![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Матеріально-технічне постачання та збут як форми господарсько-торговельної діяльності.Стр 1 из 3Следующая ⇒
Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
Кафедра цивільного права та процесу
Лекція з навчальної дисципліни «Господарське право» ТЕМА № 11 Правове регулювання ГОСПОДАРСЬКО-ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ» (Навчальний час - 2 години)
Дніпропетровськ – 2011
Лекцію підготував доцент кафедри економіко-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент Саксонов В.Б.
Рецензенти: В.Ю. Малий – кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного, трудового та господарського права Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара.
О.А. Паршина –доктор економічних наук, доцент, завідуюча кафедри економіки промисловості ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет».
Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри цивільного права та процесу 01 вересня 2011 року, протокол № 1. ПЛАН ЛЕКЦІЇ Вступ. 1. Матеріально-технічне постачання та збут як форми господарсько-торговельної діяльності. 2. Нормативно-правове регулювання відносин у сфері матеріально-технічного постачання та збуту. 3. Загальна характеристика договору поставки і договору купівлі- продажу в сфері господарювання. Висновки.
РЕКОМЕНДОВАНА Література 1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (з наступними змінами та доповненнями). 2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356 (з наступними змінами та доповненнями). 3. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144 (з наступними змінами та доповненнями). 4. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. // ВВР України. - 1992. - № 6. - Ст. 56 (з наступними змінами та доповненнями). 5. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 р. (в редакції Закону від 19.02.1997 р.) // Голос України. - 1997. - 20.03. 6. Закон України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних для державних потреб» від 12.12.1995 р. (назва в редакції Закону № 3205-ІУ від 15.12.2005 р.) // ВВР України. - 1996. - № 3. - Ст. 9 (з наступними змінами). 7. Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 р. // ВВР України. - 1997. - № 13. - Ст. 112. 8. Закон України від 03.03.1999 р. «Про державне оборонне замовлення» // Голос України. - 1999. - 3 квітня. 9. Закон України від 22.02.2000 р. «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти» (втратив чинність) // Урядовий кур'єр. - 2000. - 24 травня. 10. Законом України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р. // ВВР України. – 2001. – № 31. – Ст. 145. 11. Закон України від 22.05.2003 р. «Про електронні документи та електронний документообіг» // ВВР України. - 2003. - № 36. - Ст. 276. 12. Закон України від 22.05.2003 р. «Про електронний цифровий підпис» // ВВР України. - 2003. - № 36. - Ст. 276. 13. Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року N 3480-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268 (з наступними змінами та доповненнями). 14. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. (в редакції Закону від 01.12.2005 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 7. - Ст. 84. 15. Указ Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС» від 4.10.1994 р. // Урядовий кур'єр. - 1994. – С. 154-155. 16. Указ Президента України від 16.03.1995 р. «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України // Урядовий кур'єр. - 1995.- №41. 17. Указ Президента України від 12.01.2002 р. «Про заходи щодо посилення державного захисту прав споживачів» //Урядовий кур'єр. - 2002. - 18 січня. 18. Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 2003 р. // www.liga.net. 19. Постанова Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» від 12 вересня 1991 року // www.liga.net. 20. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків» від 29 березня 2001 р. // www.liga.net. 21. Постановление СМ СССР от 25.07.1988 р. № 888 «Об утверждении Положения о поставках продукции производственно-технического назначения, Положения о поставках товаров народного потребления и Основных условий регулирования договорных отношений при осуществлении экспортно-импортных операций» // СП СССР. - 1988. - № 24-25. - Ст. 70. 