Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Матеріальною основою регулювання платіжного балансу служать.
1. Державна власність, в тому числі офіційні золотовалютні резерви. 2. Зростання частки (до 40-50%) національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет. 3. Безпосередня участь держави у міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів, кредитора, гаранта, позичальника. 4. Регламентація зовнішньоекономічних операцій з допомогою нормативних актів і органів державного контролю. При регулюванні платіжного балансу виникає проблема: - які країни (ті що мають активне сальдо чи ті. що мають дефіцит) повинні вживати заходи по його вирівнюванню. Країнами з дефіцитом платіжного балансу, як правило, застосовуються наступні заходи з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів, обмеження вивозу капіталу. Дефляційна політика. Політика направлена на скорочення внутрішнього попиту, включає обмеження бюджетних видатків переважно на громадські цілі, заморожування цін і заробітної плати. Одним із основних її інструментів служать фінансові грошово-кредитні заходи: - зменшення бюджетного дефіциту; - зміни облікової ставки центрального банку (дисконтна політика); - кредитні обмеження; - встановлення меж росту грошової маси. Девальвація. Зниження курсу національної валюти направлено на стимулювання експорту і стримування імпорту товарів. Щоправда, роблячи дорожчим імпорт, девальвація може призвести до зростання витрат виробництва вітчизняних товарів, до підвищення цін в країні і втрату отриманих з її допомогою конкурентних переваг на зовнішніх ринках. Валютні обмеження. Блокування валютної виручки експортерів, ліцензування продажу іноземної валюти імпортером, сконцентрування валютних операцій в уповноважених банках, які направлені на усунення дефіциту платіжного балансу шляхом обмеження експорту капіталу і стимулювання його припливу, стримування імпорту товарів. Фінансова і грошово-кредитна політика. Для зменшення дефіциту платіжного балансу використовуються: · бюджетні субсидії експортерам; · підвищення імпортного мита; · відміна податків з процентів, що виплачуються іноземним власникам цінних паперів з метою припливу капіталу в країну; · грошово-кредитна політика, особливо облікова політика і таргетування грошової маси. Спеціальні заходи державного впливу на платіжний баланс в ході формування його основних статей ( торгового балансу; " невидимих" операцій; руху капіталу).
Фактори, що впливають на платіжний баланс.
|