Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Розробка проектів зокремленого землевпорядкування
Види та призначення розробки робочих проектів Робочі проекти дозволяють розробляти поетапно заходи, передбачені в проектах міжгосподарського та внутрігосподарського землеустрою, перш за все пов’язані з освоєнням земель, їх покращенням і охороною, розміщенням різних об’єктів будівництва і влаштуванням території угідь. Основні види робочих проектів: - впорядкування присадибних земель; - будівництво внутрігосподарських шляхів та обладнання основних скотопрогонів; - будівництво ставків і водоймищ; - устрій лиманів; - зрошення земель; - осушення земель; - рекультивація земель та покращення малопродуктивних угідь зі знятим родючим шаром; - терасування крутих схилів; - меліорація солончакових ґрунтів; - капітальне планування земель з устроєм ірігаціонної мережи; - культуртехнічні заходи; - прискорене залуження крутих схилів; - будівництво протиерозійних гідротехнічних і протиселевих споруд; - облісення пісків, ярів, ям та інших земель, непридатних для сільськогосподарського використання; - створення полезахисних лісосмуг; - здійснення протиерозійних агротехнічних заходів; - планування польових станів; - обладнання джерел польового та пасовищного водопостачання; - устрій території та закладка багаторічних насаджень; - створення та устрій території зрошуваних культурних пасовищ та сіножать; - планування садів; - освоєння земель та устрій території підсобних господарств, промислових та інших підприємств і організацій. Більшість робочих проектів складається на основі схем та проектів внутрігосподарського землеустрою. Зміст робочих проектів в кожному районі і господарстві залежить від зонального розміщення, спеціалізації і міжгосподарських зв’язків, економічних, природних та інших особливостей об’єктів проектування. В перелік елементів включають ті структурні чистини, по яким необхідно скласти робочі креслення, кошторисні розрахунки для фінансування і практичної реалізації.
Процес проектування ведеться поетапно, містить камеральні та польові підготовчі роботи, під час яких аналізуються зібрані матеріали, визначається їх повнота і якість. Потім складається завдання на розробку проекту, яке затверджується в установленому порядку. Виконують техніко-економічні розрахунки, що містяться в пояснювальній записці, і включають розрахунок об’ємів робіт, потреби в робочій силі, матеріальних ресурсах. Якщо це об’єкти, які забезпечують сільськогосподарську продукцію, то встановлюють заплановану врожайність, собівартість продукції, вартість товарної продукції, затрати праці, ефективність капітальних вкладень, термін окупності. Крім того, робочий проект містить оцінку впливу на навколишнє середовище. На основі об’ємів робіт, складається кошторисна документація. Кошториси бувають локальні, об'єктні та зведені. Локальні кошториси складаються на конкретний вид робіт. Наприклад, кошторис на виніс проекту в натуру, культуртехнічні роботи. Об'єктні кошториси складаються на підставі локальних кошторисів на окрему групу робіт. Наприклад, земляні роботи, гідротехнічні роботи та інші. Зведений кошторис складається на підставі об'єктних кошторисів. У зведений кошторис також включаються витрати на проектно-вишукувальні роботи, тимчасові будівлі та споруди, утримання дирекції, авторський нагляд та інше. У якості показника економічної ефективності запроектованих заходів приймають термін окупності капіталовкладень, рентабельність, фондовіддачу, собівартість. Робочі проекти із розробки протиерозійних заходів Заходи протиерозійного захисту, розроблені в проектах внутрігосподарського землевпорядкування, значно знижують ерозію ґрунтів. Розрізняють заходи щодо диференційованого використання різних за якістю і еродованістю земель у складі різних угідь і сівозмін, в т. ч. і ґрунтозахисних, а також щодо правильного розташування полів, лісосмуг, робочих та інших ділянок. Розробка комплексів агротехнічних протиерозійних заходів є обов'язковою складовою частиною проектів організації території та використання ерозійно-небезпечних земель. За відсутності таких проектів здійснення агротехнічних заходів проводиться на основі розробки робочих проектів. До основних протиерозійних агротехнічних заходів, застосування яких диференціюється залежно від грунтово-кліматичних умов і рельєфу, відносяться наступні: - проведення всіх видів обробки ґрунту і посів сільськогосподарських культур поперек схилів в районах водної ерозії на схилах більше 1°; - на більш крутих схилах (до 6°) одночасно з основною обробкою ґрунту впоперек схилу проводять валкування, переривчасте боронування, ямкування, глибоке розпушування ґрунту, посів сільськогосподарських культур поперек схилів, застосування контурної організації території, інших способів обробки ґрунту, які забезпечують затримання стоку поверхневих вод, залуження крутих схилів і приярових ділянок, снігозатримання і регулювання сніготанення, та ін.; - при квадратно-гніздовому посіві просапних культур застосовують перехресну обробку ґрунту спочатку вздовж схилів, а потім - поперек схилів без розриву в часі. Перераховані заходи створюють умови для відновлення структури в орному шарі, накопиченню продуктивної вологи і підвищення стійкості ґрунтів проти видування. Робочий проект рекультивації порушених земель Рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель. Порушеними вважаються землі, які втратили свою господарську цінність або є джерелом негативного впливу на навколишнє середовище в зв'язку зі зміною ґрунтового покриву, гідрологічного режиму і утворення техногенного рельєфу в результаті виробничої діяльності людини (розробка корисних копалин, проведення будівельних і інших робіт). Розрізняють два види рекультивації - технічна і біологічна. Технічна рекультиваціяпередбачає підготовку земель для їх подальшого використання в народному господарстві і включає: - зняття, складання і зберігання родючого шару ґрунту, а також потенційно родючих порід і при необхідності транспортування їх до нового місця вкладання; - селективне формування відвалів, планувальні роботи по вирівнюванню поверхні порушених земель, виположування відкосів відвалів і виїмок; - покриття поверхні рекультивації родючим шаром ґрунту або придатним для створення рекультивованого шару ґрунту; - проведення при необхідності протиерозійних, гідромеліоративних і культуртехнічних заходів. Технічну рекультивацію проводять одночасно з виконанням гірничих, будівельних та інших робіт, які привели до порушування земель, а при неможливості цього - після завершення робіт. Біологічна рекультиваціявключає заходи з відновлення продуктивності земель, які здійснюються після технічної рекультивації. Біологічна рекультивація включає комплекс агротехнічних та інших заходів з відновлення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності сільськогосподарських і лісових угідь, освоєння водоймищ, відтворення флори і фауни, а також усунення негативних дій порушених земель на навколишнє середовище. Технічну рекультивацію виконують гірничі підприємства, організації, які ведуть будівництво, вишукувальні та інші роботи, пов'язані з порушенням ґрунтового покриву, а біологічну - проводять землекористувачі, яким передають (повертають) землю з виконаною технічною рекультивацією. Згідно з цільовим використанням порушених земель в рекультивації розрізняють такі напрями: - сільськогосподарський напрям рекультивації - передбачає створення на порушених землях сільськогосподарських угідь; - лісогосподарський - лісонасадження різного типу; - рибогосподарський - рибні ставки в пониженнях техногенного рельєфу; - водогосподарський - водоймища багатоцільового водовикористання; - рекреаційний - об'єктів відпочинку, - санітарно-гігієнічний - консервацію порушених земель, які здійснюють негативний вплив на навколишнє середовище; - будівельний - приведення порушених земель в стан, придатний для промислового і цивільного будівництва. У першу чергу підлягають рекультивації ділянки порушених земель, які здійснюють активний несприятливий вплив на навколишнє середовище. Порушені землі бувають при відкритих гірничих роботах, переробці корисних копалин, підземних гірничих роботах, будівництві лінійних споруд. Відвали гірничих порід та інших промислових відходів розміщують, як правило, на землях, непридатних для сільськогосподарського використання або незайнятих лісами першої групи. Відвали мінерального ґрунту при копанні траншей для укладки трубопроводів і підземних споруд, розташованих у смузі відводу земель, представлених на період будівництва, після укладання труб (кабелів) підлягають засипці в траншеї. В результаті ведення відкритих гірничих робіт утворюються траншейні кар'єрні виїмки, вирівняні кар'єрні виїмки, терасовані кар'єрні виїмки, котлованоподібні кар'єрні виїмки, глибинні нагірно-терасовані кар'єрні виїмки, природні виїмки, відвали внутрішні, відвали зовнішні. Для рекультивації цих об’єктів проводиться сільськогосподарське освоєння, планування під водоймища багатоцільового використання, лісонасадження. При розробці проектів технічного етапу рекультивації передбачають: - розрівнювання гребенів, конусів, засипку ям і планування поверхні до стану, придатного для наступної біологічної рекультивації; - вкладання потенційно родючих або нетоксичних порід з наступним прикриттям їх родючим шаром ґрунту; - виположування схилів відкритих виробіток до значення, яке забезпечить постійну їх стійкість; - хімічна меліорація спланованих площ; - будівництво під'їзних шляхів, комплекс дренажно-осушувальних і водовідвідних споруд для захисту рекультивованих ділянок від водної ерозії. При розробці проектів біологічного етапу рекультивації у випадку її сільськогосподарського напряму вирішують такі питання: - підбір сільськогосподарських культур і сівозмін; - норми і періодичність внесення органічних і мінеральних добрив, а також при необхідності меліорантів; - технологію обробітку ґрунту. Підбираючи культури і розробляючи сівозміни, враховують характер рекультивованого шару (потужність, вміст гумусу і рухомих поживних речовин, фізико-хімічні та водно-фізичні властивості), а також приймають до уваги кліматичні умови. Проектні та вишукувальні роботи по рекультивації земель мають декілька особливостей. Для інженерно-геологічної та гідрологічної характеристики об'єктів рекультивації використовують технічну документацію по геологічних вишукуваннях, на основі яких складався проект гірничо-видобувного підприємства. При необхідності проводять додаткові вишукування. При розробці проектів, які включають технічний етап рекультивації, ґрунтові обстеження доповнюють інженерно-геологічними вишукуваннями і проводяться