Нові та новітні теорії міжнародної торгівлі

Класичні та неокласичні теорії міжнародної торгівлі не враховують відмінностей країн за їх виробничою спеціалізацією. Сучасні дослідження які враховують фактор розміру країн, допомагають пояснити у якому обсязі та якого типу продукція буде залучена у міжнародну торгівлю.

Теорія розміру країни – через те, що країни з більшою територією зазвичай мають різноманітніші кліматичні умов та природні ресурси, вони загалом ближчі до економічної самодостатності ніж малі за розміром країни, і тому:

1. Великі країни порівняно з малими експортують та імпортують меншу кількість товарів

2. Великі країни на відміну від малих мають різноманітніші ресурси

3. Великі країни порівняно з малими мають вищі транспортні витрати в міжнародній торгівлі

4. Великі країни на відміну від малих зазвичай можуть здійснювати великосерійне виробництво

Теорія специфічних факторів виробництва – в основі міжнародної торгівлі лежить різниця у відносних цінах на товари які виникають в результаті різної забезпеченості країн специфічними факторами виробництва причому фактори специфічні для експортного сектору розвиваються а фактори специфічні для сектору що конкурує з імпортом скорочуються.

Теорема Самуельсона-Джонса – в результаті міжнародної торгівлі збільшується доходи власників факторів специфічних для експортних галузей, і скорочуються доходи власників факторів специфічних для галузей що конкурують з імпортом.

Теорема Стопера-Самуельсона – міжнародна торгівля веде до зростання ціни фактора який відносно більш інтенсивно використовується для виробництва товару ціна якого зростає і зменшення ціни фактора який інтенсивніше використовується для виробництва товару ціна якого падає.

Теорема Рибчинського – зростаюча пропозиція одного із факторів виробництва призводить до непропорційно більшого процентного зростання виробництва і доходів в тій галузі для якої цей фактор використовується інтенсивніше і до скорочення виробництва і доходів галузі в якій цей фактор використовується відносно менш інтенсивно.

На сучасному етапі розвитку міжнародної економіки важливе значення для пояснення напрямків міжнародної торгівлі мають неотехнологічні теорії:

1. Теорія технологічного розриву М.Познера (торгівля між країнами спричинена технологічними змінами які відбуваються в одній із галузей в країні яка бере участь у міжнародній торгівлі; країна в якій вперше з’явилися нові технології набуває порівняльної переваги у виробництві традиційних товарів з меншими витратами; якщо ж країна першою відкрила новий товар, то на протязі певного періоду часу вона володіє монополією на ринку даного товару і забезпечує як внутрішнє споживання та і зовнішній попит)

2. Теорія ефекту масштабу Кемпа (в якості фактора міжнародної спеціалізації країн виступає економія витрат на одиницю продукції яка виникає при збільшення масштабів виробництва до оптимальних розмірів) і недосконалої конкуренції П.Кругмана (модель торгівлі в рамках монополістичної конкуренції виходить з того, що міжнародна торгівля збільшує розміри ринків збуту; тобто сукупний ринок виявляється більшим ніж проста сума ринків країн, кількість фірм а відповідно і різноманітність товарів які вони виготовляють зростають а ціна одиниці товару знижується)

3. Теорія життєвого циклу Р.Вернона стверджує, що деякі види товарів проходять цикл з 4 етапів (впровадження, зростання, зрілість та занепад) а виробництво цих товарів переміщується із країни в країну в залежності від стану життєвого циклу товару. Якщо в якійсь країні наступає стан зрілості і країна насичена якимось товаром то в іншій країні в цей час може відбуватися лише впровадження даного товару.

4. Теорія інтрасекторної торгівлі Балласа – міжнародна торгівля між країнами характеризується обміном диференційованої продукції однієї галузі, що спричинено: різницею у смаках споживачів, ефектом масштабу, транспортними витратами, сезонними різницями та попитом що перетинається (у відповідності з теорією шведського економіста С.Ліндера країни експортують ті промислові товари для яких існує ємний внутрішній ринок; оскільки споживачі в країнах з приблизно однаковим рівнем доходу мають схожі смаки, то кожній країні легше експортувати ті товари у виробництві та торгівлі якими на внутрішньому ринку накопичений великий досвід)

5. Теорія конкурентної переваги країни М.Портера яка стверджує, що конкурентоспроможність країни в міжнародній торгівлі визначається взаємодією та взаємозв’язком чотирьох компонентів:

· факторні умови, тобто ті конкретні фактори виробництва які необхідні для успішної конкуренції в даній галузі

· умови попиту на товари і послуги тобто який попит на внутрішньому ринку на продукції і послуги, що пропонуються даною галуззю.

