Розміщення полів сівозмін і робочих ділянок

Устрій території сівозмін полягає в узгодженому розміщенні полів і робочих ділянок, захисних лісосмуг, польових шляхів і джерел для польового водопостачання. Склад перелічених елементів устрою території сівозмін залежить від їх існуючої організації, природних умов і місцевих особливостей підприємств.

Основні вимоги до впорядкування території сівозмін:

- врахування рельєфу місцевості,

- врахування особливостей грунтів,

- створення оптимальних умов для ефективного використання сільськогосподарської техніки,

- забезпечення по можливості рівновеликих полів по площі ріллі,

- урахування існуючого устрою території сівозмін,

- скорочення витрат на проїзди людей, переїзди машин і іншої техніки на поля та з полів.

Поля - це рівновеликі частини сівозмінного масиву, на яких протягом ротації послідовно розмішують сільськогосподарські культури. Поля сівозмін за ґрунтами, рельєфом, мікрокліматичними особливостями повинні бути придатні для вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням їх черговості і разом з тим зручні для виконання механізованих робіт з дотриманням правил агротехніки при найбільш ефективному використанні техніки і робочої сили.

При проектуванні полів і робочих ділянок роботу починають з їх загальної орієнтації, яка визначається експозицією крутизни схилів, розміщенням ґрунтів і напрямком шкідливих вітрів.

Якщо дозволяє рельєф місцевості, довгі сторони полів орієнтують з півночі на південь, що допомагає підвищенню врожайності культур При цьому відхилення рядів рослин, а також довгої сторони поля від основного напрямку, північ-південь, допускається до 20°. В поєднанні з лісосмугами при такому розміщенні найкраще захищаються ґрунти і посіви від пилових бур і суховіїв. При проектуванні полів існуючі в натурі елементи організації території необхідно по можливості зберігати, а запропоновані зміни повинні бути економічно обґрунтовані.

Проектування полів з врахуванням рельєфу.

Розміщення полів сівозмін і робочих ділянок в значній мірі обумовлено рельєфом місцевості. Важливе значення має експозиція та крутизна схилу. Схили різної експозиції відрізняються змитістю ґрунтів, термінами обробки і дозрівання сільськогосподарських культур. У зв’язку з цим намагаються розташувати кожне поле на схилі однієї експозиції, а у випадку коли це неможливо, виділяють на кожній експозиції агротехнічно однорідні робочі ділянки. Це забезпечує одночасне дозрівання ґрунту для обробки, посіву, догляду за посівами, збір врожаю.

З метою створення кращих умов для правильного використання землі, поля розміщують довгою стороною поперек схилу. В цьому випадку основні роботи, які виконують в напрямі довгої сторони поля, будуть вестись в напрямі горизонталей. Це призведе до зменшення ерозійних процесів, в зв’язку з тим, що поверхневий стік затримується і перетворюється на внутрішній, що робить також позитивний вплив на урожай сільськогосподарських культур.

Проектування полів з врахуванням ґрунтів.

При формуванні полів сівозміни враховують родючість, агротехнічні і динамічні властивості ґрунту. Від цих властивостей залежить врожайність сільськогосподарських культур, а також терміни і способи обробки полів, проведення сівби, збирання врожаю, види і норми добрив, пестицидів, продуктивність тракторних агрегатів та інше.

Поля сівозміни повинні бути приблизно рівноякісними. Найкращім рішенням слід вважати таке, коли поле цілком складається з агротехнічно однорідної ділянки. Це забезпечує проведення одночасних польових робіт по сівбі, догляду за посівами і прибиранню сільськогосподарських культур з всього поля в найкоротші терміни.

Певний вплив на розміщення полів сівозміни мають характеристики механічного складу грунту. Так включення в одне поле ґрунтів з різним механічним складом створює неоднакові умови для роботи тракторних агрегатів на окремих його частинах. Якщо обробку ведуть на всьому полі в цілому, комплектування агрегату виконують з врахуванням можливостей його роботи на ґрунтах з меншим удільним опором, що знижає продуктивність на тій частині поля, де удільний опір ґрунтів більший.

Проектування полів з урахуванням конфігурації поля

Конфігурацію поля встановлюють, виходячи з вимог виконання виробничих процесів. Найбільш прийнятною формою поля вважають прямокутну форму поля з оптимальною довжиною і шириною, які визначають величину робочого гону. Довжина, ширина та конфігурація полів диференціюється з врахуванням спеціалізації сівозмін. В більшості спеціальних сівозмін, насичених високо інтенсивними культурами розміри полів відносно невеликі, в зв'язку з цим форму поля в них наближають до квадрату.

При проектуванні полів в притабірних сівозмінах довжину полів розраховують виходячи із зручності організації випасу худоби; уникають гострих кутів і кривих меж. Недоліком полів в формі трапеції – є скошеність короткої сторони, із-за чого при роботі агрегатів поперек поля створюються залишкові кути. Найгіршою формою поля вважають трикутник, особливо з гострими кутами,

Проектування полів з урахуванням рівновеликості полів

Сівозміни повинні забезпечувати запланований вихід продукції і рівномірне використання робочої сили і засобів виробництва по всім рокам ротації. Дотримання такої вимоги неможливе без забезпечення рівновеликості полів. Дотримання цієї вимоги можливе тільки якщо орні масиви однорідні за природними умовам.

Просторові умови викликають необхідність допускати відхилення від середнього розміру поля. Величина відхилень в площі полів залежить від родючості ґрунтів. Допускається зменшення площі поля при відносно кращій родючості і збільшення - при нижчій. Для цього фактичні площі полів сівозміни переводять в умовні, тобто приведені до однієї якості, і визначають відхилення від середнього розміру. В складних умовах, особливо при роздрібненості окремих масивів, наявності вкраплених угідь, допускається відхилення від середньої площі поля на 10-12%.