Політична діяльність: рівні, напрями та форми.

політична діяльність — це різноманітні форми, методи та засоби реалізації соціальних інтересів, потреб, цінностей громадян та їхніх об´ єднань за допомогою політичної влади; це свідома, цілеспрямована боротьба за завоювання, зміцнення й використання політичної влади, участь у керівництві та управлінні державними і громадськими справами, численні форми впливу на них. Політична діяльність є внутрішньо суперечливою. Вона містить у собі спрямованість на вторинні щодо безпосередніх потреб людей цілі — реалізація певних принципів — і водночас сприяє становленню людини, її соціалізації. В історії політичного розвитку суспільства закономірно відбуваються процеси лібералізації політичної діяльності, становлення правових норм політичної участі, піднесення ефективності керівництва.

Політична діяльність здійснюється на двох рівнях: перший (нижчий) — політична участь. Основними формами цього рівня є: вибори, мітинги, маніфестації, збори, страйки тощо. Другий (вищий) рівень — це професійна політична діяльність законодавчих, виконавчих та судових функціонерів, керівників політичних партій, рухів та громадських об’єднань тощо. У суспільному житті поширено такі основні форми політичної взаємодії суб’єктів, як гегемонія, плюралізм, компроміс, консенсус, союз, блок, конфронтація, політичний екстремізм, конфлікт, війна

лежно від місця, яке суб'єкти політики посідають у суспільній та політичній ієрархії, виділяють два основних рівні політичної діяльності:

— елітарний рівень функціонування владних структур і здійснення ними своєї регулятивної діяльності щодо: самих себе; суспільних груп; основних сфер суспільного життя (суспільних відносин);

— рівень масової участі (або масової політики), через розмаїті форми якої народ здійснює свій суверенітет; реалізує своє право контролю за діяльністю владних структур; чинить тиск на владні структури, заявляючи про свої потреби або вимагаючи їх задоволення на груповому та індивідуальному рівнях. Тут відбувається формування організацій, рухів, партій для безпосередньої участі в політичному процесі на вищому державному рівні.

У межах першого виду виділять такі напрями і форми (підвиди) політичної діяльності:

— діяльність, спрямована на підготовку і проведення виборчих кампаній (мирний шлях), або заколот, переворот (шлях насильства);

— опозиційна діяльність (легальна й нелегальна).

У другому виді можна виділити такі підвиди:

— створення органів державної влади;

— створення і вдосконалення конституції;

— законотворча діяльність;

— нормотворча діяльність органів виконавчої влади;

— створення громадсько-політичних організацій і партій;

— вироблення політичних норм діяльності громадсько-політичних організацій і партій (програм, статутів, декларацій).

Третій вид охоплює такі напрями і форми політичної діяльності:

— економічна політика (виконання більшою або меншою мірою державою та іншими владними інститутами громадських функцій);

— соціальна політика (зміцнення соціальних основ розвитку суспільства, урахування і узгодження потреб та інтересів різних суспільних груп, вирішення конфліктних ситуацій, розроблення та здійснення програм соціального захисту);

— етнополітика, релігійна політика (сприяння розвитку національної культури та духовності, регулювання міжетнічних і міжконфесійних стосунків);

— забезпечення законності та правопорядку;

— вироблення і здійснення зовнішньополітичних курсів тощо.