Злоякісні новоутворення шкіри.

Захворюваність на рак шкіри характеризується значними коливаннями

Довідка. Серед білошкірого населення захворювання найпоширеніше в країнах з високою інсоляцією. Наприклад, у Болгарії показник захворюваності становить близько 36 на 100 000 населення, тоді як в Англії - 1, 9. Для темношкірого населення південних країн характерна низька захворюваність на рак шкіри. В Україні наприкінці XX ст. захворюваність становила 35, 5 випадку на 100 000 населення, у чоловіків — 32, 7, у жінок — 37, 9.

Рак шкіри (cancer cutis)

Розрізняють в основному два види раку шкіри:

- базальноклітинний,

- плоскоклітинний.

1. Базальноклітинний рак (базаліома) становить до 45-90 % всіх злоякісних епітеліальних новоутворень шкіри.

Етіологія і патогенез: не відомі.

Сприяючі чинники: тривала інсоляція, пізній рентгенівський дерматит та інші. Ця пухлина не дає метастазів або вони трапляються дуже рідко.

Базаліома займає проміжне становище між злоякісними і доброякісними пухлинами.

Цю пухлину вирізняють: інфільтраційний ріст, здатність до рецидиву за відсутності явищ метастазування. Базаліома переважно розвивається в похилому віці. На вигляд це бляшка сіро-рожевого кольору, щільної консистенції, вкрита кіркою. Поверхня пухлини лущиться, їй притаманне поступове виразкування, яке з ростом пухлини поглиблюється. У запущених випадках зона деструкції займає великі ділянки. При розміщенні на голові і шиї місцеве руйнування тканин захоплює життєво важливі органи, судини, нерви, а також кісткові елементи.

Розрізняють такі форми:

- поверхнева,

- пухлинна,

- виразкова,

- пігментна,

- склеродермоподібна.

Поверхнева базаліома: вогнище ураження кругле, овальне або неправильних контурів, чітко відмежоване, по периферії - дрібні, щільні, блискучі пухлиноподібні елементи, зливаючись утворюють валикоподібний край, у центрі - западина.

Колір спочатку не змінений, згодом темно-рожевий, коричневий, сірий. Вогнища солітарні або множинні, можуть сягати в діаметрі 5-7 см і більше.

Пухлинна (вузлувата) базаліома: поодинока, поступово діаметр сягає 1, 5 -2 см, кругла, блідо-рожева або синюшно-рожева, поверхня гладенька, в центральній частині можуть утворюватися щільні сірі лусочки, можливий варіант розміщення на ніжці (фіброепітеліальний тип).

Виразкова базаліома може виникнути як первинна або як наслідок розвитку поверхневої або пухлинної форм. Невелика кратероподібна виразка, основа з'єднана з оточуючими тканинами, відмічається руйнування глибоких тканин і по периферії, можливі папіломатозні, бородавчасті розростання, інтенсивний ендо- і екзофітний ріст, при локалізації в ділянці ока, скронь можливий летальний наслідок.

Пігментна базаліома має дифузне синювате, фіолетове або темно-коричневе забарвлення.

Склеродермоподібна базаліома має вигляд щільної білуватої бляшки, краї незначно підняті, повільно росте по периферії.

Патогістологія. Наявність клітин з великими витягнутими моно-морфними ядрами і відносно невеликою протоплазмою, відсутність міжклітинних місточків. Іноді трапляються клітини з великими гіперхромними ядрами, багатоядерні клітини і багато фігур каріокінезу. Сполучнотканинна строма розміщена пучками навколо пухлинних тяжів, багато фібробластів, мукоїдний набряк, запальні інфільтрати. Різні форми базаліом теж відрізняються за своєю гістологічною будовою.

2. Плоскоклітинний рак (спіноцелюлярний рак, спіналіома) найбільш злоякісна пухлина із усіх епітеліальних новоутворень шкіри.

Етіологія і патогенез не відомі.

Може розвинутись на тлі актинічного кератозу, на рубцях після туберкульозного вовчака, на місці пізнього рентгенівського дерматиту, на тлі імуносупресивної терапії, фотохіміотерапії, під впливом промислових канцерогенів, на тлі передракових захворювань, може бути спричинений папілома вірусами. Зустрічається у похилому віці, найчастіше на статевому члені, вульві, ділянці ануса, промежині). Дає метастази.

Клініка. Переважно локалізується на відкритих ділянках, на ділянках тривалого механічного подразнення, в зонах переходу шкіри у слизову оболонку (нижня губа - 90 %, ніс, аногенітальна ділянка).

Розрізняють форми:

- інфільтративно-виразкову - спочатку невеличка пухлина з гладенькою або гіперкератотичною поверхнею, швидко збільшується і розпадається з утворенням виразки, навколо якої щільний валик, дно вкрите грануляціями або кірочкою)

- папілярну - бородавчасте утворення із сосочкоподібною поверхнею, яке швидко збільшується, характерна кровоточивість. Будь - яка поодинока папула і бляшка, зроговіла або з наявністю виразки, що існує у хворого із групи ризику більше місяця, повинна викликати підозру стосовно наявності плоскоклітинного раку.

Патогістологія. Пухлина складається із безладно розміщених груп епітеліальних клітин, що проліферують у власне шкіру. Пухлинні конгломерати містять у різних співвідношеннях нормальні і атипові епітеліальні клітини (анапластичні). Атипія характеризується різною величиною і формою клітин, гіперплазією і гіперхроматозом ядер, відсутністю міжклітинних місточків, наявністю атипових мітозів, спостерігають явище кератинізації з утворенням рогових «перлинок».

Патологічна анатомія. Рак шкіри розвивається з базальних клітин багатошарового плоского епітелію шкіри. Найчастіше це плоскоклітинний рак з ороговінням або без нього. Плоскоклітинний рак без ороговіння вважається менш диференційованим. Рідше ракова пухлина шкіри може розвиватись із сальних і потових залоз. Така пухлина має будову аденокарциноми. Рак шкіри метастазує переважно лімфогенним шляхом.

Регіонарні лімфатичні вузли. Регіонарними вважаються лімфатичні вузли, до яких припливає лімфа певної ділянки тіла. Тому для кожної локалізації пухлин є відповідні регіонарні лімфатичні вузли:

- голова та шия — гомолатеральні привушні, підщелепні, шийні та надключичні лімфатичні вузли;

- грудна клітка — гомолатеральні пахвові лімфатичні вузли;

- верхня кінцівка — гомолатеральні лімфатичні вузли в ліктьовій ямці і пахвові лімфатичні вузли;

- черевна стінка, поперек і сідниці — гомолатеральні пахвинні лімфатичні вузли;

- анальне кільце та шкіра навколо заднього проходу — гомолатеральні пахвинні лімфатичні вузли.

Якщо пухлини розміщені на межі різних ділянок тіла, регіонарними є лімфатичні вузли, які дренують ці суміжні зони.