Екранні засоби масової комунікації та властиві їм соціально-комунікативні технології впливу на глядача

(автор – доктор філологічних наук, професор Інституту журналістики КиМУ Холод Олександр Михайлович)

Кіно і особливо телебачення – безперечно найвпливовіші засоби масової комунікації. І так само, як і будь-які з цих засобів, вони користуються певними технологіями впливу на свою багатомільйонну аудиторію. Ці технології, в тій чи іншій мірі і формі властиві усім засобам масової комунікації, мають назву «соціально-комунікаційних».

Їх чимало, однак екранні засоби в основному використовують обмежений, але достатньо впливовий їх арсенал.

- технологія інформаційного охоплення (пропаганда) – це емоційно-експресивний вплив на свідомість споживачів інформації з метою змінення сценаріїв, моделей їх поведінки, переконання людей, поширення інформації про певних осіб, соціально-політичні структури на підставі переконань самого пропагандиста;

- технологія формування іміджу (іміджбілдінг і треш-імідж), сутність якої полягає в тому, щоб утворити замінники (символи) реального образу людини, організації, колективу, міста, країни тощо за допомогою специфічних дій-комплексів, які систематично нав´ язють певну інформацію.

Слід розрізняти процеси іміджбілдінгу (їх ще називають «іміджмейкінг») і процеси трешіміджу.

Іміджбілдінг (від англ. іmage – образ і англ. building – будівля), або іміджмейкінг (від англ. іmage – образ і англ. мaking – створення) – це соціально-комунікативна технологія утворення позитивного чи нейтрального образу; трешімідж (від англ. trash – мотлох і англ. – іmage – образ) – це соціально-комунікативна технологія формування негативного нецікавого образу за допомогою виділення і висвітлення лише негативних факторів.

Цікава соціально-комунікативна технологія – технологія виправлення інформації, або спіндоктор (від англ. spin – кружляння й англ. doctor). Сутність її полягає в тому, щоб завдяки нехитрим корекціям інформації про певну особу, подію або процес неначе «лікувати» початок їхньої негативізації: з негативних відомостей робити позитивні, такі, які б формували імідж на краще.

У теорії масової інформації є відомою технологія інформаційного протистояння-боротьби (інормаційних війн). Сутність цієї технології полягає в системному цілеспрямованому негативному впливі на об´ єкт протистояння.

Технологію інформаційного протистояння-боротьби і нині активно використовують ідеологічні суб´ єкти на політичній арені. Один з прикладів такого протистояння – використання засобів масової інформації в ході напруженої передвиборної кампанії.

Досить впливовою і дієвою є технологія соціальних зв´ язків (паблік рилейшнз). Ця технологія здійснюється завдяки цілеспрямованому систематичному налагоджуванню зв´ язків із громадськістю при використанні правдивої інформації, яку керівництво певної організації постійно пропонує народу, споживачам інформації.

Наприклад, коли в країні визрівають кризисні явища, президент, парламент, уряд зобов´ язані повідомляти народ про початок політичної або економіної кризи. Чесне й довірливе ставлення до народу, керування країною через донесення навіть негативної, але об´ єктивної інформації робить честь повноправним інститутом влади.

Як вид соціально-комунікативних технологій нині розглядаються рекламні технології. Їхня сутність полягає в інформуванні споживачів щодо появи нових організацій і видів товарів (послуг), формуванні та підтримці іміджу організацій, товарів (послуг).

Від рекламних технологій недалеко відійшли нині поширені виборні технології, сутність яких полягає в системі дій, спрямованих на пропозицію електорату майбутніх політичних послуг із боку політичного суб´ єкта; нав´ язуванні його програмних положень, обіцянок і рекламних роликів, постійне інформування громадськості про наміри, плани і дії політичного суб´ єкта.

Необхідними в системі екранної масової комунікації є і технології формування промов, або «спічрайтинг», і іноді – «спічмейкінг». Термін «спічрайтінг» означає людину, яка пише промови.

Спічрайтинг в Україні ще називають технологією формування промов, або систему дій, спрямовану на формування (утворення, написання) промов, із якими особи, для яких промови писалися, виступатимуть перед аудиторією. Нині ця технологія менш поширена в ЗМІ ніж раніше, оскільки запрошені для участі в телепрограмах, на відміну від часів «прямого» телевізійного ефіру, мають змогу повторити невдалу частину екранного виступу. Однак це не відміняє практики хоча б тезисної, але ретельної розробки екранних виступів.

Останнім часом усе більшого значення набувають і технології електронних мереж, які охоплюють усе більший сегмент ринку споживачів інформації, інтегруючи комп´ ютерні і власне телевізійні та кінематографічні засоби впливу на споживачів. Адже відомо, що значна частина потенційних телеглядачів знайомляться з телепрограмами не автономно, а в структурі електронних мереж, у яких власне телевізійна та незалежна інтернет-інформація щільно переплітаються.

Вивчення можливостей цих технологій та продумане застосування їх у практичному телевізійному мовленні – важлива запорука ефективності екранних творів та всього програмного комплексу телебачення.

Розділ ІІ. Драматургія екранних творів (автори – проф. Мироненко М.О., доц. Десятник Г.О.)