Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Противопожежне водопостачання ⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3
Під протипожежним розуміється таке водопостачання, яке крім задоволення господарсько-питних та виробничих потреб повністю забезпечує подачу води в будь-який час доби в кількості, необхідній для гасіння пожежі, як зовні, так і всередині будівель і споруд. Системи протипожежного водопостачання бувають природними та штучними. До природних джерел протипожежного водопостачання відносяться водойми, ставки, річки, озера, моря, мають упорядковані під'їзди для забору води пожежними насосами. До штучних джерел протипожежного водопостачання відносяться водопровід, а також мережа пожежних водойм і резервуарів. Протипожежне водопостачання може бути здійснено від водопроводу, об'єднаного з господарсько-питним і виробничим водопроводом, або від самостійного протипожежного водопроводу, якщо об'єднання його з водопроводом іншого призначення економічно недоцільно. Існують певні норми витрати води на зовнішнє та внутрішнє пожежогасіння, які враховуються при проектуванні, будівництві та реконструкції промислових підприємств. Протипожежні водопроводи в залежності від розташування поділяють на зовнішні і внутрішні, а за величиною напору - на водопроводи низького і високого тиску. У водопроводі низького тиску натиск, необхідний для гасіння пожежі, створюється пересувними пожежними насосами, що подають воду від гідрантів до місця пожежі. Вибір водопроводу низького або високого тиску обумовлюється техніко-економічним розрахунком. Для розподілу води по території машинобудівного підприємства влаштовують зовнішню водопровідну мережу. Вона повинна надійно і безперебійно в необхідних кількостях і під достатнім тиском подавати воду до найвіддаленіших і високо розташованим точок водорозбору. Зовнішні водопровідні мережі поділяють на кільцеві й розгалужені (або тупикові). При кільцевій схемі труби утворюють замкнену систему, завдяки чому вода по трубах може циркулювати в усіх напрямках. Кільцеві мережі застосовують, як правило, для протипожежного водопостачання великих машинобудівних підприємств, а тупикові для невеликих підприємств. На мережі на відстані один від одного не далі 100 м встановлюють пожежні гідранти, службовці для відбору води при гасінні пожеж. Внутрішній протипожежний водогін призначений для гасіння місцевих осередків горіння на початку його виникнення до прибуття пожежної частини. Він складається з водопровідних мереж з системою стояків, на яких встановлюють внутрішні пожежні крани. Стояки прокладають в загальнодоступних місцях, як правило, в сходових клітках або поблизу них. Мережа внутрішнього протипожежного водопроводу в будівлях, як правило, повинна бути замкнутою, тобто кільцевої, що одержує живлення від зовнішньої водопровідної мережі.
89. Системи протидимного захисту, пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, засоби зв’язку Система протидимного захисту - комплекс технічних засобів, призначений для примусового видалення летких продуктів згоряння (зокрема диму) з приміщень та шляхів евакуації будинків і споруд у разі пожежі, спонукальною системою якого є пожежна сигналіза ія. Протидимний захист будівель - комплекс об'ємно-планувальних і інженерно-технічних рішень, головною метою якого є запобігання (при пожежі) задимленню шляхів евакуації з приміщень і будівель. Це дозволяє зменшити вірогідність загибелі людей при їх евакуації з будівлі, скоротити матеріальні втрати, зробити безпечніше і ефективніше роботу пожежників по виявленню і ліквідації вогнища пожежі. Система протидимного захисту залежно від об'ємно-планувального рішення і поверховості будівлі може включати і себе: Система пожежної сигналізації призначена для своєчасного виявлення місця загоряння й формування керуючих сигналів для систем оповіщення про пожежу й автоматичне пожежогасіння. Пожежна сигналізація - це сукупність технічних засобів для виявлення пожежі та оповіщення про місце її виникнення. Пожежна сигналізація включає в себе пожежні сповіщувачі, приймально-контрольні прилади, лінії зв'язку та джерела живлення. Пожежні сповіщувачі перетворюють прояви пожежі (тепло, світло полум'я, дим) в електричний сигнал, який по лініях зв'язку надходить до контрольно-приймального приладу. Контрольно-приймальний прилад здійснює приймання інформації від пожежних сповіщувачів, виробляє сигнал про виникнення пожежі чи несправності, передає цей сигнал на пульт централізованого пожежного спостереження, включає систему оповіщення людей про пожежу та видає команди на інші пристрої (наприклад, включає автоматичні установки пожежогасіння чи димовидалення). Пожежні сповіщувачі - це пристрої для формування сигналу про пожежу. Вони бувають ручні, тобто з ручним способом приведення в дію, та автоматичн і, які самі реагують на явища, характерні для горіння (тепло, дим, світло). " Реакцією" сповіщувачів є електричний сигнал, який подається на контрольно-приймальний прилад і далі на пульт централізованого спостерігання пожежної охорони. За адресою, де спрацювала пожежна сигналізація, виїздять