Тестовий контроль. 1. У чому полягає суть відтворення робочої сили?

I РІВЕНЬ СКЛАДНОСТІ

1. У чому полягає суть відтворення робочої сили?

1. У постійному поновленні робочої сили, що вибуває, за рахунок природного зростання населення.

2. У зменшенні кількості робочої сили, зайнятої непродуктивною працею.

3. У безперервному відновленні та підтриманні фізичних сил і розумових здібностей людини.

4. У постійному відновленні й підвищенні трудової кваліфікації людей, зростанні їхнього загальноосвітнього і професійного рівня.

5. Правильно вказано в пп. 1, 2, 3, 4.

6. Правильно вказано в пп. 1, 3, 4.

7. Правильно вказано в пп. 2, 3, 4.

2. Що таке розширене відтворення населення?

1. Народжуваність вища, ніж смертність, а також підвищення кваліфікації носіїв робочої сили.

2. Стабільність народжуваності і смертності, а також підвищення кваліфікації носіїв робочої сили.

3. Підвищення кваліфікації носіїв робочої сили і забезпечення високої зайнятості населення.

3. Що таке трудовий потенціал?

1. Населення працездатного віку, зайняте діяльністю, що пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб.

2. Можливі ресурси праці, що визначають чисельність всіх працездатних людей і тих, які наближаються до цієї категорії.

3. Населення, зайняте в галузях національного господарства.

4. Що таке трудова зайнятість населення?

1. Праця в особистому підсобному та домашньому господарстві.

2. Участь працездатного населення в створені матеріальних благ.

3. Участь працездатного населення в створенні матеріальних і духовних благ і послуг, в інших видах корисної праці, яка приносить дохід у грошовій чи іншій формі.

Хто входить до складу працездатного населення?

1. Жінки від 16 до 54 років.

2. Жінки від 16 до 59 років.

3. Жінки від 14 до 54 років.

4. Чоловіки від 16 до 64 років.

5. Чоловіки від 16 до 59 років.

6. Чоловіки від 14 до 59 років.

7. Правильно вказано в пп. 2, 4

8. Правильно вказано в пп. 1, 5

9. Правильно вказано в пп. 3, 6

5. Хто не входить до складу зайнятого населення?

1. Особи, які працюють за наймом.

2. Інваліди І групи.

3. Особи, які працюють самостійно (підприємці, творчі працівники, члени кооперативів, фермери).

4. Особи, які обрані, призначенні або затвердженні на оплачувану посаду в органах державної влади, управління, суспільних об’єднаннях.

5. Особи, які проходять дійсну службу в Збройних силах.

6. Особи, які отримують професійну підготовку або перепідготовку з відривом від виробництва, учні та студенти денних форм навчання.

7. Особи, які зайняті на виконанні суспільних оплачуваних робіт.

8. Особи, які зайняті вихованням малолітніх дітей, доглядом за хворими та престарілими.

9. Громадяни інших країн, які працюють у галузях національного господарства України.

6. Що таке соціальна політика?

1. Комплекс заходів державних органів влади, спрямованих на забезпечення умов ефективного розвитку виробництва.

2. Система заходів і методів, спрямованих на забезпечення соціального миру, стабільності в суспільстві.

3. Комплкс соціально-економічних заходів держави, місцевих органів влади, підприємств і організацій, спрямованих на захист населення від безробіття, інфляції, захист усіх форм власності, доходів населення тощо.

7. Який з принципів не належить до принципів формування ринку робочої сили?

1. Кожний індивідум має право і можливість вільно продавати свою робочу силу на засадах трудового найму за власним вибором і бажанням на підставі контракту між робітником і наймачем.

2. Роботодавець(підприємець, виробничий колектив держава і т. п.) сама вирішує, скільки і в яких робітників наймати.

3. Профспілка має право заборонити звільнення працівника.

4. Робочі місця створюються і регулюються державою не більшою мірою ніж іншими роботодавцями.

8. Що належить до інфраструктури ринку робочої сили?

1. Сфера регулювання заробітної плати і компенсацій (закони, нормативні акти, угоди, колективні договори, арбітражні органи, допомоги з безробіття тощо)

2. Підприємства й організації.

3. Служба зайнятості і працевлаштування.

4. Вищі навчальні заклади.

5. Система профорієнтації, професійної підготовки і перенавчання трудових ресурсів.

6. Профспілкові організації та спілки роботодавців.