22. Державний класифікатор України ДК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності», затверджений наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р. № 441, введений в дію з 1 липня 1997 р. // www.liga.net. 23. Положення про порядок поставок та митного оформлення продукції по виробництву кооперації підприємств та галузей держав — учасниць СНД, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1994 р. // www.liga.net. 24. Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торгового обслуговування населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. за № 108 // www.liga.net. 25. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 15 червня 1965 року № П-6 // Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств СССР - 1975. - № 2. 26. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7 // Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств СССР. - 1975. - № 2. 27. Лист Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1996 р. №01-8/110 Про Закон України “Про поставки продукції для державних потреб” // https://www.arbitr.gov.ua/documents/01-8_110_1996-03-12.html. 28. ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2000 року) // Урядовий кур'єр. - 2002. - №.№ 63, 68. 29. Булгакова І.В. Господарське законодавство України: Посібник. – К.: Прецедент, 2006. – 141 с. 30. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання. - К.: Наукова думка, 2002. - 279 с. 31. Беляневич O.A. Державний контракт як правовий засіб поєднання публічного та приватного інтересу в сфері економіки // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції (13-14 лютого 2003 p.). - Львів, с. 237-238. 32. Беляневич O.A. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти). -К.: Юрінком Інтер, 2006. - 592 с. 33. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Монографія. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 392 с. 34. Брагинский ММ. Хозяйственный договор: каким ему быть? - М.: Экономист. -1990. - 175 с. 35. Брагинский ММ., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая. Договоры о передаче имущества. - М.: Статут, 2000. - 800 с. 36. Вилкова Н.Г. Международные правила толкования торговых терминов - ИН-КОТЕРМС 2000 // Государство и право. - 2000. - № 9. - С. 66-73. 37. Вінник О.М. Господарське право: навчальний посібник [для студ. вищ. нач. закл.] / [О.М. Вінник]. – [2-ге вид., змін. та допов.]. – К.: Правова єдність, 2009. – 766 с. 38. Головань І.В. Правова робота і захист прав підприємців: Монографія. - Донецьк: Юго-Восток, Лтд, 2003. - 168 с. 39. Господарське право. Навчальний посібник / За заг. ред. Н.О. Саніахметової. – Харків: ”Одіссей”, 2005. – 608 с. 40. Господарське право: Практикум / В.С. Щербина (голова авт. кол.), Г.В. Пронська, О.М. Вінник, О.А. Беляневич та ін. - К: Юрінком Інтер, 2003. - С. 246. 41. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / О.І. Харитонова, Є. О. Харитонов, В.М. Коссак та ін.; За ред. О.І. Харитонової. – Х.: Одіссей, 2007. – 832 с. 42. Господарський кодекс України: Коментар. / За заг. ред. Н.О. Саніахметової. – Х.: ТОВ ”Одіссей”, 2004. – 848 с. 43. Гражданский кодекс Украины (научно-практический комментарий). – Х.: ООО «Одиссей», 1999. – 848 с. 44. Зобов’язальне право / Під ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 900 с. 45. Колонтирська М. Приведення законодавства України про поставки продукції для державних потреб у відповідність із міжнародними нормами // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції (13-14 лютого 2003 p.). - Львів, 2003. - С. 267-268. 46. Колонтирська М. Виконання договору поставки продукції для державних потреб як основа належного функціонування України // Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали регіональної міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів. - Івано-Франківськ, 2003. - С. 122-126. 47. Комплексний державний екзамен з дисциплін цивільно-правової спеціалізації: Навч. посібник для студ. та слухачів магістратури / Кол. авт.; за ред.: канд.. істор. наук, доц. Л.А. Литовченко, канд. юрид. наук Д.С. Лещенка. – Дніпропетровськ: ДДУВС, 2009. – 328 с. 48. Кравчук С.