Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сегментація ринку праці за різними критеріями






За структурою ринку праці розрізняють його зовнішній та внутрішній види. Зовнішній ринок охоплює відносини з приводу наймання працівників відповідної професії та спеціальності продавцями і покупцями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі. Внутрішній ринок передбачає рух кадрів всередині підприємства, переміщення з однієї посади на іншу по горизонталі чи по вертикалі. По горизонталі − з переведенням на інше робоче місце без змін у кваліфікації, без підвищення в посаді. По вертикалі − переведенням на інше робоче місце з підвищенням у посаді або на роботу, що потребує вищої кваліфікації. Зовнішній і внутрішній ринки тісно пов’язані. У країнах з розвинутою економікою може переважати як один, так і інший ринок праці. Так, в США переважає зовнішній ринок праці, в Японії − добре організований внутрішній ринок праці.

В залежності від умов функціонування виділяють відкритий і прихований ринки праці. Відкритий ринок праці − організована, офіційна частина ринку праці, що включає все працездатне населення, що стабільно працює або перебуває на обліку в державних та недержавних службах зайнятості, випускники державної служби професійного навчання, безробітні, що намагаються влаштуватися на роботу через прямі контакти з підприємствами. До прихованого ринку праці належать працюючі працівники, що мають велику ймовірність опинитися без роботи з причини зниження темпів розвитку виробництва, його конверсії, ліквідації колишніх економічних і виробничих взаємозв’язків.

В залежності від співвідношення кількості продавців і покупців на ринку праці виділяють

такі його види:

- обопільна монополія (один покупець, один продавець);

- обмежена олігополія (один покупець, декілька продавців);

- монопсонія (один покупець, багато продавців);

- обмежена монополія (декілька покупців, один продавець);

- обопільна олігополія (декілька покупців, декілька продавців);

- олігопсонія (декілька покупців, багато продавців);

- монополія (багато покупців, один продавець);

- олігополія (багато покупців, декілька продавців);

- обопільна поліполія (багато покупців, багато продавців).

Залежно від того, які склалися стосунки між найманими працівниками і роботодавцями, в який спосіб регулюються ці відносини, ринок праці може бути жорстким або гнучким.

Залежно від соціального підходу виділяють ринки: робочих кадрів; спеціалістів і менеджерів.

Залежно від співвідношення попиту і пропозиції робочої сили виділяють працедефіцитні, праценадлишкові та збалансовані ринки праці.

Крім класифікації ринків праці, в економічній літературі виділяються підходи до його сегментації. Основними відмінами між класифікаційним та сегментаційним підходами на ринку праці є наступні: 1) класифікація ґрунтується на виявленні дії певного фактора, сегментація - на виявленні комплексного впливу багатьох факторів на ринок праці; 2) класифікація відображає процес диференціації ринку праці за певною ознакою, сегментація зосереджується на модифікаціях основних елементів суті ринку праці, відбиваючи дію як внутрішніх, так і зовнішніх факторів; 3) класифікація є методом вивчення та аналізу ринку праці, сегментація є складовою стратегії регулювання ринку праці.

Сегментація ринку праці − це поділ робочих місць і працівників за об’єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами. Найбільш поширеною та усталеною в світовій економічній науці є сегментація ринку праці на первинний і вторинний.

Первинний ринок праці − це ринок якісних робочих місць, що характеризується такими ознаками: стабільна зайнятість і надійність стану працівника; високий рівень заробітної плати; наявність службової кар’єри з чітко вираженими можливостями професійного росту; використання у виробництві прогресивних технологій, які вимагають високої кваліфікації працівників; наявність сильних профспілок.

Вторинний ринок праці характеризується такими ознаками: висока плинність кадрів; низький рівень заробітної плати; практично відсутня система просування по службових сходинках; використання примітивних технологій; відсутність профспілок.

Представники первинного і вторинного ринків праці відрізняються формою організації праці. До первинного ринку відносяться підприємці, особи, зайняті висококваліфікованою і висо кооплачуваною працею, що мають високий рівень загальної і спеціальної підготовки, стабільні гарантії зайнятості, перспективи кар’єрного росту. В змісті праці переважають творчі та управлінські функції. До вторинного ринку праці відносяться малокваліфіковані, сезонні робітники, соціально вразливі групи населення, працюючі неповний робочий день, які мають низькі доходи.

Особливістю сегментації сучасного ринку праці є те, що для нього, на думку професора Петрової І.Л., характерною є не дво-секторна, а «троїста» модель сегментації, із приблизно однаковими за чисельністю секторами формальної, неформальної зайнятості та їх суміщення. Вчений виділяє сім його основних сегментів за наступними системоутворюючими показниками: рівень використання робочого часу (повний та неповний робочий час, їх співвідношення в межах певного сегменту); співвідношення попиту і пропозиції на послуги праці представників даного сегменту (виділено три ситуації: попит перевищує пропозицію; пропозиція перевищує попит; ринок праці збалансований); рівень доходів зайнятих в певному сегменті. За результатами досліджень Петрової І.Л. сегментаційна модель ринку праці в українській економіці включає три сектори економіки, що охоплюють сім сегментів. Перший сектор утворюють зайняті в офіційній (формальній) економіці, які об’єднуються в чотири сегменти:

Підприємці, менеджери, представники дефіцитних професій, пов’язаних з обслуговуванням ринку: дилери, брокери, ріелтери, аудитори, працівники банків, страхових та кредитних установ.

