Мізансцена як відображення драматургічних стосунків персонажів

Мізансценою називають розташування дійових осіб у певних фізичних стосунках один до одного і до речового довкілля. Функція мізансцени полягає в тому, щоб через зовнішні стосунки між дійовими особами розкрити їх внутрішні, психологічні стосунки, а найголовніше – основний конфлікт між дійовими особами.

Мізансцена – один з найважливіших засобів образного вираження режисерської думки. Через стилістику, характер, графічний малюнок і темпоритм мізансцени драматургічний твір виявляє свою художню виразність і силу.

За видом мізансцени бувають: горизонтальні, вертикальні, діагональні, площинні, глибинні, кругові, симетричні, асиметричні.

Побудова виразної мізансцени, яка зримо розкриває взаємодію персонажів, є комплексною працею режисера, художника-постановника, оператора та акторів.

Мізансцена пов´ язана з організацією простору сцени, або кадру, декораційним оформленням, ритмом кожної сцени, звуковим і світловим оформленням, тобто зі всіма елементами режисерської творчості. А оскільки вона визначає поведінку і систему взаємодії персонажів, побудова мізансцени є і результатом акторською діяльності.

Кінематографічна мізансцена відрізняється від театральної, оскільки більш прихована. В театрі режисер відкрито виражає свій задум через систему мізансцен, які почергово змінюють одна одну. В екранних мистецтвах до створення мізансцени долучається панорамування камер, яке робить мізансцену не такою помітною, але більш достовірною життєво. Основна різниця між театральною і кінематографічною мізансценами полягає в тому, що в театрі мізансцена розрахована на нерухомого глядача, у той час як в кінематографі – на глядача начебто рухомого.

В екранних творах глядач немов би приймає участь в екранній події. Це змінює сутність мізансценування. У театрі режисер домагається розкриття змісту в основному через акторську дію, а в екранних творах режисер здатен активно включати до мізансцени будь-які об´ єкти матеріального та фантазійного світу, посилюючи змістовність акторської гри.

Ще одна важлива відмінність театральної та екранної мізансцен: використання деталі в якості драматургічно виразного засобу.

На відміну від театру, в якому деталь необхідно штучно виділяти за допомогою певної мізансцени, в екранних творах автори мають можливість постійно зосереджувати увагу глядача тільки на головних елементах змісту й дії. Це дозволяє безпосередньо виявляти образний драматургічний зміст дії через деталь, крупний та середній плани. Природно, що побудова складних, драматургічно виразних мізансцен перестає бути обов´ язковим чинником екранного твору. Використання такого мізансценування переходить до сфери індивідуального творчого стилю.

До того ж, побудова образної мізансцени ніколи не може бути метою. Вона є лише однією з форм розкриття авторської ідеї.