Відтворення і нагромадження капіталу.

Капітал як самозростаюча вартість реалізується в процесі розширеного відтворення, матеріальною основою якого є нагромадження.

Нагромадження капіталу – це приріст грошових і матеріальних засобів, необхідних для розширення масштабів відтворення, джерелом нагромадження є додаткова вартість. Отже, нагромадження – це капіталізація додаткової вартості.

Нагромадження капіталу залежить від ряду чинників: розмір прибутку; пропорції розподілу прибутку на фонд споживання і фонд нагромадження; продуктивність і інтенсивність праці; величина капіталу; різниця між застосовуваним капіталом та споживаним капіталом; економія засобів виробництва.

Рівень та інтенсивність нагромадження капіталу показує норма нагромадження, яка визначається відношенням фонду нагромадження до національного доходу або валового національного продукту (ВНП). Вартість зношених фондів фіксується в амортизаційному фонді.

Оптимальним у колишньому СРСР вважалося співвідношення між споживанням і нагромадженням у пропорції 75: 25. У різних країнах світу залежно від соціально-економічної програми розвитку воно відхилялось як в один, так і у другий бік.

У процесі нагромадження капіталу діє закон нагромадження капіталу. Він виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між збільшенням та якісним вдосконаленням структури нагромадженого капіталу, зростанням на цій основі суспільної продуктивної праці з одного боку, і зростанням національного багатства, привласненням все більшої його частини класом капіталістів і певним підвищенням життєвого рівня інших верств населення, з другого боку.

Основні форми нагромадження капіталу виступають концентрація і централізація капіталу.

Концентрація капіталу – збільшення індивідуальних капіталів шляхом перетворення частини додаткової вартості в капітал, тобто збільшення капіталу за рахунок зростання прибутку.

Централізація капіталу – збільшення розмірів капіталу шляхом добровільного або примусового об'єднання, злиття індивідуальних капіталів двох або більше підприємців, або шляхом поглинання одного капіталу іншим.

На основі концентрації та централізації капіталу відбувається процес концентрації виробництва, тобто його укрупнення. Параметрами даного процесу є кількість використовуваних ресурсів та кількість вироблюваної продукції.

При певному рівні концентрації виробництва обидва ці процеси ведуть до появи монополій (у т.ч. олігополій), що мають можливість систематично збільшувати нагромадження капіталу за рахунок привласнення монопольного прибутку.

Масштаби нагромадження капіталу залежать, насамперед, від величини додаткової вартості, яка, у свою чергу, визначається динамікою продуктивності праці, швидкістю оновлення основного капіталу, впровадженням досягнень НТР у виробництво та іншими чинниками.