Й. Господарське право України: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007. – 264 с. 49. Кучеренко І. М. Договір купівлі-продажу // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Т. 2: Д-Й. – К.: «Укр. енцикл.», 1999. – 744 с.: іл. 50. Луць В. В. Договір поставки // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Т. 2: Д-Й. – К.: «Укр. енцикл.», 1999. – 744 с.: іл. 51. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с. 52. Мілаш B.C. Підприємницькі комерційні договори в господарській діяльності: Монографія. - Полтава: АСМІ, 2005. - 450 с. 53. Мілаш B.C. Комерційний договір у контексті сучасних ринкових умов: Монографія. - Харків, 2007. - 440 с. 54. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с. 55. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 2-ге вид., перероб. і допов. / За заг. ред. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини; Кол авт.: О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 720 с. 56. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. К.: Юрінком Інтер, 2005. Т. ІІ. – 1088 с. 57. Новиков С., Лобанов О., Винокуров Д. Договора в хозяйственной деятельности. – Х.: Фактор, 2004. – 488 с. 58. Посполітак В.В., Ханик-Посполітак Р.Ю. Аналіз наявних суперечностей та неузгодженостей між Цивільним та Господарським кодексами України. – К.: Видавництво „Реферат”, 2005. – 264 с. 59. Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України / Під редакцією Яреми А.Г., Ротаня В.Г. – К.: Реферат, 2005. – 336 с. 60. Роїна О. М. Договори у господарській діяльності: Практичний посібник (2-е вид., доп.). – К.: КНТ, 2007.- 732 с. 61. Судова практика у справах господарського судочинства. Договірні зобов’язання. За загальною редацією І.І. Балаклицького, К.: Юрисконсульт, 2007. – 611 с. 62. Теньков О.С. Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України: Від 16 січня 2003 р. – К.: Вид. А.С.К., 2004. – 720 с. 63. Турчак І.О. Основні аспекти виконання договору поставки // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: 36. наук, статей. Випуск XI. - Івано-Франківськ: Плай, 2003. - С. 103-111. 64. Цивільне право України: Підручник: у 2 кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – 2 -е вид. допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн.. 2. – 640 с. 65. Шелухін М.Л. Господарське право: Навчальний посібник у схемах і таблицях / За заг. ред. канд. юрид. наук, доц.. Шелухіна М.Л. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 616 с. 66. Щербина В.С., Господарське право: Підручник, – 3–тє вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, – 2006 р., – 656 с. 67. Ярема А.Г. та ін. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т.] / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. – Т. 3. – К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2005. – 928 с. ВСТУП Налагодження ринкових методів регулювання економічних відносин в Україні на сучасному етапі зумовлює необхідність юридичного забезпечення такої форми господарсько-торговельної діяльності як матеріально-технічне постачання та збут, а також потреби належного її правового регулювання. При цьому, згідно ч. 1 ст. 264 ГК матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Отже, найбільш поширеною правовою формою регулювання господарських відносин з постійного та ритмічного постачання продукції, виробів і товарів вважається договір поставки. Завдяки цьому договору, з одного боку, забезпечуються потреби товаровиробників у матеріальних ресурсах (сировині, матеріалах, устаткуванні тощо), а з другого, - гарантований збут товарів і задоволення потреб оптових та роздрібних торговельних організацій, посередницьких структур й інших учасників відносин у сфері господарської діяльності. Мета лекції полягає у характеристиці правових основ зовнішньоекономічної діяльності. Виходячи із вказаної мети, в лекції поставлені наступні завдання: 1) розглянути матеріально-технічне постачання та збут як форми господарсько-торговельної діяльності; 2) висвітлити нормативно-правове регулювання відносин у сфері матеріально-технічного постачання та збуту; 3) надати загальну характеристику договорів купівлі-продажу у сфері господарської діяльності.
Матеріально-технічне постачання та збут як форми господарсько-торговельної діяльності.
Господарські відносини надзвичайно різноманітні, що спричинено складністю господарського життя - багатогалузевістю сучасної економіки, різними умовами господарювання, залежно від певних категорій об'єктів, певних територій, щодо певних суб'єктів, незвичних умов господарювання (надзвичайних ситуацій, військового стану) [29, с. 105-109] тощо. Вказані обставини зумовлюють спеціальне регулювання певних видів господарських відносин, що знайшло відображення у Господарському кодексі України, кілька розділів якого (VI—VIII) присвячено такому регулюванню, а також великій кількості спеціальних законів і прийнятих відповідно до них підзаконних нормативно-правових актів [54, с. 401]. Однією з характерних ознак господарських відносин є, перш за все, обмежене, порівняно з цивільними відносинами, коло суб'єктів. Друга характерна ознака господарських відносин — поєднання в них організаційних (організація виробництва й обігу) і майнових елементів. Це виявляється в тому, що однією з правових підстав виникнення та функціонування господарських відносин е державні контракти, державні замовлення, які згідно зі ст. 152 ЦК України являють собою акти планування. І третя ознака господарських відносин виявляється в їхньому матеріальному змісті, тобто у виробництві, реалізації продукції (товарів), виконанні робіт, наданні послуг [41, с. 484]. Загальні умови, що визначають особливості регулювання господарських відносин, зафіксовані у ст. 258 ГК України, відповідно до якої особливості правового регулювання господарських відносин залежать від: а) сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини; б) особливостей певної галузі господарювання; в) виду господарської діяльності; г) економічної форми результату господарської діяльності; д) простору, на якому складаються господарські відносини (внутрішньому чи зовнішньому ринку, території зі спеціальним правовим режимом); е) особливостей правового становища суб'єктів, між якими виникають господарські відносини; є) суспільного поділу праці, що склався; ж) суб'єктного складу, походження та порядку використання майна (зовнішньоекономічна діяльність, іноземне інвестування) [54, с. 400-401]. Окремі статті розділу VI Господарського кодексу України присвячені класифікації господарської діяльності (ст. 259), галузей народного господарства (ст. 260), матеріального виробництва (ст. 261), продукції як результату господарської діяльності (ст. 262). Класифікація господарської діяльності за цими критеріями на певні види має практичне значення, а саме: для правового регулюванні господарської діяльності з урахуванням її специфіки; при здійсненні державного управління народним господарством з урахуванням особливості здійснення суб'єктами господарювання окремих видів цієї діяльності; для забезпечення державного управління народним господарством та учасників господарського життя обліково-статистичною інформацією, яка має задовольняти їх потреби в об'єктивних даних про стан і тенденції соціально-економічного розвитку, господарські та фінансові взаємозв'язки на міждержавному, державному, регіональному і галузевому рівнях. З цією метою, а також для впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики, Кабінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку національної статистики України і державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації [42, с. с. 507-508]. Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту. Об'єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (економічної) діяльності суб'єктів [22]. Виходячи з необхідності гармонізації нормативного регулювання національної економіки з відповідними міжнародно-правовими вимогами, запровадження в Україні міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики, ч. 4 коментованої статті зобов'язує КМУ затверджувати заходи щодо розвитку вітчизняної статистики і державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації. Вказана діяльність має здійснюватися відповідно до Концепції побудови національної статистики України та Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики, затверджених постановою КМУ від 4 травня 1993 р. № 326 [42, с. с. 507-508]. На даний час в Україні діє Державний класифікатор України ДК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності», затверджений наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р. № 441 і введений в дію з 1 липня 1997 р. Впровадження КВЕД забезпечує: проведення статистичних обстежень економічної діяльності підприємств та організацій і аналізу статистичної інформації на макрорівні; реєстрацію та облік суб'єктів господарювання за видами господарської діяльності в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій; застосування єдиної статистичної термінології та визначень щодо статистичних одиниць, прийнятих у Європейському Союзі; можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною. З введенням у дію КВЕД було припинено чинність Загальної класифікації галузей народного господарства (ЗКГНГ), затвердженої наказом Мінстату України від 24 січня 1994 р. №21 [54, с. 403-406]. Врахування особливостей галузей сфери матеріального виробництва є, відповідно до ч. 1 ст. 258 ГК, однією із загальних умов, що визначають особливості правового регулювання господарських відносин. У Господарському кодексі окремі глави або параграфи присвячені таким галузям нематеріального виробництва, як: господарсько-торговельна діяльність - глава 30; комерційне посередництво (агентські відносини) - глава 31; перевезення вантажів - глава 32; банківська діяльність - параграф 1 глави 35; страхування - параграф 2 глави 35; посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами - параграф 3 глави 35; аудит - параграф 4 глави 35; комерційна концесія (глава 36 ГК) як діяльність (за кордоном іменується франчайзинговою) правоволодільця щодо передання користувачам за винагороду комплексу належних йому прав (зазвичай промислової та інтелектуальної власності) та надання користувачам постійного технічного та консультативного сприяння, контролювання якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачами на підставі договору комерційної концесії; концесійна діяльність (якщо вона обмежується управлінням та експлуатацією об'єкта концесії, не пов'язаної з виробництвом матеріальних благ) - глава 40 розділу VIII ГК України [3]. Відносини, що складаються у процесі організації та здійснення окремих видів діяльності, характеризуються специфічними ознаками, а отже - потребують спеціального регулювання за допомогою вищезгаданих положень ГК і спеціальних нормативно-правових актів. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання більш ґрунтовно викладені у відповідних главах розділу VІ ГК України [3]. Господарсько-торговельна діяльність — поняття досить широке, яке охоплює як безпосередньо торговельну діяльність, так і іншу - допоміжну діяльність із забезпечення реалізації товарів (послуг) у сфері обігу [62, с. 474-475]. Господарсько-торговельна діяльність здійснюється як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг. Законодавче визначення господарсько-торговельної діяльності закріплено у ч. 1 ст. 263 ГК України, відповідно якої «господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг» [3]. Визначення торговельної діяльності міститься в «Порядку заняття торговельною діяльністю і правилах торгового обслуговування населення», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. за № 108, під якою в цьому підзаконному нормативному акті розуміється ініціативна самостійна діяльність юридичних осіб і громадян із здійснення купівлі та продажу товарів народного вжитку з метою отримання прибутку [24]. При цьому, до основних видів внутрішньої торгівлі належать роздрібна, оптова та торговельно-виробнича (громадське харчування) [41, с. 492-493]. Згідно ч. 3 ст. 263 ГК України господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності; інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу [3]. Отже, наведений перелік невичерпний. Відповідно вказаного, господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами: поставки; контрактації сільськогосподарської продукції; енергопостачання; купівлі-продажу; оренди; міни (бартеру); лізингу; іншими договорами (ч. 4 ст. 263 ГК України) [3]. Зазначений перелік також примірний і відкритий. При цьому, вказані договори, як видно з їх переліку, опосередковують не лише власне торговельну діяльність (договори поставки, купівлі-продажу, контрактації, енергопостачання, міни) а і допоміжну діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу (договори оренди, лізингу) [55, с. 430]. Крім того слід зазначити, що відповідно ч. 1 ст. 264 ГК України «матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних в інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу» [3]. Отже, положення зазначеної статті встановлюють два види господарських договорів, за допомогою яких опосередковується така форма господарсько-торговельної діяльності, як матеріально-технічне постачання і збут, — договори поставки та купівлі-продажу. При цьому вказані договори стосуються матеріально-технічного постачання та збуту як продукції виробничо-технічного призначення, так і виробів народного споживання, незалежно від того, чи є вони результатом власного виробництва, чи придбані в інших суб'єктів господарювання. Проте основним договором, що опосередковує матеріально-технічне постачання та збут у господарській сфері є договір поставки (ст. ст. 264—271 ГК України) [62, с. 475-485]. Відповідно до ч. 2 ст. 264 ГК України законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання [3].
Висновки з 1 питання. Отже, слід зазначити, що матеріально-технічне постачання і збут віднесені до сфери матеріального виробництва, а також, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГК України, є формою здійснення господарсько-торговельної діяльності. При цьому, згідно ч. 1 ст. 264 ГК «матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу».
|