Латинська Америка

а) вербування іноземних робітників, що включає такі стимули для імміграції робітників:

· надання роботи;

· порівняно високий рівень заробітної плати;

· житлові умови;

· отримання кваліфікації й освіти;

· медичне обслуговування тощо;

б) залучення приватних посередників до вербування іммігрантів;

в) видача ліцензій, які дозволяють вербувати робітників за кордоном.

8.6. Україна в світових міграційних процесах

Головними причинами еміграції населення з України:

· низький життєвий рівень населення;

· незадоволеність роботою та умовами праці;

· недостатній рівень заробітної платні;

· національні причини (виїзд на історичну батьківщину, наприклад євреїв);

· екологічні причини;

· політичні причини

7) структурна перебудова економіки і пов'язані з нею зростання

безробіття, процеси роздержавлення власності й приватизації,

які супроводжуються збільшенням мобільності капіталу, його

інтенсивним міжгалузевим і географічним переливанням;

2) нерівномірність в розміщенні продуктивних сил, суттєві

відмінності в соціально-економічних умовах життя в селі і в

місті, в різних регіонах країни;

3) різке погіршення екологічної ситуації в окремих регіонах;

4) інтенсифікація міграційних процесів на національному

ґрунті;

5) розширення зовнішньоекономічних зв'язків України, а також

лібералізація режиму виїзду громадян за кордон.

ПРИЧИНИ територіальної міграції:

1) структурна перебудова економіки і пов'язані з нею зростання

безробіття, процеси роздержавлення власності й приватизації, які супроводжуються збільшенням мобільності капіталу, його інтенсивним міжгалузевим і географічним переливанням;

2) нерівномірність в розміщенні продуктивних сил, суттєві відмінності в соціально-економічних умовах життя в селі і в місті, в різних регіонах країни;

3) різке погіршення екологічної ситуації в окремих регіонах;

4) інтенсифікація міграційних процесів на національному ґрунті;

5) розширення зовнішньоекономічних зв'язків України, а також лібералізація режиму виїзду громадян за кордон.

Україна в світових міграційних процесах

Еміграцію робочої сили з України можна поділити на етапи:

І етап — кінець XVIII ст. (1799 р.) — кінець XIX ст. (1899 p.).

Він характеризується виїздом переважно сільських мешканців із

Західних регіонів України. Населення емігрувало через

економічні труднощі. Головні напрямки еміграції: США —

більше 200 тис. осіб, Південна Америка — 300 тис. осіб.

II етап — з 1899 р. по 1914 р. Основні особливості:

· еміграція робітників, селян, інтелігенції;

· напрямок еміграції — СІЛА, Канада, Південна Америка;

· кількість емігрантів — близько 400 тис. осіб.

Еміграцію робочої сили з України можна поділити на етапи:

III етап — з 1918 р. по 1939 р. Основні особливості:

· еміграція робочої сили в основному з політичних мотивів;

· високий рівень освіти емігрантів;

· напрямок еміграції — США, Канада, Західна Європа;

· різке скорочення кількості емігрантів — близько 40 тис. осіб.

IV етап — 1945—1960 pp. Основні особливості:

· мотиви еміграції в основному політичні;

· зростання частки висококваліфікованих емігрантів;

· напрямок еміграції: США — 80 тис. осіб, Канада -- 50 тис., Західна Європа — 70 тис., Південна Америка — 120 тис., Австралія — 21 тис. осіб.

V етап — з 1960 р. по теперішній час. Основні особливості:

· виїзд кваліфікованих кадрів — " відплив інтелекту";

· напрямок еміграції: США — 52 тис. осіб (1990 p.); Західна Європа -146 тис., Ізраїль — 230 тис. осіб.

Характеризується:

1) припиненням зниження загального рівня мобільності

населення, що мало місце у 1990-х роках;

2) у 2002-2007 рр., на відміну від попереднього періоду,

щорічна чисельність осіб, які змінюють

офіційне місце проживання, стабілізувалася на

рівні близько 1, 5 млн., перш за все тенденція до

стабілізації охопила внутрідержавну міграцію,

на яку припадає основна частина міграційних

переміщень;

· зменшення інтенсивності вибуття населення за межі України при стабілізації прибуття, поступове зменшення обсягів міграційних втрат, перехід до додатного міграційного балансу у 2005 р.;

· зростання питомої ваги молоді серед мігруючих, перш за все – серед зовнішніх мігрантів;

· посилення міжрегіональних відмінностей в рівнях сальдо міграцій населення, формування групи регіонів із стабільно додатним міграційним балансом;

· багатократне зростання кількості перетинів державного кордону України іноземцями та особами без громадянства у 2004-2006 рр. порівняно з попередніми роками.

Переважають сезонні міграції

За віковими групами та країнами призначення

· Переважають чоловіки та жінки у віці 40-59 рр., одружені та заміжні

· Переважання людей з повною загальною середньою освітою (63, 5% серед чоловіків, 53, 4% серед жінок)

· Натомість серед осіб з вищою освітою 10, 1% чоловіків, 20, 1% жінок, біля 11% у середньому)

· З дозволом на проживання та роботу (30% та 34%) або тільки реєстрацію (43% та 32%)

· Найповнішою мірою правовий статус трудових мігрантів було оформлено у Чеській Республіці, Португалії та Іспанії – більше половини трудових мігрантів з України, які працювали в цих країнах, одержали дозвіл на проживання та на роботу. В Італії відповідна частка становила 31, 9%, в Угорщині, Польщі, Російській Федерації – близько 22%

· Переважають західні регіони України

· Переважають наймані працівники у сфері домогосподарств та на підприємствах

Позитивні наслідки трудової міграції для України

· сприяння інтеграції України до міжнародного ринку праці через міждержавний обмін робочою силою;

· послаблення тиску безробіття на національному ринку праці, зниження соціальної напруги у суспільстві;

· надання можливості реалізувати свої здібності за кордоном, підвищити рівень кваліфікації, познайомитись з світовим досвідом, покращити матеріальне становища, як самих емігрантів так і членів їх родин;

· надходження в Україну додаткової іноземної валюти, шляхом грошових переказів трудових емігрантів та інвестування коштів в економіку через створення спільних підприємств з іноземними засновниками;

· стимулювання до більш продуктивної діяльності українських працівників через створення конкуренції з закордонними фахівцями;

· підвищення світового рейтингу України, як демократичної, вільної та відкритої держави.

Серед негативних наслідків трудової еміграції для України можна назвати наступні:

· втрата країною най конкурентоздатнішої частини власних трудових ресурсів;

· підвищення тиску на національний ринок праці внаслідок створення іноземними громадянами конкуренції місцевій робочий силі;

· уповільнення темпів розвитку науково-технічного прогресу, в зв’язку з чисельною інтелектуальною еміграцією українських вчених за кордон;

· втрата Україною іноземної валюти, що вивозиться емігрантами в якості власних заощаджень;

· поширення випадків зловживань та ошукувань громадян приватними агентствами з працевлаштування;

· виникнення політичних та економічних претензій до нашої країни, в зв’язку з збільшенням нелегальної трудової еміграції українців;