Дерев’яна церква в селі Город.

Гуцульський архітектурний стиль відзначається самобутністю та високою естетичністю. Гуцульські церкви, " ґражди", які можна зустріти мало не в кожному селі парку, відомі в усьому світі своєю витонченістю та гармонійністю.

Рис.19. Дерев’яна церква в селі Город.

Однак в 2004 році виникла судова тяганина через те, що чотири села на Косівщині протестують проти створення національного природного парку " Гуцульщина". Вони пропонували заповідник створити високо у горах. Працівники парку переконані, що народ підбурюють зацікавлені підприємці, які можуть залишитися без лісу. Вперше про необхідність створення парку науковці заговорили ще 10 років тому. Відповідний указ Президент підписав у травні 2002 року. Загалом в заповідну зону потрапляють понад 32 тисячі гектарів, і тільки з приводу семи з половиною гектарів виникла суперечка.

Гуцул споконвіку годувався з лісу - збирав гриби-ягоди, рубав дрова. Тепер робить це з острахом – боїться, щоб його не покарали: мовляв, зазіхає на дари природи. Гуцули проти створення національного парку, бо звикли бездумно брати у природи, - твердять науковці.

У горах через масове вирубування за останні роки сталося з десяток зсувів, у тому числі і в житловій зоні. Поступово вироджуються унікальні довколишні ліси. Проблеми зі створенням парку " Гуцульщина" виникли ще на стадії оформлення державного акту на землю. Чотири сільради відмовилися визначити межі населених пунктів, а, відтак, віддати прилеглі ліси. Виявилося, що досі жодне село на Косівщині не має офіційно визначених меж. Фактично, гуцули будувалися, де хотіли. І тепер чиясь хата може опинитися у заповідній зоні. Селяни, зі свого боку, впевнені, що створення парку не обійшлося без фальсифікацій з боку організаторів заповідника.

20 травня 2005 року голова Івано-Франківської облдержадміністрації Роман Ткач протокольним дорученням наказав " вивчити доцільність існування національного природного парку " Гуцульщина".

Парк має унікальні природні ландшафти та своєрідну геологічну будову: на його території знаходиться близько 60 геологічних та гідрологічних пам'яток природи. Рослинний та тваринний світ парку різноманітні, низка видів, що мешкають тут, занесені до Червоної книги України. Серед них - арніка гірська, астранція велика, шафран Гейфелів, пізньоцвіт осінній, билинець довгорогий, гніздівка звичайна, плямиста саламандра й ін. Територія парку богата на історичні події, завдяки чому парк має велику культурну та історичну цінність.

Загальна площа парку, 32.271 гектарів, складає близько 36% території району (90.000 га). З них парку у постійне користування надано 7.606 га (8, 5% площі району), а 24.665 га включені до нього без вилучення у землекористувачів.

Доручення Івано-Франківського губернатора щодо " доцільності існування національного парку" (фактично - щодо можливості його ліквідації) було ініційоване листом голови Косівської райдержадміністрації М. Цьока та голови райради І. Стецика. Пан Цьок, до речі, місцевий лідер Руху й голова районного осередку " Зеленого Світу".

Причин для невдоволення парком у місцевої влади може бути багато: через те, що парк обмежує та контролює використання природних ресурсів на " їх" території. Але одна з них лежить на самій поверхні. Майже одразу ж після створення парку лісники почали скаржитися, що парк не дає розвиватися лісовому господарству, через що в районі зростає безробіття. Ось цитата з однієї типових статей з цього приводу:

" В кінці 2002 року створено новий національний парк " Гуцульщина" в Косівському районі Івано-Франківської області. Тепер в районі 53% території - заповідні. В той же час 56 різних фірм (крім держлісгоспу) подали в районі заявки на лісосічний фонд. Через заповідний статус лісів головного користування в районі практично немає, тому не дивно, що за перше півріччя 2003 року обсяги виробництва тут знизились на 72, 2%".

Слід прояснити, що територія, надана власне парку насправді невелика - усього 7.606 га (а заповідна зона, в якій заборонені рубки лісу, взагалі є лише часткою від цієї площі!). На іншій, включеній до нього території, парк, фактично, може лише контролювати діяльність землекористувачів. Тут заборонені рубки головного користування, при яких " під пеньки" вирубуються великі ділянки лісу, інші рубки дозволені. Таке обмеження і не подобається лісникам.

Ну, а щодо робочих місць у лісництвах, яких парк " лишив" місцеве населення, то при нинішньому " перерубі" Карпат, лісникам варто сподіватися на їх збільшення, поки рубки головного користування не доберуть ділянки, що ще лишилися. До речі, " розвиток рекреаційної індустрії", задля якої, у тому числі, створювався парк, в недалекому майбутньому має збільшити зайнятість населення. І вирішити цю проблему без зведення лісів.

У 2004 році у " Гуцульщини" був конфлікт із " Нашою Україною" - на той час опозиційним блоком (до якого входив і Рух), зараз - пропрезидентським. Справа у тому, що до парку відноситься частина Говерли. Найвищу гору України традиційно відвідували маси людей, які лишали після себе купи сміття.

В серпні 2004 року тодішній губернатор Івано-Франківщини М. Вишиванюк указав екологічній прокуратурі перевірити стан гори. У розпорядженні голови облдержадміністрації, йшлося, зокрема, про засмічення Говерли після масових акцій " Нашої України".

Івано-франківський обласний штаб " Нашої України" ці закиди спростовував: " Я рекомендую керівництву Національного парку та ОДА, які зобов'язані контролювати законність на території області, щоб вони більше звернули увагу на більш суттєві екологічні причини, а не те, що люди пішки ходять на Говерлу. І не треба обмежувати їхні права" - сказав голова штабу З. Шкутяк.

Івано-франківський природоохоронний прокурор стверджував, що стан Говерли - задовільний. Масові сходження на Говерлу заборонив, дозволив її відвідувати не більше ніж 300 особам за 6 годин.

Але, які б там не були справжні причині спроб скасування парку, через " недоцільність існування" вони незаконні. Бо, згідно, статті 54 Закону України " Про природно-заповідний фонд України", зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться на підставі клопотання, яке має містити в тому числі й характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів [2].

Список використаної літератури

1. pzf.menr.gov.ua/гуцульщина-нпп.html

2. osvita.ua/vnz/reports/geograf/26345/

3.