Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема 1. Інтернаціоналізація економічного розвитку. Мета вивчення теми: засвоєння студентами знань про місце міжнародної економіки в системі економічних наук






Мета вивчення теми: засвоєння студентами знань про місце міжнародної економіки в системі економічних наук, структуру, предмет та суб’єкти міжнародної економіки, еволюції міжнародної економічної системи, сучасні тенденцій світогосподарських зв’язків, єдність економічного розвитку у межах усієї міжнародної економіки, місце України в системі міжнародного розподілу праці.

Основні поняття: відкрита національна економіка, глобалізація, економічне зростання, економічний розвиток, інтернаціоналізація економіки, інтернаціоналізація економічного розвитку, міжнародна економіка, міжнародна інтеграція, міжнародна конвергенція, міжнародні економічні відносини (світогосподарські зв'язки), міжнародний поділ праці, світове господарство, стійкий розвиток.

1. Інтеграція України у міжнародну економіку та актуальність вивчення міжнародних економічних відносин.

Початок нового тисячоріччя знаменується активним входженням України у світове економічне співтовариство. Активізація участі України у світовому поділі праці обумовлюється як внутрішніми, специфічними для національної економіки, так і зовнішніми, характерними для усього світового співтовариства факторами.

Насамперед, коли ми говоримо про внутрішні фактори, мова йде про отримання Україною на початку 90-х рр. національної незалежності. Національні економічні суб'єкти одержали можливість безпосередньо встановлювати зв'язки з іноземними партнерами.

Другим фактором, що має не менше значення, є перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки. Ліквідація монополії держави на зовнішньоекономічну діяльність обумовлює як можливість, так і необхідність мікроекономічним суб'єктам шукати шляхи виходу на зовнішні ринки. Якщо в умовах радянської економіки практично всі зовнішньоекономічні операції концентрувалися в Москві, як столиці, та здійснювалися або спеціалізованими зовнішньоторговельними установами або центральними галузевими експортно-імпортними організаціями, то в сучасних умовах самі підприємства-виробники товарів і послуг мають можливість виходити на зовнішні ринки. Ми відзначили внутрішні фактори, що обумовлюють актуалізацію зовнішньоекономічної діяльності, але її розвиток має також істотні міжнародні передумови.

Розвиток науково-технічного прогресу, удосконалювання транспортних систем, засобів зв'язку забезпечують можливість формування єдиного світового економічного простору. Більш інтенсивні контакти між представниками різних народів сприяють виділенню універсальних мов міжособистісного спілкування. Такою новою універсальною мовою стає мова науки й техніки. Стандартизація освіти веде до формування у світовому масштабі універсальної, зрозумілої більшості ділової культури.

Україна прагне зайняти гідне місце у світовому господарстві. Це зумовлює необхідність визначення головних орієнтирів, пріоритетів зовнішньоекономічної політики, її цілей, задач, засобів реалізації, потенційних можливостей, найбільш ефективну модель міжнародних економічних відносин.

Якими факторами зумовлюються відповіді на ці питання? Як знайти необхідний баланс, гідне місце в безмежному просторі ігор інтересів суб'єктів світового господарства? Відповідь на ці і багато інших подібних питань і покликана дати теорія міжнародної економіки.

Перехід до ринкових методів господарювання, надання економічним агентам свободи діяльності, лібералізація зовнішньоекономічних відносин значно розширили коло суб'єктів міжнародних економічних відносин. Від того наскільки швидко, квалифицированно й ефективно українські виробники скористаються новими можливостями, значною мірою залежить успіх трансформаційних перетворень, наближення часу виходу України на шлях стійкого випереджаючого розвитку. Глобалізація світового економічного простору, динамічний розвиток сучасних технологій призводять до посилення конкурентних основ господарської діяльності. Зовнішньоекономічне оточення активно впливає на стан економіки країни. Тому актуалізується потреба у відповідних знаннях не тільки в професійних дипломатів, державних чиновників, службовців зовнішньоекономічних відомств, а й у широкого кола фахівців вищої та середньої ланки підприємств - виробників. Саме від їхньої кваліфікації й наполегливості у визначальній мірі залежить успіх у просуванні вітчизняних товарів на міжнародні ринки, ефективне використання ресурсів світового господарства для забезпечення економічного розвитку.

 

Міжнародна економіка, міжнародні економічні відносини й економічний розвиток.