· стратегія фірм даної фірми, їх структура та суперництво, тобто які умови в країні що визначають те як створюється фірми, як ними керують, і який характер конкуренції на внутрішньому ринку.

· характер споріднених та підтримуючих галузей які існують в даній країні, тобто наявність чи відсутність в країні споріднених або підтримуючих галузей які конкурентноспроможні на світовому ринку.

ТЕМА 4. СУЧАСНА МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ ТОВАРАМИ

Суть та показники міжнародної торгівлі. Форми міжнародної торгівлі товарами. Міжнародна торгівля послугами. Методи організації міжнародної торгівлі. Торгове посередництво у міжнародній економіці

Суть та показники міжнародної торгівлі.

Товари імпорту складаються з товарів реального імпорту та субститутів – тих вітчизняних товарів, якими при бажанні можна замінити іноземні.

Основними показниками за допомогою яких можна охарактеризувати стан зовнішньої торгівлі є – обсяг зовнішньої торгівлі, динаміка експорту та імпорту; товарна структура зовнішньої торгівлі; географічна структура.

Обсяг світової торгівлі визначається у натуральних та вартісних показниках. Вартісні показники переважно розраховуються у національній валюті. Для вартісної оцінки експорту більшість країн використовує базу цін FOB (продавець зобов’язаний доставити товар у порт відвантаження і завантажити його на борт судна). Для оцінки імпорту найчастіше використовують базу цін CIF (продавець зобов’язаний за свій рахунок зафрахтувати судно, вантажити товар і страхувати від ризиків). Фізичний обсяг світової торгівлі оцінюється у вагових одиницях (тоннах, кілограмах, фунтах) або у специфічних одиницях вимірювання (барелях, бушелях, мішках).

Зміна обсягів торгівлі характеризується динамікою зовнішньоторговельного обороту. Зовнішньоторговельний оборот – це сума експорту та імпорту країна за певний період часу. Різниця між сукупним експортом та імпортом протягом певного періоду становить сальдо торгового балансу, яке є активним якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, і пасивним – коли ситуація протилежна.

Структура міжнародної торгівлі зазвичай розглядається з точки зору її географічного розподілу (географічна структура) і товарного наповнення (товарна структура).

Географічна структура міжнародної торгівлі являє собою розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, які виділяються:

¨ за територіальною ознакою (міжнародна торгівля країн, що належать до однієї частини світу (Африка, Пд. Америка, Європа), або до укрупненої групи країн (індустріальні країни, країни, що розвиваються));

¨ за організаційною ознакою (міжнародна торгівля між країнами, які належать до окремих інтеграційних об’єднань (ЄС, СНД, НАФТА), або між країнами, які виділяються в окрему групу за тим чи іншим аналітичним критерієм (країни –експортери, країни – чисті боржники).

Товарна структура міжнародної торгівлі – розподіл торговельних потоків за товарними групами (сировинні товари; напівфабрикати; готові вироби; готові промислові товари короткострокового користування, призначені для промисловості (строк придатності до 1 року); готові вироби довготривалого користування; споживчі товари (нехарчові) нетривалого використання; товари довготривалого використання).

Форми міжнародної торгівлі товарами

1. Традиційна торгівля – торгівля між суб’єктами різних національних економік за традиційними правилами, тобто за формулою: товар-відповідні гроші, залежно від попиту і пропозиції. Традиційна торгівля може відбуватися готовою продукцією та продукцією у розібраному вигляді. Готова продукція призначається для кінцевого споживання, цим вона відрізняється від сировини, напівфабрикатів, а також комплектуючих. Експорт продукції в розібраному вигляді використовується для підвищення її конкурентоспроможності на зовнішніх ринках і отримання постачальниками додаткового прибутку в порівнянні з продажем готової продукції.

На ввіз продукції в розібраному вигляді встановлюється невисоке мито, тому що:

1. Організація збирання продукції сприяє розвитку національної промисловості і підвищує використання робочої сили в середині країни;

2. Наявність конкуренції іноземних постачальників сприяє НТП в країні-імпортері.

