Спільні та відмінні риси кіно і телебачення; ефект телевізійної присутності

Кінематограф і телебачення – екранні видовища, яких поєднує спільна форма існування – розкриття дійсності за допомогою драматургічної побудови окремих елементів звукозорового комплексу, що утворюється за допомогою технічних засобів фіксації звуку і зображення.

У телебачення і кіно практично однакова система зображальних і звукових виражальних засобів і звукозорового монтажу. Кадр, ракурс, рух, тональність, грим, костюм, шуми, музика, слово і т.ін. – застосування кожного з цих виражальних засобів у кіномистецтві й телебаченні має однаковий зміст.

І телебачення, і кіно здатні здійснювати необмежену кількість повторів окремих екранних творів і корегуються тільки особливостями умов колективного в кіно та індивідуального – на телебаченні, перегляду.

Багато спільного і в системі функціональних обов´ язків працівників кіно і телебачення.

Однак є між ними і принципові розбіжності. Головним і визначальним серед них є умови екранного сприйняття. Природа сприйняття кінематографічних творів у всій повноті їх емоційного впливу на глядача – суто колективна.

Як наслідок, твори кіномистецтва звертаються до обмеженої колективної аудиторії і їх головним завданням є емоційний, образний вплив на глядача, так само, як і пізнання дійсності через систему художніх образів.

Навпаки, телевізійний перегляд – психологічно завжди глибоко індивідуалізований, але й слугує інструментом одномоментного впливу на мільйони людей. Телебачення почалося як технологія прямої трансляції реальних подій у час їх звершення. Ця особливість, що викликає великий ступінь глядачевої довіри до правдивості подій, наклала відбиток і на всю подальшу діяльність телебачення як засобу масової комунікації.

Телебачення використовує перш за все індивідуалізовані засоби екранного діалогу із глядачем, методи логічного інформування й переконання глядача. Ця особливість відповідним чином корегує і використання різноманітних засобів екранної виразності, роблячи їх менш емоційними, підкорюючи більше оповідним, ніж образним завданням.

Така специфіка визначила особливе місце конкретної людини на телевізійному екрані, визначну роль телевізійних ведучих і синхронного слова, яке є власним виразом думки реальної людини.

Особливості телебачення накладають і певні обмеження на методи фіксації зображення. На телебаченні воно більше зосереджується на проявах людської поведінки, екранного мислення.

Відносно невеликі розміри телевізійного екрану диктують і певну стриманість у створенні екранних образів і атмосфери подій за допомогою динамічного зображення, тональної та колористичної гами.

Однак це не означає зниження творчих критеріїв у підході до вибору виражальних і монтажних засобів. Адже головним драматургічним фактором телебачення є екранне слово, людська думка і всі інші складові телевізійного мовлення перш за все підкорені завданню зробити вплив слова і думки на глядача якомога ефективним і захоплюючим.

Звичайно, сила образного, емоційного впливу кінематографічного твору на глядача є дуже великою, однак у телебачення є інший ефективний інструмент комунікативного спілкування – так званий телевізійний «ефект присутності». Ефект присутності, який ще називають «ефектом сіюхвилинності» –це властивий телебаченню психологічний ефект сприйняття екранного видовища як такого, що створює ілюзію безпосередньої участі глядача в екранних подях. Він базується на здатності телебачення до ндивідуалізованого діалогічного контакту з телеглядачем на основі психологічного спілкування з реальними людьми на телеекрані.