пожежні підрозділи. Залежно від явищ, на які реагують автоматичні сповіщувачі, вони поділяються на теплові, димові та полум'я. Теплові пожежні сповіщувачі реагують на певне значення температури або швидкість її наростання. Димові пожежні сповіщувачі реагують на аерозольні продукти горіння (з таких продуктів складається дим). Пожежний сповіщувач полум'я реагує на електромагнітне випромінювання полум'я. Приймально-контрольні прилади призначені для приймання інформації від пожежних сповіщувачів, вироблення сигналу про виникнення пожежі чи несправності установки пожежної сигналізації, подальшої його передачі (наприклад, у пожежну охорону), видачі команд на інші пристрої (наприклад, на органи керування системою автоматичного пожежогасіння для приведення її в дію). Для масового оповіщення людей про пожежу використовують звукові пожежні оповіщувачі. Дуже ефективними з погляду своєчасного оповіщення людей і забезпечення їх евакуації під час пожежі є централізовані системи мовного оповіщення, за допомогою яких, зокрема, можна транслювати необхідні текстові повідомлення.
90.Забезпечення безпечної евакуації персоналу Захист людей у разі пожежі є найважливішим завданням всієї системи протипожежного захисту. Вимушений процес руху людей з метою рятування називається евакуацією. Евакуація людей із будівель та споруд здійснюється через евакуаційні виходи. Шляхом евакуації є безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу. Евакуаційний вихід — це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення. Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть із приміщень: · першого поверху безпосередньо назовні або через вестибуль, коридор, сходову клітку; · будь-якого поверху, крім першого у коридор, що веде на внутрішню сходову клітку або сходову клітку, що має вихід безпосередньо назовні або через вестибюль, відокремлений від прилеглих коридорів перегородками із дверима; · у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене виходами. Із приміщень, розташованих на другому та більш високих поверхах (висотою не більше 30 м) допускається передбачати евакуаційний (запасний) вихід на зовнішні сталеві сходи. Кількість евакуаційних виходів із приміщень та з кожного поверху будівель потрібно приймати не менше двох. Евакуаційні виходи повинні розташовуватись розосереджено. Ширина шляхів евакуації в світлі повинна бути не менша 1 м, висота проходу — не менша 2 м. Улаштування гвинтових сходів на шляхах евакуації не допускається. Між маршами сходів необхідно передбачати горизонтальний зазор не менше 50 мм. Двері на шляху евакуації повинні відкриватися за напрямком виходу з приміщення. Улаштування розсувних та в’їзних дверей на шляхах евакуації не допускається. Мінімальна ширина дверей на шляхах евакуації повинна бути 0, 8 м. + інструктаж та навчання персоналу. З цією розробляють плани евакуації з будівель та місць з масовим перебуванням людей. План евакуації складається з двох частин: графічної і текстової. Графічна частина являє собою план поверху або приміщення, на який нанесено пронумеровані евакуаційні шляхи і виходи з маршрутами руху. Маршрути руху до основних евакуаційних виходів зображуються суцільними лініями зі стрілками зеленого кольору, маршрути до запасних виходів – пунктирними зеленими лініями зі стрілками. Окрім маршруту руху на плані позначаються місця розташування засобів оповіщення та пожежогасіння. Дуже важливо для безпеки людей створити протидимний захист приміщень і особливо шляхів евакуації. Протидимний захист забезпечується обмеженням розповсюдження продуктів горіння по будівлях та приміщеннях, ізоляцією можливих місць виникнення пожежі, примусовим видаленням диму.
91.Попередження пожеж та вибухів Задачі і загальні міри пожежної профілактики: Пожежна профілактика являє собою єдиний комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на попередження і локалізацію пожеж і вибухів. До цих заходів відносяться: -Міри пожежної безпеки, що передбачаються при проектуванні і будівництві підприємств. -Міри пожежної безпеки, прийняті при проведенні технологічного процесу, тобто в період експлуатації підприємства. Основними і найбільш частими причинами загорянь, пожеж і вибухів на підприємствах є - порушення елементарних правил пожежної безпеки; - порушення режиму технологічних процесів; несправність електроустаткування, електромереж і порушення електротехнічних правил; - самозаймання, статична електрика, грозові розряди й інші причини. Загальними заходами для забезпечення пожежної безпеки є: -заміна небезпечних технологічних операцій менш небезпечними; -ізольоване розташування небезпечних технологічних установок і устаткування (у будинках і на відкритому повітрі); -зменшення кількості у виробничих приміщеннях займистих і вибухонебезпечних речовин; -запобігання можливості утворення пальних сумішей в апаратах, газопроводах, вентиляційних системах і ін.; -механізація, автоматизація і безперервність (потоковість) виробництва; -герметизація устаткування, місць; -запобігання можливості появи в небезпечних місцях джерела запалювання; запобігання поширенню пожеж і вибухів.
