ТЕМА 4. Влада в політичному житті суспільства. Політичні режими

ВЛАДА В ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА. ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ

1. Влада як соціальний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади.

2. Функціонування політичної влади. Легітимність влади.

3. Політичний режим, його сутність та типологія.

4. Демократичний політичний режим. Його характерні особливості

ТЕМА 4. Влада в політичному житті суспільства. Політичні режими

Влада як суспільне явище. Суб’єкти і об’єкти влади. Поняття і суть влади, основні концепції влади. Основні підходи до розуміння владних відносин. Характеристика ресурсів влади. Типологія влади.

Основні засоби реалізації політичної влади. Властивості політичної влади, її універсальні та специфічні риси. Функції політичної влади, співвідношення державної і політичної влади. Політичне панування і легітимність. Проблема забезпечення легітимності влади. Ознаки легітимності політичної влади. Характеристика типів легітимності влади. Основні причини делигітимізації влади.

Поняття політичного режиму. Типи політичних режимів. Недемократичні політичні режими. Авторитарні і диктаторські режими. Автократія, анархія та охлократія. Тоталітаризм, його ознаки.

Характеристика демократичного режиму. Плюралізм як основа досягнення демократичних цінностей (свободи, рівності, справедливості). Характерні відмінності між демократією та недемократичними політичними режимами. Основні риси політичного режиму в Україні на сучасному етапі.

Характеристика основнихї концепцій демократії: плюралістична, ліберальна і колективіська. Суть елітарної та партиципарної демократичних теорій. Концепція інформаційної демократії та теорія інтегральної технодемократії як альтернативи класичним концепціям демократії. Дві основні форми демократії: пряма та представницька. Характеристика основних принципів демократії.

1. Влада як соціальний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади.

Влада – це вплив однієї частини суспільства (індивіда, групи, організації) на поведінку іншої у бажаному для себе напрямі. Влада передбачає наявність двох сторін. Основною особливістю владного відношення є вплив однієї його сторони на іншу. Тому сторону, яка здійснює вплив вважають суб’єктом, а сторону, яка зазнає цього впливу об’єктом влади.

Основними концепціями влади є такі:

- телеологічна (здатність досягнення поставлених цілей, одержання необхідних результатів);

- реляціоністська (відношення між двома партнерами, коли один із них як суб’єкт справляє значний вплив на об’єкт);

- системна (з’єднує всі елементи політичної системи таким чином, щоб це сприяло збалансованому стану як самої системи, так і суспільства в цілому);

- біхевіористська (розуміння влади як особливий тип поведінки, за якої одні люди наказують, а інші підкоряються);

- психологічна (заради уникнення відповідальності людина свідомо віддає свою свободу у користування).

Важливим є визначити основні підходи до розуміння владних відносин:

1. Біологічний підхід – визнає владу характерною для біологічної природи людини. Оскільки біологічна природа людини і тварин є спільною, то визнається наявність владних відносин не тільки в суспільстві, але й у тваринному світі. Але між владними відносинами в суспільстві та у тваринному світі існує принципова відмінність – владні відносини в суспільстві мають свідомий характер; у тваринному світі ці відносини зумовлені інстинктами і рефлексами;

2. Антропологічний підхід – пов’язує поняття політичної влади з суспільною природою людини і доводить наявність політичної влади на всіх етапах розвитку суспільства;

3. Політологічний підхід – розуміння влади грунтується на органічному зв’язку влади й політики. Цей зв’язок характерний лише для тих етапів суспільного розвитку, де характерною є наявність спеціальних суспільних інститутів здійснення влади (держави).

Ресурси влади – це потенційні засоби здійснення влади, які можуть бути використані, але ще не використовуються або ж використовуються недостатньо. Сукупність усіх можливих і фактично використовуваних ресурсів владарювання є потенціалом влади.

Ресурсами влади є:

1. предмети споживання;

2. кошти;

3. засоби, здатні вплинути на мотиви поведінки об’єкта влади – преса, радіо, телебачення, засоби мистецтва;

4. знаряддя, за допомогою яких можна позбавити людину певних цінностей - каральні органи, використання зброї.

За характером ресурси влади поділяються на:

1. утилітарні – це матеріальні й соціальні блага, пов’язані із задоволенням повсякденних інтересів і потреб людини;

2. примусові – заходи адміністративного і кримінального впливу;

3. нормативні – нявність соціальних норм, в першу чергу правових й політичних норм.

Розрізняються різні види влади:

1. економічна;

2. соціальна;

3. політична;

4. духовно-інформаційна;

5. сімейна.

Економічна влада – це зумовлені матеріальними потребами життя суспільства відносини, в яких власник засобів виробництва підпорядковує своїй волі волю інших учасників процесу виробництва. Засобами такого владного підпорядкування може бути володіння власністю: кошти, цінні папери, договірні зобов’язання тощо.

Соціальна влада – це розподіл соціальних благ (надання соціальних послуг у сфері освіти, охорони здоров’я, забезпечення житлом, а також розподіл доходів, різноманітних пільг і привілеїв).