2. Торгівля продукцією у рамках кооперації – це спосіб реалізації продукції між суб’єктами міжнародної виробничої кооперації яка здійснюється, як правило за трансфертними цінами у пільговому режимі.

3. Зустрічна торгівля – зовнішньоторговельні операції при здійсненні яких в документах (угодах або контрактах) фіксуються тверді зобов’язання експортерів та імпортерів здійснити повний або частково збалансований обмін товарами, в останньому випадку різниця у вартості покривається грошовими платежами.

Види зустрічної торгівлі:

1). Угоди на основі натурального обміну – бартер – найбільш традиційний різновид зустрічної торгівлі, який має вигляд без валютного, але оціненого обміну товарами. Вартісна оцінка товарів здійснюється для забезпечення еквівалентного обміну.

2). Комерційні угоди які передбачають різну участь продавця у реалізації товарів:

а). Компенсаційні угоди – угоди, за якими продавець погоджується отримати оплату частково або повністю у вигляді поставок будь-яких товарів покупця. Як правило ці угоди оформляються одним контрактом. Вони нагадують бартерні угоди але мають деякі суттєві відмінності:

· кожен партнер виставляє рахунок на свої поставки у грошовій формі

· експортер може доручити виконання своїх зобов’язань по зустрічному імпорту другій стороні. При такій формі угоди можна отримати виручку одночасно.

б). Зустрічні закупки (зустрічні поставки) – експортер зобов’язується закупити або влаштувати закупку третьою стороною товарів імпортера на суму яка дорівнює певному наперед обумовленому проценту від його власних поставок.

в). Авансові закупки – першочергові та зустрічні поставки ніби міняються місцями, тобто сторона яка зацікавлена у продажі своїх товарів певному покупцю спочатку купляє будь-які товари або послуги у нього.

г). Угоди про “оффсет” – експортер погоджується закупити в країні імпортера товари на суму, яка складає певну частку від суми експортної поставки, причому така частка найчастіше перевищує 100%.

д). Угоди типу “світч” – експортер продає свої зобов’язання по зустрічній поставці третій стороні, як правило спеціалізованій торговій фірмі.

е). Викуп застарілої продукції - тобто зарахування залишкової вартості товарів, які викупляються по ціні нових.

3). Зустрічні поставки як складова частина промислового співробітництва

а). Компенсаційні поставки – експортер постачає обладнання на умовах кредиту, причому оплата кредитів повинна відбуватися після отримання виручки від зустрічних поставок продукції. Валютна виручка від експортної частини продукції цих підприємств є джерелом погашення кредиту.

б). Операції з давальницькою сировиною передбачають переробку закордонної сировини чи відходів із наступними розрахунками продуктів їхньої переробки. Вони виправдані тоді коли є величезні запаси сировини, відходів, відсутні або недостатні потужності для їх переробки.

4. Міжнародна біржова торгівля

Біржова торгівля – організаційна форма міжнародної оптової торгівлі масовими товарами що мають стійкі та чіткі якісні параметри яка здійснюється у вигляді систематичних міжнародних операцій з купівлі-продажу цінних паперів, золота, валюти. Біржі бувають:

¨ приватні (монопольне право на здійснення біржових операцій мають лише члени бірж);

¨ публічні (брати участь у торгах мають всі бажаючі).

До товарів, які традиційно є об’єктом біржової торгівлі, відносять:

¨ продукти рослинного походження (зерно, олійні культури, цукор, кава, какао, чай, прянощі, бавовна, апельсиновий сік, каучук, і т.п.);

¨ продукти тваринного походження (худоба, м’ясо, бройлери, жир, шкіра, шерсть, шовк – сирець, рибне борошно);

¨ енергетичні та мастильні матеріали, а також хімікати (нафта, бензин, мастило, пропан, кокс, ацетон, спирт, каустична сода та інші);

¨ метали, а також вироби та напівфабрикати вироблені з них.

На товарних біржах проводять операції з реальним товаром та ф’ючерсні операції (операції спекулятивного характеру (строкові)).

