Матеріально-технічне постачання та збут як форми господарсько-торговельної діяльності.

Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Кафедра цивільного права та процесу

Лекція

з навчальної дисципліни «Господарське право»

ТЕМА № 11

Правове регулювання ГОСПОДАРСЬКО-ТОРГОВЕЛЬНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ»

(Навчальний час - 2 години)

Дніпропетровськ – 2011

Лекцію підготував доцент кафедри економіко-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент Саксонов В.Б.

Рецензенти: В.Ю. Малий – кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного, трудового та господарського права Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара.

О.А. Паршина –доктор економічних наук, доцент, завідуюча кафедри економіки промисловості ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет».

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри цивільного права та процесу 01 вересня 2011 року, протокол № 1.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

Вступ.

1. Матеріально-технічне постачання та збут як форми господарсько-торговельної діяльності.

2. Нормативно-правове регулювання відносин у сфері матеріально-технічного постачання та збуту.

3. Загальна характеристика договору поставки і договору купівлі- продажу в сфері господарювання.

Висновки.

РЕКОМЕНДОВАНА Література

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (з наступними змінами та доповненнями).

2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356 (з наступними змінами та доповненнями).

3. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144 (з наступними змінами та доповненнями).

4. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. // ВВР Украї­ни. - 1992. - № 6. - Ст. 56 (з наступними змінами та доповненнями).

5. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 р. (в ре­дакції Закону від 19.02.1997 р.) // Голос України. - 1997. - 20.03.

6. Закон України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних для державних потреб» від 12.12.1995 р. (назва в редакції Закону № 3205-ІУ від 15.12.2005 р.) // ВВР України. - 1996. - № 3. - Ст. 9 (з наступними змінами).

7. Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 р. // ВВР України. - 1997. - № 13. - Ст. 112.

8. Закон України від 03.03.1999 р. «Про державне оборонне замовлення» // Го­лос України. - 1999. - 3 квітня.

9. Закон України від 22.02.2000 р. «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за дер­жавні кошти» (втратив чинність) // Урядовий кур'єр. - 2000. - 24 травня.

10. Законом України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р. // ВВР України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.

11. Закон України від 22.05.2003 р. «Про електронні документи та електронний документообіг» // ВВР України. - 2003. - № 36. - Ст. 276.

12. Закон України від 22.05.2003 р. «Про електронний цифровий підпис» // ВВР України. - 2003. - № 36. - Ст. 276.

13. Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року N 3480-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268 (з наступними змінами та доповненнями).

14. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. (в редакції За­кону від 01.12.2005 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 7. - Ст. 84.

15. Указ Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС» від 4.10.1994 р. // Урядовий кур'єр. - 1994. – С. 154-155.

16. Указ Президента України від 16.03.1995 р. «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України // Урядовий кур'єр. - 1995.- №41.

17. Указ Президента України від 12.01.2002 р. «Про заходи щодо посилення дер­жавного захисту прав споживачів» //Урядовий кур'єр. - 2002. - 18 січня.

18. Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і серти­фікацію» від 10 травня 2003 р. // www.liga.net.

19. Постанова Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Сою­зу PCP» від 12 вересня 1991 року // www.liga.net.

20. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок створення і використання матеріальних резервів для за­побігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків» від 29 березня 2001 р. // www.liga.net.

21. Постановление СМ СССР от 25.07.1988 р. № 888 «Об утверждении Положе­ния о поставках продукции производственно-технического назначения, Положе­ния о поставках товаров народного потребления и Основных условий регулиро­вания договорных отношений при осуществлении экспортно-импортных опера­ций» // СП СССР. - 1988. - № 24-25. - Ст. 70.

22. Державний класифікатор України ДК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності», затверджений наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р. № 441, введений в дію з 1 липня 1997 р. // www.liga.net.

23. Положення про порядок поставок та митного оформлення продукції по виробництву коо­перації підприємств та галузей держав — учасниць СНД, затверджені по­становою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1994 р. // www.liga.net.

24. Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торгового обслуговування населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. за № 108 // www.liga.net.

25. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призна­чення та товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 15 червня 1965 року № П-6 // Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств СССР - 1975. - № 2.

26. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призна­чення і товарів народного споживання за якістю (затверджена постановою Дер­жарбітражу СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7 // Бюллетень нормативных ак­тов министерств и ведомств СССР. - 1975. - № 2.

27. Лист Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1996 р. №01-8/110 Про Закон України “Про поставки продукції для державних потреб” // https://www.arbitr.gov.ua/documents/01-8_110_1996-03-12.html.

28. ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжна­родної Торгової Палати (редакція 2000 року) // Урядовий кур'єр. - 2002. - №.№ 63, 68.

29. Булгакова І.В. Господарське законодавство України: Посібник. – К.: Прецедент, 2006. – 141 с.

30. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання. - К.: Наукова думка, 2002. - 279 с.

31. Беляневич O.A. Державний контракт як правовий засіб поєднання публічного та приватного інтересу в сфері економіки // Проблеми державотворення і захис­ту прав людини в Україні: Матеріали IX регіональної науково-практичної конфе­ренції (13-14 лютого 2003 p.). - Львів, с. 237-238.

32. Беляневич O.A. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти). -К.: Юрінком Інтер, 2006. - 592 с.

33. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Монографія. - К.: Юрін­ком Інтер, 2006. - 392 с.

34. Брагинский ММ. Хозяйственный договор: каким ему быть? - М.: Экономист. -1990. - 175 с.

35. Брагинский ММ., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая. Договоры о передаче имущества. - М.: Статут, 2000. - 800 с.

36. Вилкова Н.Г. Международные правила толкования торговых терминов - ИН-КОТЕРМС 2000 // Государство и право. - 2000. - № 9. - С. 66-73.

37. Вінник О.М. Господарське право: навчальний посібник [для студ. вищ. нач. закл.] / [О.М. Вінник]. – [2-ге вид., змін. та допов.]. – К.: Правова єдність, 2009. – 766 с.

38. Головань І.В. Правова робота і захист прав підприємців: Монографія. - До­нецьк: Юго-Восток, Лтд, 2003. - 168 с.

39. Господарське право. Навчальний посібник / За заг. ред. Н.О. Саніахметової. – Харків: ”Одіссей”, 2005. – 608 с.

40. Господарське право: Практикум / В.С. Щербина (голова авт. кол.), Г.В. Пронська, О.М. Вінник, О.А. Беляневич та ін. - К: Юрінком Інтер, 2003. - С. 246.

41. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / О.І. Харитонова, Є. О. Харитонов, В.М. Коссак та ін.; За ред. О.І. Харитонової. – Х.: Одіссей, 2007. – 832 с.

42. Господарський кодекс України: Коментар. / За заг. ред. Н.О. Саніахметової. – Х.: ТОВ ”Одіссей”, 2004. – 848 с.

43. Гражданский кодекс Украины (научно-практический комментарий). – Х.: ООО «Одиссей», 1999. – 848 с.

44. Зобов’язальне право / Під ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 900 с.

45. Колонтирська М. Приведення законодавства України про поставки продук­ції для державних потреб у відповідність із міжнародними нормами // Пробле­ми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіональ­ної науково-практичної конференції (13-14 лютого 2003 p.). - Львів, 2003. - С. 267-268.

46. Колонтирська М. Виконання договору поставки продукції для державних по­треб як основа належного функціонування України // Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і гро­мадянина в Україні: Матеріали регіональної міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів. - Івано-Франківськ, 2003. - С. 122-126.

47. Комплексний державний екзамен з дисциплін цивільно-правової спеціалізації: Навч. посібник для студ. та слухачів магістратури / Кол. авт.; за ред.: канд.. істор. наук, доц. Л.А. Литовченко, канд. юрид. наук Д.С. Лещенка. – Дніпропетровськ: ДДУВС, 2009. – 328 с.

48. Кравчук С.Й. Господарське право України: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007. – 264 с.

49. Кучеренко І. М. Договір купівлі-продажу // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Т. 2: Д-Й. – К.: «Укр. енцикл.», 1999. – 744 с.: іл.

50. Луць В. В. Договір поставки // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Т. 2: Д-Й. – К.: «Укр. енцикл.», 1999. – 744 с.: іл.

51. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с.

