Б. Напряму.

2. Міжнародною колективною валютою (СПЗ, євро): торгові, кредитні і платіжні угоди в межах інтеграційних угрупувань країн.

3. Золото: використовується в міжнародних розрахунках опосередковано на ринку золота

4. Клірингові розрахунки: міжнародні платіжні угоди клірингового типу – угода між урядами двох і більше країн при обов’язковому взаємному заліку міжнародних вимог і зобов’язань.

Валютний кліринг – міжурядова угода про взаємозалік міжнародних вимог та зобов'язань.

Типи міжнародних розрахунків

Цілі валютного клірингу:

· вирівнювання платіжного балансу країни, уникаючи зменшення золотовалютних резервів;

· отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний платіжний баланс;

· безоплатне фінансування країною з активним платіжним балансом країни з негативним платіжним балансом;

· зустрічний захід на дискримінаційні дії іншої держави (наприклад, Великобританія ввела кліринг у відповідь на призупинення платежів Німеччиною британським кредиторам в 30-х рр. ХХ ст.).

Типи міжнародних розрахунків

Типи міжнародних розрахунків

· Після ІІ Світової війни міжнародні розрахунки СРСР з капіталістичними країнами будувалися, як правило, на сонові платіжних угод клірингового типу, за виключенням США, Канади, Швейцарії та деяких країн доларової зони, взаємні платежі з якими здійснювалися у вільноконвертованих валютах (переважно у дол. США).

· З 1950 по 1963 рр. РС мав з соціалістичними країнами угоди, за якими розрахунок здійснювався в клірингових рублях.

· В кліринговій угоді між СРСР та Фінляндією в якості валюти клірингу був прийнятий рубль.

Типи міжнародних розрахунків

Причини використання валютного клірингу:

· незбалансованість платіжного балансу;

· економічна та валютна криза;

· недостатньо коштів на золотовалютних резервах;

· висока інфляція;

· валютні обмеження;

· скасування золотого стандарту (30-ті рр. ХХ ст.).

Форми валютного клірингу:

1) односторонній;

2) двосторонній має найбільш широке застосування, при якому рахунки ведуться в обох країнах. При цьому застосовуються прийняті форми розрахунків (інкасо, акредитив, банківський переказ та інші), але імпортери вносять в свій банк національну валюту, а експортери в замін інвалютної виручки отримують національну валюту. Залік взаємних вимог і зобов’язань здійснюють банки, що ведуть клірингові рахунки;

Типи міжнародних розрахунків

3) багатосторонній (три і більше країн). Прикладом є Європейський платіжний союз (ЄПС), що функціонував з червня 1950 р. до грудня 1958 р. У ньому брало участь 17 країн Західної Європи. Він був створений за ініціативою і за підтримкою США, які використовували його для подолання валютних бар’єрів, що заважали проникненню американського капіталу, для розподілу допомоги за «планом Маршалла» і вторгнення долара в міжнародні розрахунки Західної Європи. Пізніше він був замінений Європейською валютною угодою, що діяла до 1972 р. В 1985 р. крупні комерційні банки створили багатосторонній кліринг для взаємного заліку вимог і зобов’язань по операціям з ЕКЮ. Банк міжнародних розрахунків (БМР) являється агентом клірингу по операціям в ЕКЮ і регулює міжбанківські розрахунки з використанням системи швидкого обміну інформацією через СВІФТ. Кліринг дозволяє щорічно здійснювати взаємні розрахунки по 1000 операцій на суму 2 млрд. ЕКЮ;

Типи міжнародних розрахунків

4) міжнародний — не створений, хоча проект його був розроблений Дж. М. Кейнсом в 1943 р — проект Міжнародного клірингового союзу (МКС). Міжнародні клірингові розрахунки передбачалися для взаємного заліку вимог і зобов’язань і міждержавного валютного регулювання. Кейнс розглядав міжнародний кліринг як засіб подолання міждержавних суперечностей.

Види валютного клірингу:

1) за обсягом операцій:

· повний: тобто кліринг на повну суму розрахунку;

· кліринг, що охоплює 95 % платіжного обороту;

· частковий, що поширюється на певні операції;

Типи міжнародних розрахунків

2) за волевиявленням сторін:

· договірні;

· примусові

3) за способом регулювання сальдо:

· з вільноконвертованим сальдо;

· з умовною конверсією;

· з неконвертованим сальдо, сальдо за якими не може бути обмінене на іноземну валюту і погашається переважно товарними поставками.

Регулювання сальдо при клірингових розрахунках здійснюється в такі строки:

· або в період дії клірингової угоди (якщо ця умова порушена, то подальші поставки призупиняються);

· або після строку дії клірингової угоди (наприклад, через шість місяців сальдо погашається товарними поставками, при порушенні цієї умови кредитор має право вимагати проплати сальдо конвертованою валютою).

Типи міжнародних розрахунків

Сальдо неконвертованого клірингу має подвійне значення:

· є регулятором товарних поставок, тому що досягнення ліміту дає право кредитору призупинити відвантаження товарів; іноді експортери стають у чергу в очікуванні, коли з’явиться вільний ліміт на кліринговому рахунку;

· визначає суму, вище якої нараховуються проценти різними засобами: на всю суму заборгованості; на суму, що перевищує ліміт: диференційовано у міру зростання; іноді застосовується ставка з прогресивною шкалою, для того щоб експортер був зацікавлений не допускати більшого боргу по клірингу.

При клірингових розрахунках виникають дві категорії валютного ризику:

· заморожування валютної виручки у разі неконвертованого клірингу;

· втрати при зміні курсу.

Типи міжнародних розрахунків

В міжнародних угодах по валютному клірингу передбачається:

1) система клірингових розрахунків та банки, уповноважені їх вести;

2) обсяг клірингу: перелік товарів та послуг, постачання яких будуть розраховуватися по клірингу;

3) валюта клірингу: валюта, в якій буде проводитися взаємозалік вимог, та визначається сальдо заборгованості;

4) обсяг технічного кредиту, в межах якого по сальдо клірингу країна-боржник не виплачує відсотків іншої країни;

5) механізм вирівнювання платежів та остаточного погашення сальдо.

Типи міжнародних розрахунків

· Коли клірингом керує центральний банк, то він може безпосередньо дебетувати і кредитувати рахунки установ, оскільки відразу ж має відомості про розміри сальдо; якщо кліринг проводить приватна організація, то центральний банк отримує інформацію про сальдо від організатора клірингу.

· Банки, які за результатами багатостороннього клірингу виявилися чистими боржниками, покривають свої зобов’язання шляхом переказу відповідної суми коштів на рахунок розрахункової палати в установі, що є агентом з розрахунків. Потім розрахункова палата сплачує отримані кошти тим банкам, які за результатами багатостороннього клірингу виявилися чистими кредиторами. У кінці розрахунків сума всіх зобов’язань учасників повинна дорівнювати нулю.

Типи міжнародних розрахунків

Якщо на рахунку якоїсь установи недостатньо коштів, то можливі два шляхи:

· якщо це незалежна установа, то вона повинна шукати кошти на грошовому ринку або звернутися за допомогою до центрального банку для отримання необхідної суми,

· якщо це філія, то звертається до скарбника материнської фірми для кредитування на необхідну суму свого місцевого рахунку, або доводиться дебетувати на цю суму центральний рахунок материнської фірми в центральному банку.

10.2. Форми міжнародних розрахунків. Види і форми акредитивів. Механізм акредитивних розрахунків

Форми міжнародних розрахунків:

І. Документарні: