Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Тема 9. Грошовий ринок та монетарна політика
|
|
Лекція 9.1 Грошовий ринок.
Питання лекції:
1. Грошова пропозиція та попит на гроші.
2. Механізм встановлення рівноваги на грошовому ринку.
3. Банківська система та грошове пропонування.
Питання для самостійного вивчення:
1. Функції комерційних банків.
2. Грошовий мультиплікатор, грошова база і грошова пропозиція.
Лекція 9.2 Грошово – кредитне регулювання економіки.
Питання лекції:
1. Завдання та інструменти грошово-кредитної політики.
2. Основні риси монетаристської теорії та монетарна політика.
3. Модель IS – LM та її обґрунтування.
Питання для самостійного вивчення.
1. Модель „IS – LM” як аналітичний засіб макроекономічної політики.
Література:
1. 1 с. 399 – 430
2. 3 с. 321 – 343
3. 6 с. 118 - 121
Питання 1. Грошова пропозиція та попит на гроші.
Готівкові гроші — це паперові гроші (банкноти) і монети. банк.
Безготівкові гроші — це записи на банківських рахунках і внески в комерційних банках. Вони називаються банківськими грошима В розвинутих країнах світу переважна частка всіх грошей припадає на банківські гроші.
До них відносять банківські депозити (поточні та термінові рахунки), чеки і кредитні картки.
Суть грошей виявляється в їхніх функціях: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження, засіб платежу, світові гроші.
Вся сукупність готівкових і безготівкових грошей складає грошову масу.
Основними параметрами грошового ринку є грошова пропозиція і грошовий попит. Вони являють собою реальну грошову масу. Крім того, важливим параметром грошового ринку є ціна грошей, тобто відсоткова ставка.
Грошова пропозиція складається з різних форм грошових активів. Залежно від рівня ліквідності всі вони об’єднуються зростаючим підсумком в окремі грошові агрегати:
· М0 – це готівкові гроші (гроші поза банком)
· М1 – це М0 + поточні депозити
· М2 – це М1 + строкові депозити та заощаджувальні вклади у банках (квазігроші)
· М3 – це М2 + депозитні сертифікати, державні зобов’язання та ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах і деякі інші види фінансових активів
Ліквідність — це здатність будь-яких активів виступати як засіб оплати угод або перетворюватися в цей засіб без втрати своєї номінальної вартості. Абсолютно ліквідним є майно, втрати якого при перетворенні на інше майно становлять нуль. Готівкові гроші абсолютно ліквідні.
Високоліквідними є поточні рахунки, так як банки зобов’язані по першій вимозі клієнта здійснити платежі іншим особам за придбані товари та послуги.
Строкові депозити – це вклади, які розмішені на відповідний термін. Дострокова вимога пов’язана з втратами грошей та часу.
Депозитні сертифікати – це свідоцтва банку про депонування їх власникам відповідних грошових засобів в установах банку, в яких диференціюється винагорода клієнту. Розмір відсотка вимірюється в залежності від тривалості терміну, протягом якого сертифікат не повертається до банку для погашення. Депозитний сертифікат може використовуватися як застава при отриманні кредиту. Вважається, що депозитний сертифікат володіє найменшою ліквідністю.
Грошова пропозиція не залежить від відсоткової ставки, а може змінюватися Національним банком згідно з цілями монетарної політики. Тому в графічній моделі грошової пропозиції її крива має вигляд вертикальної лінії.
Грошовий попит складається з двох елементів:
· Попит на гроші для угод (трансакційний попит)
· Попит на гроші як активи (спекулятивний попит)
Попит на гроші для угод – це попит на гроші, що використовуються як платіжний засіб. Попит на гроші для угод не залежить від ставки відсотка і має вигляд вертикальної прямої. Кількість грошей в обігу при цьому визначається рівнянням обміну, відомим як формула Фішера: Звідси попит на гроші для угод (ГМ/Ц) дорівнює: 
Таким чином, попит на гроші для угод залежить від двох факторів: реального обсягу виробництва — з його зростанням зростає і попит на гроші; швидкості обертання грошей — чим вища швидкість обертання грошей, тим менша їх кількість, що необхідна для обслуговування угод.
Попит на гроші як активи (Пога.) – це попит на гроші, що використовується як засіб зберігання вартості.
Існують два альтернативні варіанти зберігання вартості:
· У формі грошей
· У формі облігацій, які належать до не грошових активів
Порівнюючи ці два способи, необхідно враховувати їхні переваги й недоліки. Перевагою грошей як засобу зберігання вартості є висока ліквідність, але вони не приносять дохід своїм власникам. Переваги облігацій полягають у тому, що вони приносять дохід к формі відсотків, але мають низьку ліквідність.
Для вирішення альтернативи, в якій формі зберігати вартість, власники активів враховують відсоткову ставку. Вона визначає, з одного боку, рівень доходу від облігацій, а з іншого – втрати доходу в випадку зберігання вартості у формі грошей. Величина цих витрат є альтернативною вартістю зберігання грошей.
Таким чином, чим вища відсоткова ставка, тим більші витрати від зберігання вартості у формі грошей, тим менший попит на гроші і більший – на облігації. Це свідчить про те, що попит на гроші як активи перебуває в оберненій залежності від відсоткової ставки, а на графіку крива цього попиту набуває вигляд від’ємно похилої лінії.
