Соціально-психологічна характеристика особистості. Особистість і організаційна поведінка

Є ще одна сфера організаційної поведінки. Вона пов'язана з особливостями психічного складу і характеру особистостей.

Особистість — це конкретна людина, що є представником певної держави, суспільства і групи (соціальної, етнічної, релігійної, політичної, статевовікової тощо) і яка усвідомлює своє ставлення до людей, що оточують її, та соціальної дійсності, включена в усі відносини останньої, займається своєрідним видом діяльності та наділена специфічними індивідуальними і соціально-психологічними особливостями1.

Розвиток і формування особистості зумовлені різними чинниками: своєрідністю фізіології вищої нервової діяльності, анатомо-фізіологічними особливостями, навколишнім середовищем і суспільством, суспільно корисною діяльністю. Від того, наскільки ми їх знаємо та враховуємо специфіку їх вияву, залежить розуміння всіх індивідуальних і соціальних дій та вчинків людини.

У нашому житті та на роботі зустрічаються різні люди, про яких говорять: " приємний", " агресивний", " впертий" тощо. Це пов'язано з тим, що особистість — набір характеристик, які лежать в основі відносно стійкого зразка поведінкової реакції на ідеї, навколишні об'єкти або людей. Розуміння особистісних характеристик індивіда є корисним для передбачення того, як він відреагує на конкретну ситуацію. Знаючи, як і в чому відрізняються особистісні характеристики підлеглих, менеджер може визначити найбільш ефективний стиль керівництва.

Протягом багаторічних досліджень учені виявили тисячі рис характеру особистості, але всі вони поділяються на п'ять загальних категорій, сукупність яких називають " великою п'ятіркою" факторів особистості. У кожному факторі може міститися безліч специфічних рис. " Велика п'ятірка" факторів особистості включає:

— екстравертність — ступінь комунікабельності, говірливості, настійливості людини, його комфорту в міжособистісних взаємовідносинах;

— контактність — ступінь лагідності людини з іншими за рахунок таких якостей, як добродушність, вміння взаємодіяти, прощати, розуміти, довіряти;

— сумлінність — ступінь концентрації людини на цілях, що стоять перед нею, тобто вміння поводитись відповідально, надійно, стабільно, боротися за результат;

— емоційна стабільність — ступінь спокою, ентузіазму і впевненості людини (або напруженості, нервовості, пригніченості, суму, невпевненості);

— відкритість — широта інтересів, розвинена уява, креативність, артистизм людини, готовність до сприйняття нових ідей.

Ці фактори становлять континуум (лат. continuum — неперервне, суцільне): кожна якість може виявлятися в низькому, помірному або високому ступені.

На поведінку людини впливають також емоційні здатності, тому останнім часом дослідження у сфері характеру або особистості людини проводяться саме в царині емоційних здатностей, які містять п'ять основних компонент:

— самоаналіз — основа всіх інших компонентів, усвідомлення того, що відчувається; люди, які вміють розбиратися у своїх почуттях, краще контролюють власні дії та життя в цілому;

— керування емоційним станом — уміння контролювати власний настрій так, щоб занепокоєння, стривоженість, страх чи гнів не заважали мислити і діяти;

— самомотивація — вміння зберігати надію і наполягати на своєму, незважаючи на перепони, невдачі і навіть повний крах; ця якість вкрай важлива для досягнення довгострокових цілей;

— емпатія — вміння ставити себе на місце іншого, розуміти, що відчувають інші; справжні почуття людей частіше за все виявляються не в словах, а в тоні голосу, жестах, виразі обличчя;

— комунікабельність — уміння встановлювати контакт з людьми, розвивати позитивні відносини, реагувати на чужі емоції, справляти вплив.

Проведені дослідження свідчать про позитивний зв'язок між ефективністю праці представників різних спеціальностей і розвиненістю емоційних здатностей.