Духовно-інформаційна влада – це організація духовного виробництва і здійснення інформаційного та ідеологічного впливу. Ця влада реалізується за допомогою засобів духовно-інформаційного впливу на людей: мораль, релігія, ідеологія, мистецтво, наукові знання, інформація про події суспільного життя тощо. Найбільшу духовно-інформаційну владу в сучасному суспільстві мають засоби масової інформації – преса, радіомовлення, телебачення, а останнім часом – міжнародна інформаційна комп’ютерна мережа Інтернет.

Сімейна влада – побудована на силі авторитету вплив одного або декількох членів сім’ї на її життєдіяльність. Цей авторитет є виявом поваги одних членів сім’ї до інших, результатом визнання їхнього життєвого досвіду, трудових заслуг тощо.

2. Функціонування політичної влади. Легітимність влади.

Політична влада є найважливішим видом влади в суспільстві. Політична влада – це реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших за допомогою правових і політичних норм.

Політична влада здійснюється:

1. державою;

2. політичними партіями і громадсько політичними організаціями;

3. органами місцевого самоврядування.

Специфіка державної влади полягає у тому, що вона поширюється на всю країну і наділена монополією на прийняття законів і застосування примусу.

Влада політичних партій і громадських організацій здійснюється лише в межах партії та громадської організації. Вона ґрунтується як на правових нормах, встановлених державою і на політичних нормах, які не є правовими і діють лише в межах політичних партій і громадських організацій.

Влада органів місцевого самоврядування поширюється лише на певну частину території держави і здійснюється на громадських засадах. Влада органів місцевого самоврядування грунтується як на загальнодержавних правових нормах, так і на нормативних актах місцевих органів.

Основними особливостями політичної влади є:

1. верховенство – полягає в обов’язковості рішень політичної влади для інших видів влади;

2. публічність – політична влада від імені всього суспільства звертається до усіх громадян за допомогою права;

3. моноцентричність – проявляється в наявності єдиного центру прийняття рішень, які стосуються всього суспільства. Таким центром є держава та її вищі органи;

4. легальність – означає законність політичної влади та можливості застосування нею примусу;

5. різноманіття ресурсів – політична влада використовує не тільки примус, але й економічні, соціальні, духовно-інформаційні засоби.

Функції політичної влади:

1. керівництво та управління суспільством. Політична влада розробляє відповідно до економічного й політичного становища країни стратегію і тактику управління суспільством;

2. інтеграція суспільства реалізується на основі врахування та узгодження соціальних інтересів суспільства;

3. оптимізація політичної системи відповідно до цілей і завдань правлячих сил. Ті сили, які володіють політичною владою, прагнуть змінити політичну систему відповідно до проголошуваних ними цілей і завдань. При цьому вони змушені враховувати інтереси інших політичних сил, щоб не дестабілізувати ситуацію в країні;

4. забезпечення політичної стабільності в країні також є однією з основних функцій політичної влади.

Легітимність політичної влади. Термін “легітимний” означає “законний”. Для характеристики політичної влади використовується також термін “легальний”, який також означає “законний”. Легальна влада – це влада, встановлена законом і діє відповідно до закону. Легальність є формально-юридичною, а легітимність – соціокультурною характеристикою влади.

Основними ознаками легітимності політичної влади є:

- згідно з ліберально-демократичною позицією легітимною слід вважати тільки ту владу, яка сформована в результаті демократичних процедур. Влада, встановлена насильницьким шляхом, не визнається легітимною;

- згідно з позицією політичного реалізму легітимність влади полягає не стільки у законності й демократизмі її встановлення, скільки в її здатності стабілізувати складну ситуацію в країні та підтримувати в суспільстві стабільність. Це означає, що встановлена незаконним шляхом, наприклад у результаті революції чи воєнного перевороту, влада в результаті її ефективності з часом може бути визнана громадянами та світовим співтовариством правомірною, тобто стане легітимною.

Типи легітимності влади:

1. легальний – узаконенність влади конкретними правовими нормами, зокрема конституцією;

2. ідеологічний – визнання влади завдяки вірі в правильність ідеологічних цінностей, проголошених державою;

3. традиційний – визнання влади через те, що влада діє відповідно до традиційнних цінностей мас;

4. структурний – правомочність влади випливає з переконання в законності встановлених структур, які регулюють політичні відносини;

5. харизматичний – визнання влади грунтується на вірі мас в особливі здібності політичного лідера (харизма).

Важливим також є поняття делигітимізації (невизнання) влади. Основними причинами делигітимізації влади є:

- суперечність між пануючими в суспільстві цінностями та егоїстичними інтересами правлячої еліти;

- відсутність у політичній системі механізмів реального захисту інтересів народних мас та їх впливу на владу;

- бюрократизація і корумпованість державного апарату;

- націоналізм та етнічний сепаратизм у багатонаціональних державах.

3. Політичний режим, його сутність та типологія.

Політичний режим – це система способів і методів управління певним державно організованим суспільством.

В основному виділяють такі типи політичних режимів:

- авторитарний;

- автократія;