7. Правильно вказано в пп. 1, 2, 3, 4, 5, 6

8. Правильно вказано в пп. 1, 3, 5, 6

9. Правильно вказано в пп. 2, 3, 4, 5, 6

9.Що таке безробіття?

1. Соціальне явище, при якому частина населення країни не працює.

2. Переміщення працездатного населення країни в іншу з метою пошуку роботи.

3. Соціальне явище, при якому певна кількість працездатних людей не може знайти собі роботу.

10.За яких умов виникає безробіття?

1. Пропозиція робочої сили співпадає з попитом на неї.

2. Населення країни зростає швидкими темпами.

3. Економіка країни перебуває у кризовому стані.

11. Що є причинами безробіття?

1. Глибокі структурні зрушення в економіці.

2. Спади і кризи в економіці.

3. Нерівномірне розміщення продуктивних сил по території країни.

4. Пошук громадянами нових робочих місць, що більше відповідають їхнім потребам.

5. Більш швидкі темпи приросту пропозиції робочої сили порівняно з темпами збільшення попиту на неї.

6. Правильно вказано в пп. 1, 3, 5, 6.

7. Правильно вказано в пп. 1, 2, 3, 4, 5, 6.

8. Правильно вказано в пп. 2, 4, 5, 6.

12. Які форми безробіття належать до природного безробіття?

1. Добровільне.

2. Фрикційне.

3. Сезонне.

4. Структурне.

5. Технологічне.

6. Конверсійне.

7. Правильно вказано в пп. 1, 2.

8. Правильно вказано в пп. 3, 4.

9. Правильно вказано в пп. 5, 6.

13. Які форми безробіття належать до вимушеного безробіття?

1. Добровільне.

2. Фрикційне.

3. Сезонне.

4. Структурне.

5. Правильно вказано в пп. 1, 2.

6. Правильно вказано в пп. 3, 4.

14. Що таке добровільне безробіття?

1. Безробіття, яке виникає в наслідок того, що робітники не бажають працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою.

2. Безробіття, яке пов’язане з постійним рухом населення з одного регіону в інший, зі зміною професій.

3. Безробіття, яке пов’язане з ліквідацією робочого місця в наслідок модернізації, раціоналізації виробництва.

15. Що таке фрикційне безробіття?

1. Безробіття, яке виникає в наслідок того, що робітники не бажають працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою.

2. Безробіття, яке пов’язане з постійним рухом населення з одного регіону в інший, зі зміною професій.

3. Безробіття, яке пов’язане з скороченням галузей військово-промислового комплексу та перепрофілюванням.

16. За чиєю теорією безробіття є результатом процесу нагромадження капіталу?

1. Т.Р. Мальтуса.

2. К. Маркса.

3. Дж.М. Кейнса.

II РІВЕНЬ СКЛАДНОСТІ

17. Які найхарактерніші риси ринку робочої сили в Україні можна визначити в першій половині 90-х років?

1. Перевищення попиту на робочу силу над пропозицією.

2. Масове безробіття.

3. Підвищення ціни робочої сили.

18. Який процес або чинник безпосередньо впливає на збільшення зайнятості робочої сили в країні.

1. Низька заробітна плата.

2. Раціональне використання робочої сили.

3. Розширення виробництва за рахунок екстенсивних факторів.

4. Продовження робочого дня.

5. Правильно вказано в пп. 2, 3.

19. Що(або хто) регулює зайнятість і розподіл робочої сили в соціальній ринковій економіці?

1. Підприємець.

2. Профспілки.

3. Держава.

4. Ринок.

20. Якщо попит на робочу силу і її пропозиції рівні, то чи можливе безробіття? Якщо так то за якої умови?

1. Неможливе.

2. Можливе за умови інтенсивного розвитку виробництва.

3. Можливе за умови невідповідності кваліфікації робочої сили структурі робочих місць.

4. Можливе за умови екстенсивного розвитку виробництва.

21. Що є основною причиною безробіття в Україні?

1. Низька заробітна плата.

2. Неефективна політика держави.

3. Структурна побудова виробництва.

4. Розвиток підприємницьких структур.

22. Дія якого економічного закону зумовлює існування і зростання армії безробітних у ринковій економіці?

1. Нагромадження.

2. Вартості.

План.

1. Ступені генезису і обєктивні основи розвитку світового господарства.

2. Міжнародний поділ праці та процес інтернаціоналізації суспільного способу виробництва.

