Обґрунт. рішень щодо здійсн. п-вом фін. інвестицій в умовах ризику.

Портфель ЦП являє собою розподіл коштів між різними активами у найб. вигідній та безпечній пропорції. Оскільки він склад. з ЦП, що характеризуються сподіваною ефективністю та ступенем ризику, завдання полягає в тому, щоб розробити механізм обґрунт. портфеля, який би при найб. ефективності мав найменш. ступінь ризику.

Ек.-матем. методи розв’яз. задачі оптимізації структури портфеля вперше була запропонована Марковіцем, інший американський вчений Тобін узагальнив цю задачу і показав, що оптимальна структура портфеля цінних паперів не залежить від схильності інвестора до ризику.

Узагальнення досліджень в цій сфері призвело до виведення так званої “портфельної” теорії – це теорія фінансових інвестицій, в рамках якої за допомогою статистичних методів здійснюються найбільш вигідний розподіл ризику портфеля цінних паперів та оцінка прибутку. Ця теорія складається з 4-ох основних етапів:

1) оцінка активів, що включаються до портфелю;

2) прийняття інвестиційного рішення;

3) оптимізація портфеля;

4) оцінка результатів.

Ризик портфеля – це міра можливості того, що настануть обставини, за яких інвестор може понести збитки, спричинені інвестиціями в портфель цінних паперів, а також операціями по залученню ресурсів при формуванні портфелю.

Метою “портфельної” теорії є мінімізація ризику портфеля, причому ступінь ризику портфеля цінних паперів зменшується до певної межі обернено пропорційно кількості включених в портфель видів цінних паперів.
Загальний ризик портфеля складається з двох частин:

- диверсифікований ризик (несистематичний), тобто ризик, який може бути зменшений за рахунок диверсифікації;

- не диверсифікований (систематичний ризик), тобто ризик, який не можна змінити шляхом перетворень структури портфелю.

В теорії портфеля розроблена модель ув'язки систематичного ризику і доходності цінних паперів (модель МОКА). В рамках цієї моделі систематичний ризик вимірюється коефіцієнтом β.

Структура портфеля — співвідношення часток різних видів інвестицій у цінні папери.

Вартість портфеля — це вартість усіх паперів у його складі.

Прибутковість портфеля за визначений період (рік) визначається за формулою:

,

де P — сьогоднішня вартість портфеля,

P ¹ — вартість портфеля через рік.

Найб. ризикованим портфелем є портфель акцій, тому що акції не належать до цінних паперів із фіксованим доходом (за винятком привілейованих).

Загальне правило інвестора щодо диверсифікації — необхідно прагнути розподілити вкладення між такими видами активів, які показали за минулі роки: різну щільність зв’язку (кореляцію) із загальноринковими цінами (індексами); протилежну фазу коливання норм прибутку (цін) всередині портфеля.

Портфелі мінімального ризику формуються через вимогу міні­мізації ризику за умови обмеження на прибутковість.

Портфелі максимальної ефективності формуються через вимогу максимізації прибутковості за умови обмеження на ризик.