з метою отримання хімічної характеристики ґрунтосумішів, встановлення засолення, вмісту токсичних речовин, підвищення кислотності або лужності. Коли розробляють проектні пропозиції по біологічному етапу рекультивації, грунтово-агрохімічні вишукування виконують з метою встановлення фактичної потужності нанесеного родючого шару і потенційно родючих порід, вміст гумусу і рухомих поживних речовин, визначення механічного складу і фізико-хімічних показників. Робочий проект землювання малопродуктивніх угідь Землювання малопродуктивних угідь— це комплекс робіт по зняттю, транспортуванню і нанесенню родючого шару ґрунту і потенційно родючих порід на малопродуктивні угіддя з метою їх покращення. Робочими проектами землювання визначають об'єми робіт з транспортування ґрунту, вирішують питання планування покращених земель, внесення добрив, обробки грунту, посів культур-освоювачів, при необхідності - хімічної меліорації. Розробляють технологічну схему виробництва робіт з нанесення родючого шару, кошторисну документацію, потреби машин і механізмів. Розробляючи проекти землювання малопродуктивних угідь, проводять грунтово-агрохімічні обстеження на ділянках з метою з’ясування характеристик ґрунтового покриву (встановлення потужності гумусових горизонтів, вмісту гумусу по профілю, визначення показників хімічного і гранулометричного складу). З площі, де передбачається будівництво, видобування корисних копалин відкритим і підземним способами, геологорозвідувальні та інші роботи, пов'язані з порушенням грунтового покриву, передбачається складання родючого шару в тимчасові відвали в місцях, які передбачені проектом. Якщо проект передбачає збереження родючого шару ґрунту більше одного року, то по межі передбачають посів багаторічних трав, які попереджають вітрову і водну ерозії. Найбільш важливим при розробці проектів землювання є вибір ділянки і обґрунтування запроектованого використання земель, які покращуються, встановлення потужності шару ґрунту, який знімається і який насипається. При виборі ділянки землювання враховують можливість введення її в більш продуктивні угіддя і виключають такі варіанти, при яких така трансформація неможлива. Об'єкт землювання вибирають на невеликих відстанях від ділянки, де беруть родючий шар ґрунту, з метою зниження витрат на транспортування ґрунту. У якості об'єктів землювання вибирають ділянки, на яких нанесення родючого шару потужністю в декілька дециметрів набагато покращить їх родючість. У зв'язку з цим недоцільно нанесення родючого шару на болотні ґрунти, солончаки. Важливо, щоб нанесений шар за властивостями, які визначають родючість (вміст гумусу, механічний склад), не був гірший, ніж на ділянках землювання. Робочий проект організації вирощування сільськогосподарських культур Р обочий проект організації вирощування сільськогосподарських культур в сівозміні розробляється з метою підвищення стійкості землеробства на основі максимального використання біокліматичного потенціалу і впровадження науково обґрунтованої системи землеробства, ефективного використання земельних ресурсів шляхом широкого застосування прогресивних ресурсозберігальних технологій, які забезпечують постійне підвищення родючості ґрунтів і ріст урожайності культур. Робочий проект включає: - внутріпольову організацію території з виділенням робочих і технологічних ділянок, які забезпечують проведення диференційованої обробки ґрунту і застосування прогресивних технологій вирощування культур з врахуванням особливостей кожної ділянки землі; - встановлення оптимального напряму обробки ґрунту; - агротехнічну характеристику полів і робочих ділянок, сівозміни, технологію вирощування культур - розташування культур по робочих ділянках полів і роках ротації сівозміни; - норми внесення добрив під культури і баланс гумусу в ґрунті.
На основі матеріалів ґрунтових, агрохімічних і фітосанітарних обстежень в кожному полі перш за все проводиться внутрішньо-польова організація території з виділенням робочих і технологічних ділянок. В одну робочу ділянку формують землі, однорідні за рельєфом, ґрунтовим покривом і характером проявлення ерозійних та інших несприятливих процесів (засолення, кислотність, умови зволоження та ін.), що забезпечує однотипність агротехнічних прийомів, які направлені на підвищення родючості ґрунтів, попередження ерозійних процесів і створення оптимальних умов для вирощування культур, правильне регулювання і використання с-г техніки. Робочі ділянки розташовують довгими сторонами поперек схилу з приближенням до горизонталей. На кожну робочу ділянку складаються технологічна і агрохімічна характеристики, які включають довжину робочого гону, робочий ухил, особливості ґрунтового покриву, глибину гумусового горизонту і орного шару, вміст гумусу, забезпеченість поживними речовинами. Технологічні ділянки виділяють в тих випадках, коли неможливо застосовувати на всьому полі однотипну технологію вирощування сільськогосподарських культур, або ж на окремих ділянках необхідно провести додаткові агротехнічні заходи (внесення хімічних меліорантів, підвищення доз добрив тощо). Види і призначення робочих проектів Робочі проекти із розробки протиерозійних заходів Робочий проект рекультивації порушених земель Робочий проект землювання малопродуктивніх угідь Робочий проект організації вирощування сільськогосподарських культур
|