3. Міжнародна економічна інтеграція.(СРС)

1) ступені генезису і обєктивні основи розвитку світового господарства;

2)Міжнародна економіка поєднує два поняття:

1. Поняття світового господарства;

2. Поняття міжнародних економічних відносин.

Світове господарство складається з соціально-економічних підсистем. Основні підсистеми визначаються такими критеріями:

F Рівень характер розвитку продуктивних сил;

F Специфіка багатоукладності економіки;

F Особливості державного регулювання господарського життя.

Для того, щоб віднести конкретну країну або групу країн до певної соціально-економічної системи, потрібна наявність усіх трьох згаданих критеріїв.

Організаційно-економічна система сучасного світового господарства визначає регіональної та функціональної під структур.

Регіональна підструктура світового господарства представлена економічним об’єднанням країн, що ґрунтуються за територіальним принципом. За територією: ЄС, ЕРТА, економічна комісія для Європи. У функціональній під структурі сучасного сільського господарства слід виділити спеціалізовані економічні об’єднання: комісія ООН з питань природ населення.

Економічні засади розвитку світового господарства, що закладаються у сфері обігу, починають виявлятися вже на етапі творення місцевого ринку, повязаному з першим великим суспільним поділом праці, що збігався в часі з мідним, бронзовим та раннім періодом залізного віфку.

Другий великий суспільний поділ праці зумовив появу грошової форми вартості та вихід торгового обміну за межі місцевого ринку на рівень регіонального.

Третій великий суспільний поділ праці, що полягав у відокремленні торгівлі від землеробства і ремесла, сприяв подальшому залученню різноманітних господарських одиниць то товарообміну, пізніше - прискореному розвитку простого товарного виробництва і, як наслідок, зумовив переростання регіональних ринків у регіонально - світові.

Наприкінці 2001 року на нашій планеті з чисельністю населення понад 6 млрд. Чол. Існувало близько 230 країн, населення яких, за даними американських учених, розмовляло майже 7 тис. Мов.

Держави планети перебувають на різних щаблях суспільного розвитку. Більшість із них функціонує в докапіталістичних формаціях, поєднуючи елементи первісного, рабовласницького, феодального способів виробництва.

До промислово розвинених країн згідно з класифікацією ООН у середині 90 - х рр. Належали близько 25 країн.

Світове господарство - це сукупність національних господарств та економічних відносин між ними, які розвиваються на основі інтернаціоналізації продуктивних сил та техніко - економічних відносин, а отже, інтернаціоналізації технологічного способу виробництва.

До складу міжнародних економічних відносин входять світова торгівля, міжнародний рух капіталу, міжнародні валютні відносини, міжнародна міграція робочої сили, міжнародна економічна інтеграція.

2) міжнародний поділ праці та процес інтернаціоналізації суспільногог способу виробництва.

Міжнародний поділ праці - це інтернаціональна форма суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації та кооперації країн у виробництві товарів і послуг, якими вони обмінюються шляхом міжнародної торгівлі.

До промислової революції кінця 18 початку 19 ст. Основою міжнародного поділу праці були природні чинники - відмінності між різними країнами у природно - кліматичних умовах, сировинних ресурсах, географічному положенні та ін.

У період розвитку колоніальної системи більшості слаборозвинених країн поставляла на свтовий ринок одну або дві переважно сировинні культури, що означало монокультурну спеціалізацію.

Після промислової революції міжнародний поділ праці став залежати від рівня розвитку продуктивних сил, особливостей економічного розвитку країни: чим він вищий, тим різноманітніші і глибші форми її зовнішньоекономічних звязків.

Існують три основні форми міжнародного поділу праці, що збігаються з формами суспільного поділу праці: 1) загальна; 2) особлива; 3) одинична.

Відповідно до загальної форми праці в міжнародному поділі праці країни - експоретри поділяються на індустріальні, сировинні та аграрні. Згідно із особливою формою у міжнародній торгівлі розвиається міжгалузевий обмін готовими виробами. Одинична форма міжнародного поділу праці означає спеціалізацію країни на виготовленні окремих деталей, та вузлів певного складного товару.

В основі поглиблення міжнародного поділу праці лежить процес інтернаціоналізації продуктивних сил, які є однією із сторін суспільного способу виробництва.

Інтернаціоналізація суспільного способу сиробництва включає процес інтернаціоналізації продуктивних сил і економічної власності або інтернаціоналізації капіталу (за умови панування капіталістичного способу виробництва).