Забезпечення динамічного економічного розвитку перетворюється в головне завдання економічної політики держави на сучасному етапі. Однією з основних передумов успішного розвитку української економіки є її активне входження у світове господарство, систему міжнародних економічних відносин. Після десятиліть закритості, однобокої інтеграції в економіку СРСР Україна дістала можливість й постала перед необхідністю інтеграції у систему світового поділу праці.

У літературі часто зустрічаються поняття світове господарство, міжнародна економіка, світова економіка, міжнародні економічні відносини.

Що таке світове господарство? Світове господарство – по широкому визначенню – сума всіх національних господарств світу, по вузькому визначенню – сукупність тільки тих частин національних господарств, що взаємодіють із зовнішнім світом, виявляються задіяними у світових господарських зв’язках. Щоб простежити відмінність між поняттями світове господарство і міжнародна економіка слід акцентувати увагу на поняттях господарство й економіка. Господарювання – це цілеспрямована діяльність людини по відтворенню свого існування. Людина може хазяювати як на економічних принципах – економічний спосіб господарювання, так і на доекономічних, архаїчних (натуральне господарство), на постекономічних принципах (постекономічний спосіб господарювання). Відповідно, коли ми говоримо про світове господарство, ми маємо на увазі, що в рамках світової господарської системи люди можуть вести свою діяльність як на економічних, так і на до- і постекономічних принципах. Коли ми говоримо про міжнародну економіку, ми акцентуємо увагу на економічних принципах відносин між суб'єктами, що хазяюють, на міжнародному рівні. Світова економікаце сукупність «національних економічних систем», об'єднаних між собою міжнародними економічними відносинами, міжнародною економікою.

Ключовим моментом еволюції світового господарства є інтернаціоналізація виробництва і господарського життя. Під інтернаціоналізацією економіки розуміється активізація участі країни у світовому господарстві. Виділяють наступні фази інтернаціоналізації:

міжнародний поділ праці;

міжнародна економічна кооперація;

міжнародна економічна інтеграція;

глобалізація.

На початку нового тисячоріччя ми є свідками формування, у результаті поглиблення міжнародного поділу праці, світової господарської цілісності. Міжнародний поділ праці (МПП) – спеціалізація окремих країн на виробництві певних товарів і послуг у межах світової системи господарювання.

Основними формами МПП виступають міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталів (міжнародні інвестиції та міжнародний кредит, підприємницькі здібності, знання. технології), міжнародна міграція робочої сили. Формування світового ринку забезпечує механізм функціонування МПП. Світовий ринок – система відносин, що виникають із приводу обміну ресурсами, товарами послугами, інформацією, що історично склалися на основі МПП і МЕВ. Елементами світового ринку є (Рис. 1.1.):

світовий валютний ринок;

світовий ринок капіталів;

світовий ринок трудових ресурсів;

світовий ринок товарів;

світовий ринок послуг;

світовий ринок технологій;

світовий інформаційний ринок.

За рівнем відкритості національних ринків виділяють закриті, частково відкриті й вільні для міжнародного обміну ринки.

Інтеграційні процеси в сучасній світовій економіці набувають усе більш динамічний характер. Міжнародна інтеграція – утворення міжнародних інтеграційних об'єднань на рівні національних економік або окремих економічних суб'єктів із метою підвищення ефективності їхньої господарської діяльності, процес зближення і взаємопристосування національних господарських систем, в основі якого - економічний інтерес самостійних суб'єктів господарювання, міжнародний поділ праці, процеси інтернаціоналізації світової економіки.

 
 

 


Рис. 1.1. Елементи світового ринку

 

Міжнародна інтеграція впливає на прискорення трансформаційних перетворень в Україні. Інтеграція національної економіки в міжнародний економічний простір, участь у міжнародному поділі праці, спеціалізація створюють передумови для більш ефективного використання ресурсів країни. Вона становить потенційне джерело прибутків за рахунок реалізації власної продукції по більш високих цінах і придбання іноземної продукції з меншими витратами. Розширюються можливості запозичення інвестицій, іноземних технологій, як фактора росту продуктивності праці. Джерелом додаткових прибутків стає продаж ліцензій за власні науково-технічні розробки. Створюються умови для більш активного розвитку ефективних форм ринкових відносин, інститутів господарювання. У процесі зближення національних економік відбувається конвергенція, ріст економічної однорідності країн світу.

Міжнародна конвергенція - тенденція до формування єдиного, взаємозалежного, більш розвинутого й соціально-справедливого світу, що забезпечує зближення рівнів розвитку різних країн.

