Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Збирання електродвигуна
|
|
Після перевірки усіх частин електродвигуна та усунення усіх виявлених дифектів виконується його збирання. Послідовність роботи і прийоми збирання електродвигуна аналогічні тим, які використовуються під час його розбирання, але навпаки. Ротор вводиться в статор, встановлюються та закріплюються підшипникові щити з перевіркою їх щільності посадки у заточки. Для здійснення посадки допускаються удари свинцевої болванки по периметру щита.
При збиранні електродвигуна проводиться ряд перевірок правильності виконаних робіт і дотримання умов, необхідних для нормальної роботи електродвигуна. Перевіряється легкість обертання ротора; туге обертання ротора вказує на перекіс підшипників або підшипникових щитів, на тертя ротора об статор або вентилятора об корпус, на наявність постороніх предметів в електродвигуні.
Після закінчення збирання електродвигуна та закриття підшипників додатково робиться перевірка на відсутність перекосів і заклинення вала, які можуть мати місце при неправльній затяжці кришок підшипників.
На вал зібраного електродвигуна робиться насадка шківа, півмуфти або шестерні. Насаджування виконується вручну ударами молотка або кувалди по торцю втулки шківа через алюмінієму або мідну прокладку. Для насадки шкивів, півмуфт і т.д може бути використано винтове приладдя, діючи аналогічно з`ємнику. На електродвигунах невеликої потужності насадка шківа виконується при вертикальному положені двигуна.
У всіх випадках при насадці на вал шківа, півмуфти і т.д. застосовуються міри, попереджуючи пошкодження підшипників. Вал електродвигуна надійно підпирають с протилежної сторони.
2.3 Установка електродвигунів
Електродвигун доставлений до місця встановлення із завода-виробника, або із складу, де він зберігався до мантажа, або із майстерні після ревізії, установлюється на підготовлену підставу. В якості підставки для електродвигунів застосовують залежно від умов: литі чавунні або сталеві плити, зварні металеві рами, кронштейни, салазки і т.д.
Плити, рами чи салазки вивіряються по осям і в горизонтальній площині та закріплюються на бетонних фундаментах, прекриттях і т.п. за допомогою фундаментних болтів які закладаються в пророблені отвори. Ці отвори зазвичай залишають при бетонуванні фундаментів, закладаючи завчасно у відповідних месцях дерев`янні пробки.
Отрвори невеликої глибини можуть бути також пробиті в готовиг бетонних основах за допомогою електро та пневмомолотків, оснащених високопродуктивними інструментами з накінечниками із твердих сплавів.
Отвори для закріплення електродвигуна в плиті або рамі зазвичай виконуються на заводі-виробника, який постачає спільну плиту чи раму для електродвигуна та механизму що приводиться. У випадку якщо отвори для електродвигуна відсутні, на місці монтажу проводиться розмітка основи та свердління отворів.
Для виконання цих робіт визначаються монтажно-установчі розміри встановлюваного електродвигуна, а саме: відстань між вертикальною осью двигуна і торчем вала L6+L7 або торцем насадженої півмуфти, відстань між торцями півмуфт на валах електродвигуна і приводимого їм механізму, відстань між отворами у лапах вздовж осі електродвигуна С2+С2, відстань між отворами у лапах в перпендикулярному напрямі С+С. Крім того, повинна бути заміряна висота валу (висота осі) на механізмі і висота осі електродвигуна h. В результаті цих останніх двох замірів попередньо визначається товщина підкладок під лапи двигуна. Для зручності центрування електродвигуна товщина прокладок повинна передбачуватися в межах 2-5 мм.
Електрична машина групи 1М1 (ГОСТ 2.304—81)
Електрична машина групи 1М2 (ГОСТ 2.304—81)
Електрична машина групи 1М3 (ГОСТ 4541—70)
Електрична машина групи 1М4
Під`йом електродвигунів на фундаменти виконується кранами, талями, лебідками та іншими механізмами. Під`йом електродвигунів вагою до 80 кг при відсутності механізмів може проводитися вручну із застосуванням настилів та інших пристосувань.
Встановлений на підставу електродвигун центрується попередньо із грубою підгонкою по осям і в горизонтальній площині. Остаточна вивірка виконується при спряженні валів.
2.4 Центрування електродвигунів
Електродвигун, встановлений на опорну конструкцію, центрується відносно валу обертального йому механізму. Способи центрування бувають різними в залежності від типу передачі. Від точності вивірки залежить надійність роботи електродвигуна і головним чином його підшипників.
Ремінна передача
При ремінної і клиноремінної (тексропної) передачах необхідною умовою правильної роботи електродвигуна з наведенним їм обертальним механізмом являється дотримання паралельності їх валу, а також співпадіння середніх ліній (по ширині) шківів, так як по-інакшому ремінь буде зіскакувати.
Вивірка робиться при відстанях між центрами валів до 1, 5 м і при однаковій ширині шківів за допомогою стальної вівирної лінійки. Лінійка прикладається до торців шкивів і робиться підгонка електродвигуна або механізма з таким розрахунком, щоб лінійка торкалася обох шківів у чотирьох точках.