Питання 2. Механізм встановлення рівноваги на грошовому ринку.
Попит на гроші для угод і попит на гроші як активи визначає загальний попит на гроші. Модель грошового ринку виглядає наступним чином.
пс
 |
 | |||
 |
Грошовий ринок постійно тяжіє до рівноваги і велику роль в цьому процесі відіграє відсоткова ставка. Якщо припустити, що НБУ збільшив грошову пропозицію, то її крива зміститься в положення 2. За даної відсоткової ставки рівновага порушується. Механізм відновлення рівноваги буде такий:
1. перевищення пропозиції над попитом викликає появу надлишкових грошей, які спрямовують на придбання облігацій
2. надлишкові гроші збільшують попит на облігації, що підвищує їх ціну
3. зростання цін на облігації викликає зниження відсоткової ставки, це слідує з формули
Питання 3. Банківська система та грошова пропозиція.
Основними інститутами грошово – кредитної системи є банки, які організують обіг кредитних грошей та мають можливість створювати кредитні гроші і збільшувати їх пропозицію. Значну роль в цьому процесі грають комерційні банки.
Комерційний банк – це фінансовий інститут, який приймає вклади та надає позики, тобто купує і продає гроші.
Придбання (мобілізація) грошей пов’язане з витратами, а продаж (надання) позик приносить дохід. Банк отримує прибуток, якщо маржа (різниця) є додатною величиною.
Банк як один із інститутів ринкової інфраструктури виступає в ролі посередника між людьми, які мають тимчасово вільні кошти, та тими, хто їх потребує.
Вони виконують дві основні функції: прийом внесків і надання кредитів, що дає змогу їм створювати гроші. Балансовий звіт дає найбільш повне уявлення про діяльність комерційного банку. Звіт характеризує фінансове становище банку певного часу. Звіт включає активи (те, чим банк володіє) і пасиви (те, що банк заборгував).
Різниця між активами і пасивами називається власним капіталом:
Власний капітал = Величина активів – Величина пасивів.
Нинішня банківська система ґрунтується на частковому резервуванні депозитів, за якого лише частина вкладів іде у резерви, а решта надається у позику. Надаючи позики, комерційні банки створюють гроші, внаслідок чого їхня пропозиція у національній економіці збільшується.
Здатність комерційних банків надавати кредити залежить від величини депозитних грошей та пропорцій їх розподілу, їх величина формується за рахунок власного капіталу та залучених грошей і розподіляється на банківські резерви і кредитні гроші.
Головним компонентом банківських резервів є обов'язкові резерви, які зберігаються у Національному банку. В Україні банки тримають в обов’язковому резерві більше як 10 % до суми депозитів. Гроші, які залучають комерційні банки на свої депозити, перевищують банківські резерви.
Перевищення депозитних грошей над банківськими резервами дозволяє банкам створювати кредитні гроші. (КГ):
БР = ДГ * Рн,
де БР- банківські резерви, ДГ – депозитні гроші, Рн – норма банківських резервів.
Надання кредитів — це головна, але не єдина форма активних операцій В дійсності банки намагаються використовувати гроші, що їм довірені (крім обов'язкового резерву), для купівлі облігацій та інших доходних активів. Таке використання банківських депозитів вигідне, оскільки вкладникам можна виплачувати на вимогу певну частку залучених грошей і водночас за рахунок іншої частки отримувати додатковий доход.
Процес перетворення резервів у банківські гроші спирається на дві умови:
1. Національний банк визначає норму обов'язкових резервів, а значить впливає на банківські резерви;
2. використовуючи кредитні гроші, банківська система перетворює їх у нові депозити і таким чином збільшує банківські гроші. Цей процес називається багаторазове розширення (експансія) банківських депозитів.
Здатність збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним мультиплікатором (Мд). Депозитний мультиплікатор — це відношення між приростом грошової пропозиції (D Пр) і початковим приростом депозитних грошей (DДГп):
З іншого боку, депозитний мультиплікатор це величина обернено пропорційна резервній нормі. Так, банківська система в цілому може перетворити початкове збільшення своїх депозитів на суму, що значно більше їх початково залученої величини.
Коефіцієнт готівки (Кг) — це відношення готівкових грошей до депозитних грошей:
Кг =ГГ/ДГ, звідси ГГ = Кг х ДГ
ГГ – готівкові гроші
ДГ – депозитні гроші.
Грошова база (ГБ) — це сума готівкових грошей та банківських резервів:
ГБ = ГГ + БР
Тобто, остаточна формула грошової пропозиції приймає вигляд:
, 
, 
Грошовий мультиплікатор показує на скільки грошових одиниць, змінюється грошова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю. Коли вилучення грошей у формі готівки відсутні, тобто К= 0, то грошовий мультиплікатор дорівнює депозитному.
Отже, грошовий мультиплікатор залежить від політики Національного банку тією мірою, в якій Національний банк контролює резервну норму, а також від рішень власників грошових коштів, які впливають на коефіцієнт готівки. Національний банк маже лише прогнозувати поведінку вкладників стосовно коефіцієнта готівки.