Вищою формою інтернаціоналізації міжнародних економічних відносин є глобалізація. Глобалізація – процес перетворення світового господарства в єдиний ринок товарів, послуг, робочої сили й капіталу на основі подолання перешкод, що існують між окремими економіками.

3. Предмет та завдання міжнародної економіки

Уже перша спроба теоретичного осмислення економічної діяльності людини – меркантилізм носила яскраво виражений міжнародний характер. Адам Сміт, будучи опонентом концепції меркантилізму, висуває теорію абсолютних переваг у міжнародній торгівлі, подальшим її розвитком стала теорія порівняльних переваг Д. Рикардо. Проблеми міжнародної торгівлі розглядаються як складова частина економічної теорії. Д. РикардоДослідження про вплив низької ціни хліба на прибуток») і Ф. БастіаКобден і Ліга») активно обґрунтовують необхідність свободи міжнародної торгівлі. Дж. Ст. Милль у «Основах політичної економії» окремі глави присвячує таким проблемам міжнародних економічних відносин як міжнародна торгівля, міжнародні цінності, гроші як товар у міжнародному обміні, вексельний курс, розподіл дорогоцінних металів по торговельному світу, вплив грошей на вексельний курс і зовнішню торгівлю, суперництво різних країн на тому самому ринку.

Поява маржиналізма, формування неокласичного напрямку економічної теорії виводить на другий план розробку теоретичних проблем міжнародних економічних відносин. Одночасно активізується інтерес до цієї теми представників російсько-української школи політичної економії. Слід зазначити роботи уродженця Києва Йосипа Михайловича Кулішера «Нариси з історії митної політики» (1903), «Дослідження з історії розвитку міжнародної торгівлі» (1905), «Основні питання міжнародної торговельної політики» (1918).

Уродженець колонії Нові Мезиничи Суражского повіту Чернігівської губернії Андрій Олексійович Ісаєв першим із вітчизняних економістів у сьомому виданні своїх «Початків політичної економії» (1904 ) уводить розділ, цілком присвячений проблемам міжнародної економіки «Вплив світового господарства на економічний побут народів». У 1910 р. з'являється його фундаментальне дослідження «Світове господарство». Автор ставить завдання «висунути головні форми економічних відносин між народами, зв'язати ряди фактів, що особливо впливають на розвиток цих відносин, і усвідомити значення світового господарства для громадського життя окремих країн». Учений-економіст досліджує розвиток світового господарства, зв'язок останнього з митною політикою, вплив колоній на розвиток метрополій та усього світового господарства, інші актуальні для свого часу проблеми міжнародних економічних відносин.

У цей же час з'являються лекції по світовій економіці «Підсумки економічного розвитку в ХIХ столітті» проф. І.В. Озерова. Теоретичні проблеми розвитку міжнародних економічних відносин закріплюються як особливий розділ економічної теорії. Завершується формування структури науки виходом «Загальної теорії зайнятості, відсотка й грошей» Дж. М. Кейнса та формуванням макроекономіки.

Міжнародна економіка одночасно розглядається як система економічних відносин і наукова дисципліна, що вивчає ці відносини. Як наукова дисципліна вона є складовою частиною економічної теорії. Якщо політична економія вивчає відносини між економічними суб’єктами з приводу виробництва, розподілу та споживання економічних благ, мікроекономіка – діяльність домогосподарств та фірм, макроекономіка – економічні відносини на рівні національної економіки, то міжнародна економіка зосереджує увагу на економічних процесах та явищах міжнародної економічної взаємодії (Рис. 1.2).

Об'єктом вивчення в курсі “Міжнародна економіка” виступають процеси та явища економічного життя суспільства на міжнародному рівні (Рис. 1.3).

 

       
   
 
Політична економія
 

 


Макроекономіка
Мікроекономіка


Рис. 1.2. Міжнародна економіка як частина економічної теорії

 
 
Міжнародні ринки


Тенденції розвитку міжнародної економіки

 
 


Рис. 1.3. Об’єкти міжнародної економіки

Міжнародні ринки та економічні відносини за змістом поділяють на:

міжнародну торгівлю товарами та послугами;

міжнародні інвестиції та міжнародний кредит;

міжнародне науково-технічне співробітництво;

валюту та валютні відносини;

міжнародну міграцію робочої сили (Рис. 1.4).

Предметом “Міжнародної економіки”, як особливої науки й навчального курсу, є відносини, що утворюються між економічними суб'єктами в процесі діяльності, що виходить за межі державних кордонів і реалізуються в різних формах міжнародного бізнесу.