При відстані між осями валів більш 1, 5 м, а також у випадку відсутності вивірної лінійки відповідної довжини вивірка електродвигуна з механізмом виконується за допомогою струни. Вивірка валів може виконуватися і за допомогою тонкого шнурка, що натягується від одного шківа до другого.
Вивірку електродвигуна і машини із шківами різної ширини, роблять за умови однакової відстані від середніх ліній обох шкивів до струни, шнурка або вивірної лінійки. Вивіренний електродвигун повинен бути надійно закріпленний болтами з подальшою перевіркою точності вивірки, котра при закріпленні електродвигуна може бути ненавмисно порушена.
Безпосереднє з`єднання муфтами.
Центрування двигуна з механізмом необхідна для досягнення такого взаємного положення валів двигуна і механізма, при якому величини зазорів між напівмуфтами будуть рівні.
Це досягається шляхом переміщення двигуна на невеликі відстані в горизонтальній та вертикальній площинах.
Перед центруванням робиться перевірка міцності посадки півмуфт на вали шляхом обстукування півмуфт при одночасному обмацувані рукою стику півмуфти із валом.
Центрування проводиться у два етапи: спочатку попередній – за допомогою лінійки чи стального кутника, а потім остаточна – по центрувальним скобам.
Попереднє центрування здійснюється шляхом перевірки відсутності просвіту між ребром приложеної лінійки (сталевого кутника) і утворюючі обидві півмуфти. Така перевірка виконується в чотирьох місцях: верху, внизу, справа та зліва
Центруючі скоби: а - центрувальні скоби для центрування по втулкам напівмуфт; б - для центрування по ободів напівмуфт; 1, 3 - скоби; 2 - болти для вимірювання зазорів; 4 - кріпильні болти; 5 - хомут; 6 – риски
Остаточна вивірка електродвигуна з механізмом виконується шляхом замірів радіальних (по колу) і осьових (по торцю) зазорів між напівмуфтами. Для вимірювання застосовуються центруючі скоби різних конструкцій які укріплюють на напівфувтах або валах.
Центруючі скоби встановлюють один проти одного при співпадінні маркувальних поміток (рисок) на напівмуфтах, проставленних при спаренній обробці останніх на станку.
За допомогою гвинтів встановлюються зазори по округлості і торцю в межах 1-2 мм, при цьому перевіряється відсутність зачіпання скоб один за одного при провертанні валів на 360 ° одночасно в одному напрямі. Для вимірювання зазорів по округлості і торцю обидва вала одночасно провертають від початкового верхнього положення на 90, 180 і 270 ° та виконують заміри щупом при кожному із цих положень: пластинки щупа заводяться з легким зусиллям, однаковими при всіх замірах. Для контролю правильності вимірювань вали після замірів зазорів у чотирьох точках знову встановлюють у первісне положення (0 °) і роблять контрольний замір. Результати вимірювань заносять до кругової діаграми.
Центрування осей за допомогою кругової діаграмми:
а - положення напівмуфт, при якому заміряють зазори між центрувальними скобами, б - кругова діаграма.
Повна точність співпадіння осей валів буде досягнута, коли буде дотримана рівність: a1 + a3 =a2+a4; b1+b3=b2+b4.
Точність центрування визначається співставленням заміряних зазорів у протилежних центруючих скоб; різності величин цих зазорів (a1 - a3; b1 - b3 і a2 - a4; b2 - b4) допускаються в залежності від типу муфти не вище наступних:
Для поперечно-свертних (жорстких) муфт: 0, 03 – 0, 04 мм
Для пружних (пальцевих) муфт: 0, 08 – 0, 12 мм
Для зубчастих муфт: 0, 12 – 0, 15 мм
В кожному випадку при центруванні звертається увага на те, щоб кількість окремих прокладок під лапами електродвигунів була якомога меньше; тонкі прокладки товщиною 0, 5 -0, 8 мм застосовують не більше 3-4 шт. Якщо по вимогам центровки їх виявляється більше, то їх замінюють загальною прокладкою більшої товщини. Велика кількість прокладок, і тим більше із тонких листів, не забезпечує надійного закріплення електродвигуна і може викликати порушення центрування; воно також представляє незручність при послідуючих ремонтах і центруваннях під час експлуатації.
2.5 Підключення електродвигунів до мережі
Підведенні до електродвигуна провода або кабелі очищаються від ізоляції та підєднуються до виводних кінців або до контактів у клемнику. Електродвигуни деяких типів мають коробки для закріплення та вводу кабелів, сталевих труб, металорукавів та ін.
Підключення вибухозахищенних електродвигунів проводом проводом або кабелем із гумовою ізоляцією, а також з паперовою ізоляцією при перерізі до 25 мм2 виконується шляхом безпосереднього вводу кабеля або проводу у ввідну коробку. У випадку підключення кабеля із паперовою ізоляцією перерізом понад 25 мм2 перед електродвигуном встановлюється спеціальна перехідна коробка, в якій виконується обробка кабеля (очищення від ізоляції), і додатково ізольовані жили кабелю заходять у ввідну коробку через з`єднувальний патрубок із сталевої труби. При перерізі кабелю понад 70 мм2 у вказаній спеціальній коробці здійснюється перехід на ізольованний провід.
