Суть, передумови та цілі економічної інтеграції.

Першопочатково теорія міжнародної економіки розглядала економічну інтеграцію як торгівельну політику, що полягає у дискримінаційному зменшенні або ліквідації торгових бар’єрів лише для країн, що об’єдналися.

Але, оскільки міжнародна торгівля у ІІ-й половині ХХ ст. була доповнена ще й рухом фактів виробництва, економічну інтеграцію слід розглянути як процес економічної взаємодії країн, який приводить до зближення господарських механізмів і приймає форму міжнародних(міждержавних) угод і узгоджено регулюється міждержавними органами.

Процеси економічної інтеграції призводять до розвитку економічного регіоналізму, коли країни об’єднуються між собою, створюючи в межах свого угрупування сприятливіші умови торгівлі та руху факторів виробництва. Економічний регіоналізм в цілому не розглядається як негативне явище, але може мати неоднозначні наслідки.

Передумови економічної інтеграції:

1. Близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються.

2. Географічна близькість країн, що інтегруються, наявність (у більшості випадків) спільного кордону та історичних зв’язків.

3. Спільність економічних та ін. проблем, що стоять перед країнами.

4. Демонстраційний ефект. В країнах, що створили інтеграційне об’єднання, здебільшого відбуваються позитивні економічні зрушення, прискорюється економічне зростання, підвищується добробут, що заохочує ін. країни до вступу в це об’єднання або до створення економічного інтеграційного угрупування.

5. Ефект “доміно”. Країни, що залишилися за межами інтеграційного об’єднання, здебільшого потерпають від відхилення торгівлі, скорочення економічних контактів з країнами, що утворили об’єднання, змушені налагоджувати нові економічні зв’язки. Це спонукає їх до вступу у інтеграційне об’єднання, навіть якщо першопочатково вони не були зацікавлені в цьому.

Численні інтеграційні об’єднання ставлять перед собою подібні цілі. Основні з них:

1. Використання переваг економіки масштабу. Економіка масштабу – це розвиток виробництва, при якому зростання витрат факторів на одиницю продукції призводить до зростання виробництва на більшу величину, ніж одиниця. При зростанні обсягів виробництва, змінні витрати збільшуються, а постійні залишаються ті самі, отже, в цілому, витрати зростають повільніше, ніж обсяги випуску продукції. Розширення ринку, скорочення трансакційних витрат дозволяє залучати прямі іноземні інвестиції, стимулювати створення компаній з іноземним капіталом і т. д.

2. Створення сприятливого зовнішньополітичного клімату. Наприклад, одним з результатів створення ЄС було примирення двох історичних ворогів – Франції та Німеччини.

3. Вирішення завдань торгової політики. Регіональна інтеграція нерідко розглядається як спосіб укріпити переговорні позиції країн – учасників в рамках багатосторонніх торговельних переговорів у ВТО, оскільки узгоджені виступи членів інтеграційного угрупування мають більшу вагу, ніж голоси окремих країн. Крім того, торгівля в межах регіонального блоку є набагато стабільнішою, ніж та, що закріплена торговельними угодами.

4. Сприяння структурній перебудові економіки. Якщо менш розвинута країна приєднується до угрупування розвинутих країн, це розглядається як важливий канал передачі ринкового досвіду, гарантія незмінності економічного курсу і т. д.

5. Підтримка молодих галузей національної промисловості. Часто інтеграційне об’єднання забезпечує протекціоністську підтримку виробникам країн-учасниць цього економічного блоку.