Висококваліфіковані спеціалісти з професій, які користуються попитом в сучасному виробництві: працівники підприємств, що не потерпають від спаду виробництва, що здійснюють його техніко-організаційну реконструкцію; представники невиробничої сфери з високим попитом на послуги праці (юристи, консультанти, репетитори, викладачі приватних закладів).

Представники професій різної кваліфікації, різного освітнього рівня, які внаслідок економічної, організаційної, структурної перебудови виявились надлишковими: весь контингент прихованого безробіття; представники держсектору сфери послуг, що не мають достатнього фінансування.

Працівники, які в силу різних обставин не можуть знайти стабільне місце роботи - маргінальні групи населення: звільнені військовослужбовці; випускники шкіл, технікумів; жінки, що перебували вдома по догляду за дитиною; пенсіонери; особи з фізичними вадами; безробітні.

Другий сектор включає зайнятих одночасно в офіційній та неофіційній (на засадах вторинної зайнятості) економіці. Це п’ятий сегмент ринку праці, що складається з двох категорій:

Працівники, які в силу неможливості існування на доходи тільки від офіційної зайнятості, підробляють в неофіційній сфері;

Працівники, які використовують свої посади в офіційній економіці для одержання нелегальних доходів та привілей.

Третій сектор зайняті в неофіційній економіці. Включає два сегменти:

Зайняті доходним нелегальним бізнесом переважно кримінального характеру.

Представники різних видів само зайнятості населення - від вирощування продукції на продаж до валютних махінацій та «челночного» бізнесу.

Для розвинутих країн характерні дещо інші підходи до сегментації ринку праці. Так, в західній літературі також представлені підходи до сегментації, одним із яких є підхід Г.Стендінга, який виділяє п’ять сегментів ринку праці:

Нечисленний, але стабільний сегмент висококваліфікованих керівних працівників із високим соціальним статусом.

Кадрові робітники і службовці, які конкурують між собою на ринку праці, але мають гарантії зайнятості.

Робітники фізичної праці, які внаслідок структурної перебудови потерпають від спаду виробництва.

Робітники трудоємних галузей з низькою продуктивністю, професії яких надлишкові на ринку праці.

Найбільш вразливі категорії працівників: молодь, особи по­хилого віку, особи з фізичними і розумовими вадами, хронічно безробітні (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Характеристика сегментів західних ринків праці відповідно до критеріїв Г. Стендінга

Сегмент Спосіб включення робочої сили в процес праці Спосіб координації праці Спосіб оцінки праці
  Стабільна зайнятість, захист від внутрішньої та зовнішньої конкуренції Висока частка управлінських функцій, творчий підхід, ініціативність в процесі діяльності. Умови праці на рівні світових стандартів Високий рівень оплати праці. зростання доходів випереджає рівень інфляції. Висока гарантія доходу, в якому враховані додаткові виплати та бонуси
  Стабільна зайнятість. Значна конкуренція на ринку праці. Захист від масового безробіття Координація на основі універсальних ринкових механізмів. Конкурентно-здатність на основі високого професіоналізму Заробітна плата зростає темпами, співвідносними з темпами інфляції
  Зайнятість нестабільна, можливість структурного безробіття Професі’ї і кваліфікації поступово зникають з ринку внаслідок структурних зрушень. Перкваліфікація працівників Рівень заробітної плати знижується. Профспілки захищають його
  Зайнятість нестабільна, загроза безробіття Скорочення попиту на дані професії має привести до скорочення їх пропозиції. Підищення ефективності працевикористання шляхом зниження трудоємності, модернізації, автоматизації трудових процесів Низька заробітна плата, низький рівень соціального захисту
  Ускладнений вхід на внутрішній ринок праці. Нестабільна, часто неповна, тимчасова зайнятість Необхідність пошуку роботи, допомога в працевлаштуванні, організація суспільних робіт Низькі доходи, які поєднуються з державними пільгами

 

Ще одним проявом сегментації ринку праці є його поділ на внутрішній і зовнішній по відношенню до підприємства. Основний кадровий склад персоналу підприємства утворює внутрішній ринок праці. Працівники, що можуть бути залученими до роботи на підприємстві зі сторони, є зовнішнім ринком.

 

Питання для обговорення

1. Сутність і місце ринку праці в економічній системі.

2. Кількісний та якісний, статичний та динамічний, об’єктивний та суб’єктивний підходи до вивчення явищ та понять на ринку праці.

3. Умови виникнення та ефективність функціонування ринку праці.

4. Типи, форми і різновиди ринку праці.

5. Теоретичні основи вчення про ринок праці.

6. Елементи і функції ринку праці.

7. Сегментація ринку праці.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал