного товару.

1.1. Золотовалютна система – 1922р.

Для успішного функціонування золотовалютного стандарту необхідні такі умови: проведення узгодженої політики центральних банків країн-учасниць, країни, які виступають у ролі валютних центрів, мають підтримувати значний рівень економічної активності.

II. Бретон-Вудська валютна система – 1944р.

ОЗНАКИ:

Ä Зберігалася роль золота як загального еквівалента платіжного засобу та розрахункової одиниці. Серед країн, що входили до МВФ, лише долар США зберігав зовнішню конвертованість у золото;

Ä Залишився принцип фіксованих валютних курсів;

Ä Долар прирівнювався до золота за визначеним паритетом золото–долар-валюта;

Ä Заборона вільної купівлі-продажу золота.

III. Ямайська валютна система – 1971р.

ОЗНАКИ:

Ä Проголошено повну демонетизацію золота;

Ä Запроваджені плаваючі валютні курси;

Ä Надання МВФ повноважень щодо нагляду за валютною політикою країн-членів;

IV. Європейська валютна система – 1997р.

Валюта – це грошова одиниця, що використовується для вимірювання вартості товару.

Поняття валюта використовується в таких значеннях:

Національна валюта – грошова одиниця певної країни або той чи інший її тип.

Іноземна валюта – грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях, які використовуються в іноземних розрахунках.

Конвертованість – це можливість обміну валюти на валюту інших країн або на золото за офіційно встановленим паритетом.

Паритет – співвідношення купівельної спроможності.

Сучасний валютний ринок – це розгалужена система механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою використання їх для обслуговування міжнародних платежів.

Валютний курс являє собою ціну грошової одиниці країни, вираженої в грошових одиницях інших країн. Валютні курси встановлюються котуванням іноземних валют.

Котування – це визначення офіційними державними органами ціни іноземної валюти.

Функції валютного курсу.

1. Зміст інтернаціональних грошових відносин.

2. Зіставлення цінових структур і результатів виробничого відтворення окремих країн.

3. Зіставлення національної та інтернаціональної вартості, цін національного і світового ринків.

4. Перерозподіл національного продукту між країнами, що здійснюють зовнішньоекономічні зв’язки.

Національні валюти, що вільно обмінюються на інші національні валюти та міжнародні платіжні засоби за діючим курсом називаються конвертованими.

Забезпечення конвертованості гривні можливо при:

Ä Стійкому перевищенні експорту над імпортом;

Ä Стабілізації грошового обігу та обмеженій емісійній політиці всередині країни;

Ä Прилив іноземних інвестицій і кредитів в Україну;

Ä Формування золотовалютного резерву.

В Україні валютний контроль закріплений за НБУ. Щоб підвищити курс національної валюти, НБУ продає іноземну валюту, а щоб знизити – скуповує.

3) міжнародний рух капіталів та його закономірності.

Міжнародний рух капіталу – це розміщення і функціонування капіталу за кордоном. Перш за все з метою його самозростання.

Капітал вивозиться, ввозиться і функціонує за кордоном в слідуючи формах:

Ä Формі приватного чи державного капіталу;

Ä В грошовій чи товарній формі;

Ä Короткостроковій чи довгостроковій формах;

Ä В позичковій і підприємницькій формі.

Теорії міжнародного руху капіталу.

1. Неокласична – спираючись на принцип порівняльних переваг Дж. С. Міль в 19 ст. вперше в світі почав розробляти питання руху капіталу між країнами. Він показав, що капітал рухається між країнами через різницю в нормі прибутку, яка в найбільш багатих капіталом країнах має тенденцію до зниження. Норма прибутку дорівнює відношенню прибутку до капіталу.

1.1.Дж. Кейнрс сформулював важливий постулат про альтернативність міжнародної торгівлі і міжнародного руху факторів виробництва, тобто про те, що при певних умовах міграція виробничих факторів могла б замінити міжнародну торгівлю.

2. Неокейнсіанська – дана теорія як і неокласична базується на макроекономічному аналізі. В цьому головний недолік обох теорій. Кейнс виходив з того, що рух капіталу взагалі виникає з нерівності платіжних балансів різних країн. Він підкреслював, що вивіз капіталу з країни здійснюється тоді, коли експорт товарів і послуг перевищує їх імпорт.

3. Марксистська – Карл Маркс обґрунтував вивіз капіталу, його надлишку в країні, яка його експортує. Під надлишком розумів такий капітал, використання якого в країні привело б до зниження норми прибутку. Надлишковий капітал виступає в трьох формах: товарній, виробничій та грошовій.

Інвестиційний клімат та інвестиційний ризик.

Інвестиційним кліматом називається ситуація в країні з точки зору іноземних підприємців, які вкладають в її економіку свої кошти.

Інвестиційний клімат складається з великого числа факторів, які можна об’єднати в слідуючи групи:

1. соціально-політична ситуація в країні і її перспективи;

2. внутрішньо-економічна ситуація і перспективи її розвитку;

3. зовнішньоекономічна діяльність і її перспективи.

Кожен фактор ризику має свою частку і оцінку в балах.

Розрізняють такі ризики:

1. політичні;

2. фінансові;

3. зовнішній торгівельний ризик;

4. виробничий ризик