Провода та кабелі з однодротяними струмопровідними жилами приєднуються до контактних гвинтів ввідної коробки електродвигунів безпосередньо зігнутими на кінцях жили кільцем, а провода і кабелі із баготодротяними жилами оснащуються накінечниками, закріпленних на жилах опресовуванням або пайкою.
Кріплення накінечників і жил провода до гвинтів ввідної коробки виконується за допомогою двох гайок і шайби, що поставляються заводом-виробником. Перед підключенням провідників перевіряється надійність кріплення контактних гвинтів та правельність установки перемичок, вмикаючих обмотки електродвигуна у зірку або трикутник в залежності від номінальної напруги електродвигуна та мережі.
При підключенні провідників до виводів багатошвидкісних двигунів необхідно звертати особливу увагу на правельність схеми.
У електродвигунах які не оснащенні гвинтовими контактними затискачами, підєднання виконується шляхом з`єднання накінечників вивідних кінців і підходящих проводів або кабелів.
Довжина болта береться із розрахунку виходу 2-3 нитки різьби після з`єднання контакту; зайва довжина заважає надійному виконанню ізоляції місця з`єднання. Болтові з`єднання ізолюються стрічкою із лакотканини шириною 15-20 мм, намоткою у 2-3 шару з 30-50% прекриттям витків. Поверх ізоляції із лакотканини накладається 1-2 шари ізоляційної стрічки. Для ізолювання місць з`єднань може бути застосована полівінілхлоридна (ПВХ) стрічка, намотка якою виконується в 3-4 шари, також з 30-50 % перекриттям витків. Ізольовані з`єднання з ціллю більшої надійності закріплюються загальним бандажем із шпагату з віддаленням фаз однієї від одної на 5-7 мм і повздожнім зміщенням місця середньої фази на 20-30 мм.
Виконані з`єднання вивідних кінців обмотки електродвигуна з живлячими проводами або кабелями закриваються кришкою ввідної коробки або кожухом таким чином, щоб було виключено випадкове доторкання до незахищенних, хоча ізольованих, провідників а також потрапляння води та сторонніх предметів у них.
2.6 Пускова апаратура та її монтаж
Для керування електродвигунами – включення, відключення, зміна напряму обертання і регулювання швидкості обертання, а також для захисту використовуються пускорегулюючі та захисні апарати. Заводами-виробниками виготовляються пускорегулюючі та захисні апарати різної конструкції, виконання та призначення.
Пускачі
Для керування асинхронними електродвигунами невеликої потужності досить широко застосовуюють пускачі неавтоматичної дії (ручні).
Пускачі конструктивно виконуються у вигляді рубильників або вимикачів інших виконань, які разом із запобіжниками поміщені у металеві або пластмасові кожухи.
Магнітні пускачі та контактори також здійснюють пуск, зупинку та зміну напряму руху обертання електродвигуна. Магнітний пускач у нормальному виконанні складається із слідуючих основних частин: трьохполюсного контактора, вмикаючого електромагніта, двох теплових реле і блокувальних контактів. Всі ці частини розміщуються у пластмасовому або металевому кожусі. Керування пускачем виконується кнопковими станціями, які мають кнопки «пуск» і «стоп».
В пускачів реверсивних, дозволяючих змінити напрям обертання електродвигуна, мається не один, а два контактора та кнопкові станції з трьома кнопками: «вперед», «назад» і «стоп». 
Схема пуску асинхронного двигуна з можливістю змінювати напрям руху обертання (схема реверсивного пуску)
Монтаж пускорегулюючої апаратури
Пускачі встановлюються безпосередньо на стіні або на спеціальних конструкціях, а також на станинах механізмів, які приводяться в рух завдяки електродвигуну. Місце встановлення пускача обирається за умови зручності та безпечності керування ним. Висота від підлоги до рукоядки пускача або до кнопкової станції керування приймається залежно мід місцевих умов.
Пускачі перед монтажем оглядають, перевіряють справність деталей і надійність контактних з`єднувань, а також вимірюють величину опору ізоляції струмопровідних частин по відношеню до корпусу і між фазами. Вимірювання виконується мегаомметром на 500 в. Величина опору ізоляції у пускачів повинна бути не меньше 1 Мом. Якщо опір ізоляції меньше вказаної величини, то приймаються міри по її покращення шляхом сушіння, покриття лаком та ін. Пускові апарати повинні бути встановленні вертикально і надійно закріпленні.
Захист електродвигунів
Під час пуску і роботи електродвигуна, можуть трапитися ненормальні явища, небезпечні для електродвигуна. До них належать: коротке замикання у обмотках електродвигуна, перевантаження приводимого в рух механізму, механічні неполадки електродвигуна і т.д.
При коротких замиканнях в обмотках, вивідних кінцях і живлячому кабелі електродвигун повинен бути вимкнутий миттєво. Для цих цілей у асинхронних двигунах потужністю до 100 кВт часто застосовують запобіжники з плавкими вставками.