Інтернаціоналізація продуктивних сил може розглядатися у контексті продуктивного формування однакових елементів, сторін у взаємодії людини з природою(оскільки така взаємодія у процесі праці є змістом продуктивних сил), з одного боку, і як процес інтернаціоналізації кожного елемента системи продуктивних сил - людини(у даному разі людини - працівника, її робочої сили), науки, засобів праці, предметів праці, інформації, сил природи що використовуються людьми, форм і методів організації виробництва, з другого боку.

Процес інтернаціоналізації людини (як основної продуктивної сили) виявляється: 1) у поступовому поширенні загальноосвітнього рівня робочої сили та підвищення її кваліфікації; 2) у посиленні міграційних процесів, здебільшого до розвинених країн світу, де робочо сила пристосовуєтьсядо нових умов виробництва; 3) під час вивезення капіталу транснаціональними корпораціми у підприємницькій формі, тобто будівництві заводів і філіалів цих корпорацій у інших групах країн, шляхом поступового впровадження єдиних умов продажу робочої сили та її використання, що регулююється з боку Міжнародної організації праці та ін.

Іншою стороною інтернаціоналізації суспільного способу виробництва є порцес інтернаціоналізації відносин економічної власності або капіталу, якщо йдеться про капіталістичний спосіб виробництва. Інтернаціоналізація капіталу - це процес взаємопереплетіння і обєднання різних форм національного та інтернаціонального капіталу.

Питання винесені на самостійне опрацювання студентами.

3)міжнародна економічна інтеграція;

Міжнародна економічна інтеграція означає процес поступового зближення і взаємодії (взаємопроникнення, взаємопереплетіння тощо) національних господарств двох і більше країн, спрямованих на створення єдиниої національної економічної системи, у тому числі єдиного господарського механізму.

Міжнародна економічна інтеграція є найвищою формою процесу інтернаціоналізації технологічного способу виробництва(і, передусім, продуктивних сил) і капіталу. Це зумовлене тим, що вона охоплює такий важливий механізм економічної системи, як господарський механізм, в якрму є не оише базисні, але й надбудовчі елементи суспільно - економічної формації. У кінцевому підсумку міжнародна економічна інтеграція поширюється на всі надбудовчі підсистеми суспільних відносин - соціальні, правові, політичні, культурні, ідеологічні, національні тощо, що призводить до утворення цілісних національних деожав конфедеративного і навіть федеративного типу.

Міжнародна економічна інтеграція спочатку розвивалася, здебільшого, на галузевому рівні, що у межах Західної Європи знайшло своє втілення у розвитку Європейського обєднання вугілля і сталі(ЄОВС), Європейського співтовариства з атомнолї енергетики(Євроатом), відтак охоплювала сферу торгівлі(прикладом якої є утворення Європейської асоціації вільноїторгівлі - ЄАСТ, " Спільного ринку") і, зрештою, поширювалась на інші елементи економічної системи.

Нині у межах світового господарства налічується близько 100 інтеграційних угрупувань. Найрозвиненіший із них Європейський Союз.

Альтернативні джерела літератури.

1. Мочерний С. В. Політична економія: Навч. Посіб. - К.: Знання - Прес, 2002./637 - 652/.

2. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/ Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко та ін. - К.: Вища шк.. - Знання, 1997./ 470 503/.

3. Основи економічної теорії: Підручник/А. А. Чухно, П. С. Палкін та ін. -К.: Вища шк., 2001. /520 - 236/.

4. Панчишин Степан макроекономіка: Навч. Посібник. -К.: Либідь, 2002. /435-439/.

Тематика рефератів.

1. Європейський союз та його місце у світовій економіці.

2. Характеристика сучасної організаційно - економічної структури світового господарства.

3. Традиційні та стратегічні МЕВ.

Запитання та завдання для обговорення.

1. Які загальнолюдські соціально - економічні цінності сприяють розвитку свтових економічних звязків?

2. Охарактеризуйте ступені становлення світового господарства та основні етапи його розвитку.

3. Розкрийте основні складові поняття " свтове господарство".

4. Які основні ознаки розвинених країн світу?

5. Що озаначає міжнародна кооперація?

6. У чому сутність міжнародної економічної інтеграції?

7. Розкрийте значення міжнародного поділу праці в системі світового господарства та його основні моделі.