52. Мілаш B.C. Підприємницькі комерційні договори в господарській діяльності: Монографія. - Полтава: АСМІ, 2005. - 450 с.

53. Мілаш B.C. Комерційний договір у контексті сучасних ринкових умов: Моно­графія. - Харків, 2007. - 440 с.

54. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.

55. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 2-ге вид., перероб. і допов. / За заг. ред. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини; Кол авт.: О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 720 с.

56. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. К.: Юрінком Інтер, 2005. Т. ІІ. – 1088 с.

57. Новиков С., Лобанов О., Винокуров Д. Договора в хозяйственной деятельности. – Х.: Фактор, 2004. – 488 с.

58. Посполітак В.В., Ханик-Посполітак Р.Ю. Аналіз наявних суперечностей та неузгодженостей між Цивільним та Господарським кодексами України. – К.: Видавництво „Реферат”, 2005. – 264 с.

59. Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України / Під редакцією Яреми А.Г., Ротаня В.Г. – К.: Реферат, 2005. – 336 с.

60. Роїна О. М. Договори у господарській діяльності: Практичний посібник (2-е вид., доп.). – К.: КНТ, 2007.- 732 с.

61. Судова практика у справах господарського судочинства. Договірні зобов’язання. За загальною редацією І.І. Балаклицького, К.: Юрисконсульт, 2007. – 611 с.

62. Теньков О.С. Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України: Від 16 січня 2003 р. – К.: Вид. А.С.К., 2004. – 720 с.

63. Турчак І.О. Основні аспекти виконання договору поставки // Актуальні про­блеми вдосконалення чинного законодавства України: 36. наук, статей. Випуск XI. - Івано-Франківськ: Плай, 2003. - С. 103-111.

64. Цивільне право України: Підручник: у 2 кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – 2 -е вид. допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн.. 2. – 640 с.

65. Шелухін М.Л. Господарське право: Навчальний посібник у схемах і таблицях / За заг. ред. канд. юрид. наук, доц.. Шелухіна М.Л. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 616 с.

66. Щербина В.С., Господарське право: Підручник, – 3–тє вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, – 2006 р., – 656 с.

67. Ярема А.Г. та ін. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т.] / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. – Т. 3. – К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2005. – 928 с.

ВСТУП

Налагодження ринкових методів регулювання економічних відносин в Україні на сучасному етапі зумовлює необхідність юридичного забезпечення такої форми господарсько-торговельної діяльності як матеріально-технічне постачання та збут, а також потреби належного її правового регулювання. При цьому, згідно ч. 1 ст. 264 ГК матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у ін­ших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом по­ставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Отже, найбільш поширеною правовою формою регулювання господарських відносин з постійного та ритмічного постачання продукції, виробів і товарів вважається договір поставки. Завдяки цьому договору, з одного боку, забезпечуються потреби товаровиробників у матеріальних ресурсах (сировині, матеріалах, устаткуванні тощо), а з другого, - гарантований збут товарів і задоволення потреб оптових та роздрібних торговельних організацій, посередницьких структур й інших учасників відносин у сфері господарської діяльності.

Мета лекції полягає у характеристиці правових основ зовнішньоекономічної діяльності.

Виходячи із вказаної мети, в лекції поставлені наступні завдання:

1) розглянути матеріально-технічне постачання та збут як форми господарсько-торговельної діяльності;

2) висвітлити нормативно-правове регулювання відносин у сфері матеріально-технічного постачання та збуту;

3) надати загальну характеристику договорів купівлі-продажу у сфері господарської діяльності.

Матеріально-технічне постачання та збут як форми господарсько-торговельної діяльності.

Господарські відносини надзвичайно різноманітні, що спричинено складністю господарського життя - багатогалузевістю сучасної економіки, різни­ми умовами господарювання, залежно від певних категорій об'єктів, певних те­риторій, щодо певних суб'єктів, незвичних умов господарювання (надзвичайних ситуацій, військового стану) [29, с. 105-109] тощо.

Вказані обставини зумовлюють спеціальне регулювання певних видів господарських відносин, що знайшло відображення у Господарському кодексі України, кілька розділів якого (VI—VIII) присвячено такому регулюванню, а та­кож великій кількості спеціальних законів і прийнятих відповідно до них підзаконних нормативно-правових актів [54, с. 401].

