Види валютних криз

· Локальні валютні кризи. Вражають окремі країни чи групу країн навіть при відносній стабільності світової валютної системи. Після другої світової війни періодично виникали локальні валютні кризи у Франції, Великобританії, Італії та інших країнах;

· Циклічні валютні кризи – прояв економічних криз;

· Спеціальні валютні кризи викликані іншими факторами: криза платіжного балансу, надзвичайними обставинами і т.д.

Кризи світових валютних систем

· Криза золотомонетного стандарту (Паризька валютна система) - 10 років (1913-1922),

· Генуезька валютна система – 8 років (1929-1936 рр.),

· Бреттон-Вудська валютна система – 10 років (1967-1976 рр.).

· Криза Ямайської світової валютної системи.

Особливості Генуезької світової валютної кризи (1929 – 1936 рр.)

· циклічний характер;

· структурний характер;

· велика тривалість;

· виключна глибина та гострота;

· значна нерівномірність розвитку.

Криза валютних систем

Особливості Криза Бреттон-Вудської валютної системи кризи (1967 – 1976 рр.)

· нестійкість та протиріччя економіки;

· посилення інфляції негативно вплинуло на світові ціни та конкурентну здатність фірм, заохочувало спекулятивні переміщення “гарячих” грошей;

· нестабільність платіжних балансів;

· невідповідність принципів Бреттон-Вудської валютної системи зміненому співвідношенню сил на світовій арені;

· активізація ринку євродолара;

· дезорганізуюча роль ТНК;

· наплив доларів в країни Західної Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валютних курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар.

· Франція ввела подвійний валютний ринок по прикладу Бельгії, де він функціонував з 1952 р. Країни Західної Європи стали відкрито виступати проти привілейованого стану долара в світовій валютній системі. Пошуки виходу з валютної кризи завершилися компромісною Вашингтонською угодою групи “десяти” 18 грудня 1971р.

Смітсонівська (Вашингтонська) угода (1971 р.)

· переглянуто паритети провідних валют: долар девальвовано на 7, 89%; підвищено офіційну ціну золота на 8, 57% (з 35 до 38 долара за унцію), здійснено ревальвацію ряду валют;

· пом’якшився принцип фіксованих паритетів: межі можливих відхилень курсів валют від їх фіксованих паритетів були тимчасово розширені з + 1% до + 2, 25%;

· міжнародна розрахункова грошова одиниця СПЗ, яка рішенням сесії МВФ (вересень-жовтень 1969 р.) вводилась в дію з 1 січня 1970 р., розглядалась як можлива основа валютної системи нарівні із золотом (зараз – 230 млрд.СПЗ, або 310 млрд.дол.);

· Переплетіння валютної кризи з енергетичною та світовою економічною кризами.