92.Організація рятувальних та інших невідкладних робіт Сутність рятувальних та інших невідкладних робіт – це усунення безпосередньої загрози життю та здоров’ю людей, відновлення життєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення матеріальних збитків. Рятувальні та інші невідкладні роботи включають також усунення пошкоджень, які заважають проведенню рятувальних робіт, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. РІНР поділяють на рятувальні роботи і невідкладні роботи. До рятувальних робіт відносяться: · розвідка маршруту руху сил, визначення обсягу та ступеня руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження зараженої хмари чи пожежі; · локалізація та гасіння пожеж на маршруті руху сил та ділянках робіт; · визначення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека; · визначення потрібного угрупування сил і засобів запобігання і локалізації небезпеки; · пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених та палаючих будинків, із загазованих та задимлених приміщень; · розкриття завалених захисних споруд та рятування з них людей; · надання потерпілим першої допомоги та евакуація їх (при необхідності) у лікувальні заклади; · санітарна обробка уражених; · знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, територій, споруд, а також техніки; · соціально-психологічна реабілітація населення. До невідкладних робіт відносяться: · прокладання колонних шляхів та улаштування проїздів (проходів) у за валах та на зараженій території;. · локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових і технологічних мережах; · ремонт та тимчасове відновлення роботи комунально-енергетичних систем і мереж зв’язку для забезпечення рятувальних робіт; · зміцнення або руйнування конструкцій, які загрожують обвалом і безпечному веденню робіт; Рятувальні та інші невідкладні роботи здійснюються у три етапи. На першому етапі вирішуються завдання: · щодо екстреного захисту населення (оповіщення про небезпеку;, використання засобів захисту); · з запобігання-розвитку чи зменшення впливу наслідків; · з підготовки до виконання РІНР. На другому етапі проводяться: · пошук потерпілих; · витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, пошкоджених транспортних засобів; · евакуація людей із-зони лиха, аварії, осередку ураження; · надання медичної допомоги; · санітарна обробка людей; · знезараження одягу, майна, техніки, території; · проведення інших невідкладних робіт, ЩО сприяють і забезпечують здійснення рятувальних робіт. На третьому етапі вирішуються завдання щодо забезпечення життєдіяльності населення у районах, які потерпіли від наслідків НС: · відновлення чи будівництво житла; · відновлення енерго-, тепло-, водо-, газопостачання, ліній зв'язку; · організація медичного обслуговування; · забезпечення продовольством і предметами першої необхідності; · знезараження харчів, води, фуражу, техніки, майна, території; · соціально-психологічна реабілітація; · відшкодування збитків; · знезараження майна, території, техніки.
93. Залучення аварійно-рятувальних служб до ліквідації надзвичайних ситуацій аварійно-рятувальна служба - сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт; Залучення аварійно-рятувальних служб до ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється: · згідно з планами реагування на надзвичайні ситуації на об'єктах і територіях, що ними обслуговуються; · згідно з планами взаємодії у разі виникнення надзвичайної ситуації на інших об'єктах і територіях; Залучення аварійно-рятувальних служб до ліквідації надзвичайних ситуацій за межами території України здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України на підставі міжнародних договорів України. Аварійно-рятувальні служби під час ліквідації надзвичайних ситуацій повинні забезпечити: · оперативне визначення обстановки, що склалася внаслідок надзвичайної ситуації, зони ураження об'єкта чи території і основних напрямів дій, пов'язаних з ліквідацією надзвичайної ситуації; · вжиття термінових заходів для пошуку і рятування людей на уражених об'єктах та територіях і подання невідкладної медичної та іншої допомоги потерпілим; · визначення небезпечних факторів та додержання особовим складом вимог правил безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт; · створення необхідних умов для підтримання працездатності особового складу; · зосередження в зоні надзвичайної ситуації необхідних сил, засобів, резервів та своєчасне введення їх у дію за призначенням; · оперативне усунення ускладнень, що виникають під час ліквідації надзвичайних ситуацій; · координацію дій своїх аварійно-рятувальних формувань.
|