Однією з характерних ознак господарських відносин є, перш за все, обме­жене, порівняно з цивільними відносинами, коло суб'єктів. Друга характерна ознака господарських відносин — поєднання в них організаційних (організа­ція виробництва й обігу) і майнових елементів. Це виявляється в тому, що однією з правових підстав виникнення та функціонування господарських від­носин е державні контракти, державні замовлення, які згідно зі ст. 152 ЦК України являють собою акти планування. І третя ознака господарських відно­син виявляється в їхньому матеріальному змісті, тобто у виробництві, реаліза­ції продукції (товарів), виконанні робіт, наданні послуг [41, с. 484].

Загальні умови, що визначають особливості регулювання господарських відносин, зафіксовані у ст. 258 ГК України, відповідно до якої особливості правового регулювання господарських відносин залежать від:

а) сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини;

б) особливостей певної галузі господарювання;

в) виду господарської діяльності;

г) економічної форми результату господарської діяльності;

д) простору, на якому складаються господарські відносини (внутрішньому чи зовнішньому ринку, території зі спеціальним правовим режимом);

е) особливостей правового становища суб'єктів, між якими виникають господарські відносини;

є) суспільного поділу праці, що склався;

ж) суб'єктного складу, походження та порядку використання майна (зовнішньоекономічна діяльність, іноземне інвестування) [54, с. 400-401].

Окремі статті розділу VI Господарського кодексу України присвячені класифікації господарської діяльності (ст. 259), галузей народного господарства (ст. 260), матеріального виробництва (ст. 261), продукції як результату господарської діяль­ності (ст. 262).

Класифікація господарської діяльності за цими критеріями на певні види має практичне значення, а саме:

для правового регулюванні господарської діяльності з урахуванням її спе­цифіки;

при здійсненні державного управління народним господарством з ураху­ванням особливості здійснення суб'єктами господарювання окремих видів цієї діяльності;

для забезпечення державного управління народним господарством та учасників господарського життя обліково-статистичною інформацією, яка має задовольняти їх потреби в об'єктивних даних про стан і тенденції соціально-економічного розвитку, господарські та фінансові взаємозв'язки на міждержавному, державному, регіональному і галузевому рівнях. З цією метою, а також для впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики, Кабінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку національної статистики України і державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації [42, с. с. 507-508].

Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту. Об'єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (економічної) діяльності суб'єктів [22].

Виходячи з необхідності гармонізації нормативного регулювання національної економіки з відповідними міжнародно-правовими вимогами, запровадження в Україні міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики, ч. 4 коментованої статті зобов'язує КМУ затверджувати заходи щодо розвитку вітчиз­няної статистики і державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації. Вказана діяльність має здійснюватися відповідно до Концепції побудови національної статистики України та Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і ста­тистики, затверджених постановою КМУ від 4 травня 1993 р. № 326 [42, с. с. 507-508].

На даний час в Україні діє Державний класифікатор України ДК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності», затверджений наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р. № 441 і введений в дію з 1 липня 1997 р. Впровадження КВЕД забезпечує: проведен­ня статистичних обстежень економічної діяльності підприємств та організацій і аналізу ста­тистичної інформації на макрорівні; реєстрацію та облік суб'єктів господарювання за вида­ми господарської діяльності в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій; застосування єдиної статистичної термінології та визначень щодо статистичних одиниць, прийнятих у Європейському Союзі; можливість зіставлення національної статистичної ін­формації з міжнародною. З введенням у дію КВЕД було припинено чинність Загальної класифікації галу­зей народного господарства (ЗКГНГ), затвердженої наказом Мінстату України від 24 січня 1994 р. №21 [54, с. 403-406].

Врахування особливостей галузей сфери матеріального виробництва є, відповідно до ч. 1 ст. 258 ГК, однією із загальних умов, що визначають особливості правового регулювання господарських відносин.