До суб'єктів міжнародної економіки відносяться окремі держави та їхні об'єднання, міжнародні організації, юридичні організації та фізичні особи, діяльність яких виходить за національні границі (Рис. 1.5).

 
 

 

 


 

Рис. 1.4. Міжнародні ринки та міжнародні економічні відносини.

       
 
   
Фізичні особи

 


 

               
   
 
 
Інтеграційні угруповання держав
 
Міжнародні організації
 
Юридичні організації
 
 

 

 


Рис. 1.5. Суб’єкти міжнародної економіки

У табл. Д. 1 Додатку наведено основні економічні показники провідних суб’єктів світового господарства та України.

Відповідно рівневі світового господарства в змісті міжнародної економіки та її структурних елементів можна виділити рівень відносин між окремими країнами й наднаціональний (регіональний і транснаціональний) рівень.

У залежності від рівня розвитку МЕВ виділяють:

1. Міжнародні економічні контакти – найпростіша форма разових економічних зв'язків, що носять епізодичний характер й здійснюються на основі разових угод.

2. Міжнародна економічна взаємодія - стійкі зв'язки між економічні суб'єктами різних країн, що ґрунтуються на довгострокових економічних угодах.

3. Міжнародне економічне співробітництво – довгострокові кооперативні зв'язки в торговельної, виробничій та науково-технічній сфері.

4. Міжнародна економічна інтеграція – вищий рівень розвитку МЭО, що ґрунтується на взаємопереплетінні економік різних країн, проведенні взаємної економічної політики як у відношенні країн-членів інтеграційного союзу, так і по відношенню до третіх країн.

Основним завданням «Міжнародної економіки» є вивчення закономірностей функціонування й розвитку в міжнародному масштабі ринкової системи організації господарського життя. Якісне його вирішення вимагає розробки теоретичної та методологічної бази, інструментарію досліджень. На цій основі міжнародна економіка досліджує:

- закономірності формування сукупного попиту та пропозиції на економічні блага на міжнародному рівні;

- тенденції розвитку міжнародних ринків сировини, товарів та послуг, капіталу, валюти, робочої сили та технологій;

- вплив процесів глобалізації на формування національних економік та світової господарської системи в цілому;

- можливості та інструментарій регулювання цих процесів.

Вивчення курсу МЕВ націлює студентів на:

ознайомлення з понятійним апаратом, використовуваним у практиці МЕВ;

ознайомлення студентів із міжнародним економічним середовищем;

формування розуміння сутності МЕВ, форм, принципів і законів їхнього розвитку;

визначення закономірностей інтеграційних процесів у сучасному світі;

формування навичок аналізу стану розвитку світогосподарських процесів, формування вмінь наукового прогнозування їхнього розвитку.

Відповідно, в межах міжнародної економіки можна виділити теоретичні (теорії міжнародної економіки) та практичні (зовнішньоекономічна діяльність); такі, що досліджують об’єкти (грошово-кредитна система зарубіжних країн) та суб’єкти (світова економіка, економіка окремих країн, міжнародні комерційні та некомерційні організації) міжнародної економіки як на макро- (міжнародна економічна діяльність України) так і на мікроекономічному (управління ЗЕД підприємства) рівні, спеціальні галузеві та суміжні економічні дисципліни (міжнародний маркетинг; економічна дипломатія) (Табл. 1.1).

 

Інтернаціоналізація як чинник розвитку. Історія та теорія.

Розвиток міжнародних економічних відносин докорінно змінив характер формування людської цивілізації. До епохи Великих географічних відкриттів окремі континенти, географічні регіони, і навіть країни жили відособленим господарським життям. Світова господарська система складалася протягом сторіч, цей процес продовжується і зараз, збагачуючись новими формами міжнародного співробітництва. Світова господарська система набуває глобальні риси, перетворюючись у всесвітню економічну цілісність. Розглянемо основні етапи формування світової господарської системи.

Перший етап. Вихідною формою міжнародного співробітництва була міжнародна торгівля. Її виникнення можна віднести до часу формування перших держав. Однак у цей час були відсутні як технічні, так і економічні передумови набуття нею комплексного, системного, всеохоплюючого змісту. Вона мала спорадичний, випадковий характер. Державні утворення в цей період становили замкнуту, націлену на самозабезпечення господарську систему.

Таблиця 1.1


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.016 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал