Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Технологія прийняття господарських рішень.
|
|
Технологія прийняття управлінських рішень – це раціональне поєднання у процесі підготовки, розробки і реалізації рішень, різних моделей, логічних суджень, інтуїції, які базуються на знаннях і досвіді особи, що приймає рішення.
Процес прийняття рішень має певні елементи:
· Мету;
· Суб’єкта, що приймає рішення;
· альтернативні варіанти рішень;
· критерії вибору;
· умови;
· результати.
Етапи процесу прийняття рішення:
1) постановка задачі розв’язання проблеми;
2) розробка варіантів рішення;
3) вибір рішення;
4) організація виконання рішення та його оцінка.
Технології прийняття господарських рішень включають:
1) методи і засоби збору і обробки інформації;
2) прийоми ефективного впливу на персонал;
3) принципи, закони і закономірності організації і управління;
4) системи контролю.
Технологія прийняття рішень складається з таких елементів:
1) ідея або мета;
2) кількість і якість об’єктів;
3) ресурси;
4) застосовувані технології;
5) виконавці;
6) терміни;
7) споживачі;
8) місце;
9) економічний, соціальний, екологічний, технічний ефект.
Економічна інформація в прийнятті рішень
Економічна інформація являє собою такий вид інформації, яка послідовно і повно відображає виробничо-господарську діяльність підприємства. Вона ділиться на 3 види:
1) планова (містить дані для вибору дій, які можуть бути зроблені у майбутньому);
2) нормативно-довідкова – є поєднувальною ланкою між іншими видами економічної інформації
3) облікова інформація – має такі стадії: збір, зміна первинних даних, реєстрація, передача для обробки, обробка даних для оперативного управління, накопичування і групування даних, формування зведеної інформації і виконання розрахунків, які використовуються в аналітичному і синтетичному обліку, складання внутрішньої і зовнішньої звітності.
Альтернативні варіанти госп.рішень повинні приводитись у співставний вид за такими факторами:
1) фактор часу;
2) фактор якості в обєктах;
3) фактор масштабу (обсягу виробництва об’єкту);
4) рівень освоєності об’єкта у виробництві;
5) метод отримання інформації для прийняття рішень;
6) умови застосування об’єкта, фактор інфляції, фактор невизначеності і ризику.
Планування господарських рішень.
Планування – це процес формування множинних цілей розвитку та засобів їх досягнення за певний період; воно зв’язує всі елементи виробництва у цілісну виробничо-господарську систему і забезпечує її необхідний передбачуваний розвиток, узгоджує потенційні можливості підприємства з потребами ринку.
Принципи планування (загальні і специфічні)
Принципи планування визначають характер та зміст планової діяльності в підприємстві.
- Принцип необхідності
- Принцип єдності
- Принцип безперервності
- Принцип гнучкості
- Принцип точності.
Поряд із загальними принципами управління існують і специфічні принципи планування, а саме:
1) принцип обґрунтованості цілей і завдань підприємства.
2) принцип системності.
3) принцип науковості.
4) принцип безперервності.
5) принцип збалансованості плану.
6) принцип гнучкості.
У процесі планування підприємницької діяльності на підставі розробляють плани, які відрізняються за такими класифікаційними ознаками: (види планів):
1) тривалість (горизонт) планового періоду:
- стратегічні (довгострокові) – більше 5 років;
- тактичні (поточні) – квартал, місяць, рік;
- оперативні – діють в даний момент часу.
2) за об’єктом планування:
- загальні (зведені);
- внутрішні (виробничих підрозділів);
- цільові (однонапрямлені) – програми.
Стратегічний план підприємства – це сукупність взаємоузгоджених заходів і дій, що відображають довгострокові цілі та основні напрямки діяльності з обгрунтуванням ресурсного забезпечення.
Етапи стратегічного планування:
1)визначення місії та формлення стратегічних цілей підприємства;
2)аналіз середовища та ринкових факторів;
3)оцінка підприємницького потенціалу та перспективи розвитку підприємства;
3)вибір генеральної стратегії і аналіз стратегічних альтернатив. Альтернатива -ситуація, в якій належить здійснити вибір однієї з двох взаємовиключних можливостей.
4)розробка ресурсної.і функціональної субстратегії підприємства.
5)практична реалізація плану, контроль і оцінка соціально-економічних результатів.
Господарські рішення щодо планування стратегічних альтернатив стосуються таких питань:
- інтенсифікація ринку;
- диверсифікація - це доповнення виробничої програми новими продуктовими лініями;
- зовнішньо-економічна.діяльність;
- економія;
-зрушення (зменшення витрат, поповнення доходу, активізація фінансової діяльності);
- забезпечення сталості (селективність, відбір);
- перебудова маркетингової діяльності;
- перебудова системи управління;
- фінансова перебудова
Тактичний план підприємства – певна сукупність кількісних, якісних та ресурсо-забезпечувальних завдань, що конкретизують і доповнюють стратегічний план на більш короткий проміжок часу.
Господарські рішення тактичного планування підприємства стосуються таких напрямків його діяльності:
- маркетингова діяльність (план маркетингу);
- виробнича діяльність (випуск продукції в натуральних, вартісних показниках, обгрунтування виробничої програми);
- науково-дослідні, конструкторсько-технологічні та експериментальні роботи;
- праця, кадри, соціальний розвиток колективу (персонал, ФОП, умови праці);
- капітальні вкладення і капітальне будівництво;
- Матеріально-технічне забезпечення;
- Організація виробництва, праці та управління;
- природоохоронна діяльність;
- зовнішньоекономічна діяльність (експортно-імпортні операції);
- витрати, прибуток, рентабельність;
- фінансова.діяльність.
Оперативне планування – це процес розробки заходів і дій для виконання завдань стратегічних і поточних планів.
У процесі оперативного планування треба розвязувати такі головні завдання:
1) забезпечення виконання плану виробничої діяльності за ритмічної роботи всіх підрозділів підприємства
2) установлення оптимального режиму роботи підприємства
3) максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного
виробництва.
В процесі планування здійснюють пошук і розрахунок резервів, тобто можлливостей підвищення ефективності виробництва.
Класифікація видів резервів:
1. За сферою виникнення: виробничі; невиробничі.
2. За видами ресурсів: предмети праці; засоби праці; праця.
3. За рівнем і масштабами: народногосподарські; міжгалузеві; галузеві; внутрішньовиробничі.
4. Згідно з часом використання: перспективні; поточні; оперативні.
5. За можливостями реалізації: реальні; потенційні.
6. За методами реалізації: технічні; організаційні; економічні; соціальні.
7. За потребами у капітальних вкладеннях: інвестиційні; без інвестиційні.
8. За можливостями виявлення: явні; приховані.
9. За стадіями життєвого циклу: передвиробничі, виробничі, експлуатаційні;
Економічна суть резервів – підвищення ефективності виробництва полягає у найбільш повному і раціональному використанні зростаючого потенціалу заради отримання більшої кількості високоякісної продукції за найменших витрат живої і уречевленої праці на одиницю продукції.
Резерви мають бути економічно обгрунтованими, тобто при їх розрахунку необхідно враховувати реальні можливості підприємства, а розрахункова величина цих резервів повинна бути підкріплена відповідними заходами.
Методика розрахунку резервів залежить від характеру резервів, способів їх виявлення і способів визначення їх величини (формальний і неформальний підхід).
Бюджетування – це процес складання бюджетів і контролю за їх виконанням.
Риси: короткостроковий (до 1 року); високий рівень концентрації; аналіз.
Переваги бюджетування проявляються в примусовому, короткостроковому плануванні ресурсів підприємства, поведінки конкурентів і особливо поточного і проектного попиту на продукцію.
Види бюджетів:
- основний:
- зведений(консолідований)
- операційні - це система бюджетів, що характеризує доходи і витрати за операціями або окремими функціями підприємства. До операційного бюджету входять: бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджет витрат, бюджет фінансових результатів.
- Фінансові - це план, в якому відображаються обсяг і структура грошових коштів та їх використання. (включає бюджет грошових коштів, бюджет капітальних інвестицій, прогнозний бухгалтерський баланс).
Бізнес план – це ретельно підготовлений документ, який розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу.
Основними завданнями бізнес-плану є:
* оцінка слабких і сильних сторін проекту;
* визначення витрат;
* визначення фінансових потреб;
* вибір стратегії діяльності;
* визначення концепції розвитку;
* оцінка галузі, ринку і конкуренції;
* визначення ризику;
* пошук партнерів для спільної діяльності і фінансових коштів.
Типова структура бізнес-плану
Стандартний бізнес-план складається з трьох розділів:
I. Характеристика проекту.
II. Фінансовий план.
III. Додатки
В процесі розробки бізнес-плану за послідовними етапами обгрунтов.такі госп.рішення:
1) вибір продукції, що буде запропонована на ринку;
2) дослідження зовнішнього середовища (в т.ч. ринку) майбутнього бізнесу;
3) обгрунтування і вибір місця розміщення майбутнього бізнесу;
4) прогнозування обсягів і доходів від продажу продукціції чи надання послуг;
5) визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;
6) розробка цінової і торгів.політики;
7) обгрунтування вибору форми організації бізнесу;
8) опис потенційно-можливих ризиків бізнесу, пошук способів їх мінімізації;
9) оцінка очікуваного прибутку та збитків, аналіз стану готівки і розробка балансової відомості;
10) формування висновків, що відображають основні положення бізнесу.