У Господарському кодексі окремі глави або параграфи присвячені таким галузям нематеріального виробництва, як: господарсько-торговельна діяльність - глава 30; комерційне посередництво (агентські відносини) - глава 31; перевезення вантажів - глава 32; банківська діяльність - параграф 1 глави 35; страхування - параграф 2 глави 35; посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами - параграф 3 глави 35; аудит - параграф 4 глави 35; комерційна концесія (глава 36 ГК) як діяльність (за кордоном іменується франчайзинговою) правоволодільця щодо передання користувачам за ви­нагороду комплексу належних йому прав (зазвичай промислової та інте­лектуальної власності) та надання користувачам постійного технічного та консультативного сприяння, контролювання якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачами на підставі договору комерційної концесії; концесійна діяльність (якщо вона обмежується управлінням та експлуата­цією об'єкта концесії, не пов'язаної з виробництвом матеріальних благ) - глава 40 розділу VIII ГК України [3].

Відносини, що складаються у процесі організації та здійснення окремих видів діяльності, характеризуються специфічними ознаками, а отже - потребують спе­ціального регулювання за допомогою вищезгаданих положень ГК і спеціальних нормативно-правових актів.

Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання більш ґрунтовно викладені у відповідних главах розділу VІ ГК України [3].

Господарсько-торговельна діяльність — поняття досить широке, яке охоплює як безпосередньо торговельну діяльність, так і іншу - допо­міжну діяльність із забезпечення реалізації товарів (послуг) у сфері обігу [62, с. 474-475].

Господарсько-торговельна діяльність здійснюється як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг.

Законодавче визначення господарсько-торговельної діяльності закріплено у ч. 1 ст. 263 ГК України, відповідно якої «господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг» [3].

Ви­значення торговельної діяльності міститься в «Порядку заняття торговельною діяльністю і правилах торгового обслуговування населення», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. за № 108, під якою в цьому підзаконному нормативному акті розуміється ініціативна само­стійна діяльність юридичних осіб і громадян із здійснення купівлі та продажу товарів народного вжитку з метою отримання прибутку [24]. При цьому, до основних видів внутрішньої торгівлі належать роздрібна, оптова та тор­говельно-виробнича (громадське харчування) [41, с. 492-493].

Згідно ч. 3 ст. 263 ГК України господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах:

матеріально-технічне постачання і збут;

енергопостачання;

заготівля;

оптова торгівля;

роздрібна торгівля і громадське харчування;

продаж і пере­дача в оренду засобів виробництва;

комерційне посередництво у здійсненні торго­вельної діяльності;

інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу [3]. Отже, наведений перелік невичерпний.

Відповідно вказаного, господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими дого­ворами:

поставки;

контрактації сільськогосподарської продукції;

енергопостачання;

купівлі-продажу;

оренди;

міни (бартеру);

лізингу;

іншими договорами (ч. 4 ст. 263 ГК України) [3].

Зазначений перелік також примірний і відкритий. При цьому, вказані договори, як видно з їх переліку, опосередковують не лише власне торговельну діяльність (договори поставки, купівлі-продажу, контрактації, енергопостачання, міни) а і допоміжну діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу (договори оренди, лізингу) [55, с. 430].

Крім того слід зазначити, що відповідно ч. 1 ст. 264 ГК України «матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного вироб­ництва, так і придбаних в інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбаче­них цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу» [3].

Отже, положення зазначеної статті встановлюють два види господарських договорів, за допомогою яких опосередковується така форма господарсько-торговельної діяльності, як матеріально-технічне постачання і збут, — договори поставки та купівлі-продажу. При цьому вказані договори стосуються матеріально-технічного постачання та збуту як продукції виробничо-технічного призначення, так і виробів народного споживання, незалежно від того, чи є вони результатом власного виробництва, чи придбані в інших суб'єктів господарювання. Проте основним договором, що опосередковує мате­ріально-технічне постачання та збут у господарській сфері є договір поставки (ст. ст. 264—271 ГК України) [62, с. 475-485].

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ГК України законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання [3].

Висновки з 1 питання.

Отже, слід зазначити, що матеріально-технічне постачання і збут віднесені до сфери матеріального виробництва, а також, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГК України, є формою здійснення господарсько-торговельної діяльності. При цьому, згідно ч. 1 ст. 264 ГК «матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у ін­ших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом по­ставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу».