Висновки З ТЕМИ

Таким чином, ми маємо змогу дійти певних висновків. Зокрема, незважаючи на те, що термін „ зобов'язання” виник у цивільному праві, особливості господарської діяльності та її правового регулювання дозволяють окремо виділяти саме господарські зобов'язання. Сформульоване спочатку доктринально в юридичній літературі, а тепер закріплене (з деякими модифікаціями, викликаними змінами в економічній системі) в ст. 173 ГК України, визначення поняття господарського зобов'язання дозволяє з'ясувати його основні ознаки, за якими воно відрізняється від зобов'язання цивільно-правового:

1. Особливий суб'єктний склад учасників господарського зобов'язання. Господарське зобов'язання виникає між суб'єктом господарювання й іншим учасником відносин у сфері господарювання. При цьому, суб'єкти господарського зобов'язання — зобов'язана сторона і управнена сторона — це не лише боржник і кредитор, які традиційно характерні для цивільно-правових (майново-господарських — за ГК) зобов'язань, а й суб'єкти організаційно-господарських повноважень;

2. Особлива сфера суспільних відносин, в якій виникають господарські зобов'язання — сфера господарювання. З цього приводу у ст. 3 ГК України визначено, що сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

3. Особливі підстави виникнення господарських зобов'язань. Так, господарське зобов'язання виникає безпосередньо з підстав, передбачених ГК України. Ці підстави визначено у ст. 174 цього кодексу, на відміну від інших, наприклад, суто цивільних зобов’язань, підставою яких є юридичні факти, визначені у ст. 11 ЦК України.

4. Особливий характер дій, що їх зобов'язаний вчинити (або утриматися від певних дій) один суб'єкт на користь іншого. Це дії майново-господарського чи управлінсько-господарського характеру.

5. Особливі підстави зміни та припинення господарських зобов'язань, визначені у ГК України.

6. На умови господарських зобов'язань має більший вплив «ділова практика», що певним чином уніфікує ці умови, а також міжнародне приватне право.

7. На дії господарюючих суб'єктів значний вплив має державне регулювання цієї сфери усіма легальними засобами - ліцензування, патентування, встановлення економічних пільг, квот, здійснення контролюючих функцій тощо.

Ч. 2 ст. 173 ГК України основними видами господарських зобов'язань називає майново-господарські та організаційно-господарські зобов'язання.

Крім зазначених, у ГК України наводяться також соціально-комунальні та публічні зобов'язання суб'єктів господарювання (ст. ст. 177, 178 ГК України).

На останок слід зазначити, що крім легальної класифікації, в науковій та навчальній літературі пропонуються різні критерії для проведення класифікації господарських зобов'язань та, відповідно, різні їх види.