Операції з реальним товаром становлять невелику частину обороту бірж і поділяються на:

1. Операції “спот” – операції з товаром, який знаходиться на складі біржі або готовий до відправки у виробника. Якщо товар знаходиться на складі біржі, предметом купівлі – продажу є варант. Після укладання контракту на товар і виконання покупцем зобов’язань по ньому варант передається покупцю, який може отримати товар зі складу;

2. Операції ”форвард”. Строкові угоди, які мають реальний характер, називаються форвардними і передбачають поставку товару у пізніші терміни ніж по спотових операціях. Як правило, ціна форвардної угоди відрізняється від ціни “спот”. Якщо ціна форварда більша від ціни спот, то різниця називається “контанго”. Якщо ціна форварда менша від ціни спот (це трапляється і випадках дефіциту товару з негайною поставкою), то різницю називають “ беквардейшин ”.

3. Операції спекулятивного характеру полягають у продажі товарів брокерам, причому брокер не просто виступає посередником, а отримує право власності на товар, який в майбутньому буде поставлено, і може перепродати це право власності іншому покупцю за вищою (нижчою) ціною. Різниця між ціною ф’ючерсної угоди і ціною реалізації угоди спот – це прибуток (збиток) ф’ючерсної операції. Таким чином, ф’ючерсна угода (та ін. спекулятивного характеру) не передбачає наявності реального товару, а прибуток отримується внаслідок гри на різниці цін.

Якщо між датою підписання першої угоди і датою укладання другої біржова ціна впаде, брокер отримує збитки. Частково від цієї операції брокер може захиститися, уклавши угоду “ хеджування ”, суть якої полягає в одночасному укладенні дійсної (на реальний товар) і зворотної до неї ф’ючерсної (спекулятивної) угоди.

5. Міжнародна аукціонна торгівля – це спосіб міжнародного продажу окремих партій товару або окремих предметів що по черзі виставляються для огляду і вважаються тому з присутніх покупців, котрий запропонував найвищу ціну.

Специфіка товарів які реалізуються на міжнародних аукціонах:

¨ на торгах продаються товари зі строго індивідуальними характеристиками (предмети мистецтва, антикваріат, ювелірні вироби, коштовності).

¨ товар може продаватись великими партіями значної вартості (хутро, жива риба, певні породи худоби, предмети індивідуального, ручного виробництва).

Торги на аукціонах проводяться із зниженням ціни, або з підвищенням ціни.

На аукціоні із зниженнями ціни (“голландський аукціон”) аукціоніст знижує ціну на заздалегідь встановлені знижки. Товар купляє особа, яка перша скаже “так”. На аукціоні із підвищенням ціни навпаки.

Етапи проведення аукціону:

1. розсилаються оголошення про предмет, час, місце аукціону;

2. комітет – організатор отриманий товар сортує по лотах. 1 лот (одиниця виміру кількості товару) може містити від однієї до кількох десятків чи сотень одиниць товару. Товар повинен бути однаковим за якістю;

3. видається каталог лотів з їх описом, де може встановлюватись початкова ціна. Каталог розсилається учасникам торгу або роздається перед проведенням торгу.

В залежності від способу проведення аукціони поділяються на гласні (аукціоніст називає кожну наступні вищу ціну) і негласні (покупці подають аукціоністу наперед встановлені знаки про згоду підняти ціну на величину надбавки).

6. Міжнародні тендери (міжнародні торги) – змагальна форма закупівлі при якій покупець оголошує конкурс для продавців з різних країн на товар чи послугу які б відповідали певним техніко-економічним характеристикам.

В сучасній міжнародній торгівлі використовуються наступні види торгів:

· відкриті (публічні) тендери – це торги, в яких беруть участь усі бажаючі фірми

· закриті тендери – торги, в яких беруть участь тільки найвідоміші на світовому ринку постачальники і підрядники.

· одиничні тендери – торги, про проведення яких оголошуються тільки одній фірми (або невеликій групі фірм, як правило, по черзі) про котру достеменно відомо що вона зможе виконати термінове чи таємне замовлення.

7. Міжнародні ярмарки – спосіб реалізації товарів фірмами з різних країн, що представляє собою великий, періодично діючий і відкритий ринок, який проводиться в одних і тих же місцях, у визначену пору року і в встановлений термін.

8. Міжнародні виставки – це демонстрація досягнень області виробництва науки і техніки однієї або декількох країн на території іншої країни з метою зацікавлення суб’єктів місцевої економіки до підписання протоколів про наміри торгувати або навіть до укладання торговельних угод.